Артем ФЕДЕЦЬКИЙ: "Інвесторам Карпат у голову стрільнула кулька"

Ексгравець "Дніпра", "Карпат", "Шахтаря" та інших українських і закордонних клубів, а також ветеран збірної України Артем Федецький дав ексклюзивне інтерв'ю сайту Sport.ua, де розповів про таке:

- Чи правильним шляхом йдуть "Карпати"?

- Звільнення Маркевича, конфлікт Корнієнка та Маркевича, хто винний?

- Призначення Андрія Русола в "Карпати" - помилка? Яка його роль у занепаді двох футбольних клубів у Дніпрі?

- Чому Буткевич призначив головним тренером Імада Ашура? Які перспективи в Руслана Ротаня на чолі "Полісся"?

- Різниця між Ахметовим і Коломойським. Історія, як президент "Шахтаря" компенсував стрибки долара в зарплаті;

- Знищення професійного футболу на Волині. Хто винен і що робити?

Відповіді на ці та багато інших питань читайте далі в ексклюзивному матеріалі.

- Як вам "Карпати" цього сезону?

- Зараз "Карпати" мають результат, і це - головне. Працює - значить, усе добре. Не існує поганих чи хороших тренерів - є результат. Саме він усе показує. В кожного тренера - свій план, свої тактичні схеми, свої заготовки під суперників. І це нормально. Не можна казати, що хтось працює неправильно. Кожне бачення має право на існування, і я це абсолютно нормально сприймаю. Як буде далі - подивимося.

Я не хочу нікого критикувати, просто львівський клуб для мене не чужий. Люблю "Карпати", люблю Львів, поважаю вболівальників. Проте в мене трохи інше бачення розвитку клубу.

- Яке?

- Якби тренером був Маркевич - це було б щось зовсім інше. На мою думку, це був би топрівень. Чому головний інвестор Матківський чи хтось інший, хто вкладає гроші, вирішив інакше, не знаю. Час усе покаже. Можливо, я десь помиляюся - це моя суб'єктивна думка. У футболі все вирішує результат. Зараз він у "Карпат" непоганий.

Мені імпонує приклад "Полісся". Буткевич побачив деякі негативні моменти й усе змінив у клубі.

Футбол - річ справедлива. Він завжди розставляє все по місцях: і гравців, і тренерів, і керівників, і навіть інвесторів. Просто потрібен час.

Особисті інтереси часто не збігаються з баченням розвитку клубу, інфраструктури. Це теж виявиться - я особисто за цим стежитиму у Львові. Я вважаю, що футбол справедливий. Я це відчув на власному досвіді. Все, що робиться неправильно, футбол рано чи пізно виправляє. Це питання часу. Йдеться про тих, хто ставить власні приватні інтереси вище футбольних.

- Розкажіть детальніше, як ви поставилися до того, що "Карпати" призначили Мирона Маркевича головним тренером?

- Якщо брати глобально, то запрошення Маркевича до "Карпат" - чудовий хід як практично, так і з погляду маркетингу.

Мирон Богданович - заслужений тренер України, працював у "Металісті", перша "бронза" "Карпат" за нього. Без фінансів із "Дніпром" - фінал Ліги Європи. Це - топ. Правильний напрям, рухайтеся далі, розвивайте академію та основну команду разом із Маркевичем. Ставлення до Мирона Богдановича у Львові пречудове.

Далі інвесторам "Карпат" якась кулька стрільнула в голову, й усе в моменті змінилося. На це зокрема й вплинули події у "Поліссі", але бачимо, що зараз Імада Ашура звільнено, й команда пішла правильним курсом, призначивши Руслана Петровича Ротаня.

- Чув, що був певний конфлікт між шеф-скаутом "Карпат" Глібом Корнієнком і головним тренером Мироном Маркевичем, що про це думаєте?

- Подивимося глобально на ситуацію. У футбольному світі хто такий Гліб Корнієнко, а хто - Мирон Богданович Маркевич? Візьмемо досягнення та результати. Як сказав Юрій Вільйович Максимов: "Мені потрібно було вчитися на IT-спеціаліста й опікуватися комп'ютерами, щоб трохи більше розбиратися у футболі". Проте він (Максимов - прим. І. Л.) відіграв у "Динамо", "Вердері", має чудовий футбольний бекграунд.

А тут - конфлікт. І це, ймовірно, помилка у баченні інвестора клубу, який порівнює Маркевича з Корнієнком - скаутом чи керівником аналітичного відділу. Складно навіть коректно це назвати. "Карпати" точно припустилися помилки зі звільненням Маркевича й дальшим розвитком.

- Це ви про призначення Владислава Лупашка?

- Ні, загалом. Хоча про Лупашка нічого поганого не скажу. Він тренував "Інгулець", вивів команду до УПЛ, молодець.

У мене просто інше бачення розвитку клубу, дитячого футболу та академії. Мене не бентежить об'єднання з "Рухом", але бачу це по-іншому.

Багато людей, які не поважають сам футбол, а працюють лише для власної вигоди.

- Що можете сказати про призначення Андрія Русола?

- А що тут казати? Якщо для мене Маркевич був і залишається брендом - брендом "Карпат", то напрям мав бути очевидний. Його слід було розвивати, й це, на мою думку, було б ідеально. Це лише моя особиста думка, я її нікому не нав'язую.

Щодо Андрія - подивимося. Час усе розставить. Коли Андрій працював у ФК "Дніпро", опісля в СК "Дніпро-1" - ми ж бачимо, що сталося з тими клубами. Їх просто більше немає. Може, Андрій образиться за це інтерв'ю - це його право. Проте я маю право на свою думку. Ми живемо в демократичній країні, де кожен може висловитися. Хтось, можливо, скаже інакше, але я думаю, що краще іноді взагалі промовчати, враховуючи моє бачення. А результат усе покаже. Якщо казати не про людські взаємини, а про футбольний розвиток, то поки в "Карпатах" усе добре.

- Одні кажуть, що ось Андрій Русол - талановитий фахівець і менеджер, але результат його роботи - два клуби зникли, люди сидять без зарплати. Яка думка слушна?

- Ну, дивіться. Люди без зарплат - це неприйнятно. Кожен, хто працює в клубі чи в його структурі, має одержувати гідну винагороду. Це - базовий принцип взаємин між роботодавцем і працівником. Якщо людина ходить на роботу, вона має одержувати зароблене.

В "Дніпрі" футболісти - це окрема історія. Умовно, в них були гарні контракти, вони щось заробили. Проте були ж й прості працівники, які доглядали за полями, отримували 100-150 доларів, і їм затримували зарплату на 3-4 місяці. Це абсолютно неправильно.

- Взагалі система виплат у "Дніпрі" була доволі дивна. Гроші платять із затримкою в 2-3 місяці.

- Оце й губить футбол. І коли хтось на кшталт Андрія Русола каже про розвиток, але водночас не виконує базові речі, це важко прийняти. Ми з ним бачимося, вітаємося, але як можна запрошувати людину на керівну посаду в "Карпати", знаючи про його минуле?

Я не хочу робити категоричних висновків - час усе розставить на свої місця. Проте є речі, які я просто не переварюю. Вибачте, але не потрібно дурити футбол. Бо футбол усе розставить на місця. Може, не одразу - через рік, два, три, але справедливість обов'язково буде. Якщо є зобов'язання - фінансові, інфраструктурні, кадрові - вони мають виконуватися.

Домовилися про розвиток - реалізовуйте його. Домовилися про академію для молоді - робіть. Обіцяли дітям і батькам умови - забезпечуйте їх.

Що ви наробили? Справжній "Дніпро" зник. А натомість створили СК "Дніпро-1" - штучний, непотрібний організм на уламках великого клубу. На базі "Дніпра" Багмута, Кучеревського та багатьох інших легенд створили щось фейкове. Й що? Воно з часом загнулося.

- Русол за пів року до знищення "Дніпра-1" уже вів перемовини з "Карпатами", це нормально?

- А далі що? Далі Андрій знову працює в системі вже "Карпат". Подивимось. Я не хочу казати зайвого, але скажу чесно: я - незалежна людина й звик казати те, що думаю.

З тим шляхом розвитку "Карпат", який обрали зараз, я категорично не згоден. Так, зараз емоції, перемоги, матчі, атмосфера - все красиво. Проте подивимося, що буде з часом.

Моя особиста думка: з Маркевичем усе було б інакше. Це - людина з регіону, яка вкладала душу в клуб. Саме з ним "Карпати" вперше в історії взяли "бронзу". Це було щиро, достойно та сильно.

- В Маркевича були конфлікти з керівництвом "Карпат".

- Ті конфлікти з Димінським - це інша історія. Проте коли Маркевич повернувся до "Карпат", то це був потужний менеджерський хід. І клуб мав би на це зважати. Бо він не випадкова людина у футболі. Це - людина, яка присвятила йому все життя. З його досвідом до нього варто було прислухатися. В клубі вирішили інакше. Мовляв, живемо в ХХІ сторіччі, в епоху технологій. Побачимо, як буде.

Повторюся, мені імпонує, як Буткевич робить висновки. Й правильні висновки. З тим складом, із тим бюджетом у "Поліссі" - це чудово. Проте футбол - не просто бізнес. Це, насамперед, відрада для вболівальників, для людей, які живуть цією грою. Тому не грайте на емоціях вболівальників. От і все.

- А як вам ситуація з "Поліссям"? Імад Ашур виставив у своєму профілі в соціальній мережі період у клубі як власні досягнення.

- Це якась істерика. Я взагалі не розумію, що ця людина робила в "Поліссі". Серйозно. Як він там опинився?

- Подейкують, він дуже гарно розповідає. Наче зачарував Буткевича.

- Так, українською говорить добре - молодець, не питання. Проте до чого тут це? Це не привід призначати людину головним тренером клубу із серйозними амбіціями. Ну, був він в академії "Дніпра-1", з юнаками працював - то хай би йшов у "Полісся" U-19. Це ж не рівень для першої команди з таким бюджетом та інфраструктурою.

"Полісся" зараз - один з найамбітніших клубів в УПЛ. База шикарна, на рівні провідної трійки в Україні. Там мають працювати справжні фахівці. Й добре, що призначили Ротаня - це вже серйозний рівень. Людина з футбольним минулим, досвідом. У нього є футбольне бачення, характер, цілеспрямованість. Я особисто чудово знаю Ротаня. Я переконаний: він може дати результат. Це буде якісне оновлення.

- Призначення Ашура виявилося помилкою Буткевича?

- Не хочу нікого ображати, але досить дурити футбол. І Буткевич це, нарешті, зрозумів і почав зчищати все зайве, всю випадкову ланку: селекціонерів, скаутів - усіх, хто не відповідав рівню його амбіцій.

Футбол - це не просто бізнес, де ти щось заробив чи не заробив. Це - емоції, це - правильне ставлення. Це стосується і професійного рівня, і дитячого футболу.

- Ви ж самі проходили це.

- Я сам через це проходив у "Волині". Знаю, як це - грати на цеглинах замість воріт. Тоді було байдуже, де грати - аби м'яч був. А зараз - усе інакше. Дітям слід створювати умови. Щоб не виїздили за кордон, а залишалися тут, розвивали футбол удома, в Україні.

Так, найперше ми маємо підтримувати наших військових - це безумовно. Та й про майбутнє слід думати. Розвиток спорту, дитячих шкіл - це теж важлива річ. Це правильне, чесне капіталовкладення. Воно дасть результат, якщо робити все з душею, а не заради чиїхось особистих інтересів.

- Якщо порівнювати виплати зарплат у "Дніпрі" та "Шахтарі", то де ви відчували стабільність?

- Пам'ятаю, як у "Шахтарі" було, коли виграли Кубок УЄФА. Це був останній кубок перед запровадженням нового турніру - Ліги Європи. Тоді все платилося буквально після кожного матчу. Навіть ті гравці, які не потрапляли до заявки на матч, отримували преміальні. Стабільно після кожного матчу всі фінансові умови виконувалися.

Ставлення Ахметова до команди було дивовижним, він жив "Шахтарем". Я сподіваюся, що він і зараз живе цим клубом.

- Можете навести якийсь приклад турботи Ахметова про гравців?

- Пам'ятаю, коли українці підписували нові контракти, тоді була якраз всесвітня економічна криза, й курс долара підскочив стрімко, кожен гравець тоді втрачав шалену суму із зарплатні через це. За винятком легіонерів, бо вони отримували зарплату в євро.

Ми втратили суму еквівалента зарплати за 2,5 місяці через стрімкий ріст курсу долара до гривні. Тоді Володя Єзерський був ініціатором, порушив це питання, всі українські гравці спочатку звернулися до Луческу, а потім і до Ахметова.

Уявіть собі, людина, крім того, що відшкодувала цю різницю, так ще й перевела зарплату українцям із гривні в долари. Кожному українцю відкрили валютні рахунки, й люди, які працюють в клубі, коли отримували заробітну плату, міняли гривні й клали на доларовий рахунок.

Тому порівняйте ставлення Коломойського, коли він махнув рукою на "Дніпро", й Ахметова, коли він справді жив цим клубом. Він був присутній абсолютно на кожному передматчевому тренуванні й спілкувався доволі легко з кожним.

- Із ким він спілкувався з команди найбільше?

- З Луческу, звичайно, насамперед, а потім із кожним гравцем міг поспілкуватися, притравити, це було дуже-дуже круто. На жаль, таких людей у наш час дуже мало.

- Зараз війна, багатьом бізнесменам не до фінансування футболу.

- Так, зараз складні часи, потрібно допомагати, насамперед, Збройним Силам України, це однозначно, але не варто забувати й про молоде покоління. Про діток, які мріють грати в провідних європейських клубах, які хочуть рости як футболісти.

Так, створюється певна академія, як, умовно, в "Руху", "Шахтарі", "Динамо". Тому слід дітям давати якийсь плацдарм. Хлопці наші воюють за майбутнє, а наше майбутнє - це що? Це, звичайно, наші діти. А більшість чиновників і посадовців на це все махнули рукою та, прикриваючись допомогою ЗСУ, не знаю, можливо, дехто з них справді допомагає, але багато хто живе винятково задля своїх інтересів, на жаль, і такі є. Я називаю їх "падальщики, гієни", намагаються нажитися на всьому.

- Що вас турбує найбільше?

- Розповім про те, що болить. Футбол у Луцьку, на рідній мені Волині реально загнувся. Навіть у часи більш-менш спокійні, коли не було повномасштабного вторгнення росії, футбол там був на доволі низькому щаблі, починаючи від обласного рівня.

Чиновникам це чомусь нецікаво, хоча для людей, для волинян, це реально продухвина. Люди жили клубом ФК "Волинь", ходили, вболівали, переживали. Клуб закрили, плюнули на дитячу академію, яка зараз виживає винятково коштом батьків (у Дніпрі аналогічна ситуація - прим. І. Л.).

- Виходить, що футбол залишився потрібним лише батькам маленьких футболістів?

- На жаль, це наші реалії, бо справді кожні мама й тато хочуть, щоб їх дітки розвивалися, та підтримують їх у цих прагненнях. Діти дивляться на Роналду, Мессі, Голанда, хочуть грати в таких клубах як "Манчестер Сіті", "Реал", "Барселона", "Інтер" тощо. Слід допомагати цьому, слід розвивати дитячу інфраструктуру насамперед, потрібно створити плацдарм, щоб діти могли тренуватися. Не менш важлива кваліфікація тренерів, молодих, які хочуть рости, хочуть передавати свої знання дітям.

Коли я спілкуюся з батьками, то мене питають: "А що у вас там по футболу?" Мені соромно зізнатися, але в нас - повна дупа.

- Ви особисто зацікавлені в розвитку дитячого футболу?

- Пам'ятаю, коли закінчив грати, в мене були ще пропозиції щодо продовження кар'єри, але я не хотів вже, волів більше часу проводити з родиною, не хотів кудись далеко їхати. В мене син так почав цікавитися і досі цікавиться футболом, хоче бути футболістом.

Ми приблизно пів року з кумом допомагали моєму першому тренеру, Віктору Попку, тренувати дітей. Можливо, в мене мотивація була через власного сина, бо він хоче бути футболістом, розвивається, вдосконалюється. Хотілося допомогти якимись футбольними знаннями, адже в мене вони чималі.

Я бачив ставлення на той час, коли ще був професійний клуб - це просто катастрофа!

Просто забили на дитячий футбол, на академію.

- Можливо, вам якась історія запам'яталася?

- Мені запам'ятався момент, коли ми вийшли на фінальну частину "Соколиків" - такий був щорічний турнір у Польщі. Тоді ФК "Волинь" грала проти "Галичини" й "Карпат" у Львові. Я не пам'ятаю результату, але ми (ФК "Волинь" - прим. І. Л.) вийшли з 1-го місця, потрапили на фінальну частину до Гданська.

Там брали участь дуже солідні команди: "Боруссія" Дортмунд, "Фенербахче", "Мілан", "Манчестер Сіті". Попри це, з 32 команд наші пацани посіли 5-те місце. Тобто вони грали проти топакадемій світу, вони виносили 5:0 "Боруссію" Дортмунд, "Фенербахче" обіграли 3:2. З "Міланом" була така гра, де мали вигравати, але поступилися 0:1. Із "Манчестер Сіті" зіграли внічию. Якщо не помиляюся, то "Сіті" були 1-ші, 2-й - "Мілан", і команди з Польщі 3-те й 4-те місце посіли, гарні академії теж.

- Дітей якось нагородили чи привітали?

- Реакція клубу на це мене шокувала! Здавалося б, організуйте якусь зустріч із футболістами, бо наші діти також є частиною футбольного клубу "Волинь", вони ж також дивляться на провідних гравців у нашому регіоні, на основну команду. Реакції не було жодної, абсолютно. Завершилося все тим, що я набрав прессекретаря ФК "Волинь", кажу йому, що ви хоч на сайті напишіть, ви що, знущаєтеся чи що? Пацани домоглися великих результатів, тим паче, я бачив на власні очі їхню самовіддачу, налаштування на гру, зусилля на футбольному полі, як вони билися. Реакція нульова.

Це - проблема сучасного футболу. Я не говоритиму про всі регіони, кажу лише про волинський край. Чому так? Я не знаю. В нашому обласному центрі, напевно, немає жодного штучного поля. Для дітей, які прагнуть йти у футбол, немає взагалі ніякої інфраструктури.

- Які ще проблеми?

- Інколи трапляється таке, що йде дощ, і дітям через це не дозволяють тренуватися, бо вони можуть зіпсувати поле, хоча це поле є доступним.

Також трапляється таке, що, коли команда грає в дитячо-юнацькому чемпіонаті, готується до матчів проти суперників, їм не дозволяють виходити на поле тиждень. Через це, замість того, щоб грати й готуватися, вони вимушені просто бігати кроси. А опісля виходять на футбольне поле проти своїх суперників, програють із рахунком 0:4, 0:5, і всі кажуть: мовляв, дивіться на результати, в нас немає майбутнього. Звичайно, немає майбутнього, якщо в цьому не зацікавлені ані керівництво регіону, ані керівництво області. Про що можна казати, коли вони просто не зацікавлені в створенні й розвитку дитячо-юнацького футболу?

- А яка роль батьків?

- Усе відбувається винятково коштом батьків. Батьки домовляються про турніри, вони купляють екіпірування, футбольні м'ячі, домовляються абсолютно про все.

Так само батьки мають зараз платити тренеру за навчання дітей. Зараз тренер - людина залежна, так не має бути. Він має працювати від академії, але як такої академії не існує. Немає прив'язки до професійного клубу, бо його не існує.

Коли після початку повномасштабного вторгнення ФК "Волинь" призупинив свою діяльність, на третій день уже було продано клубний автобус.

Ми організовували благодійні матчі на підтримку ЗСУ в Луцьку, а нам кажуть, що є нюанс, бо в роздягальні на центральному стадіоні "Авангард" немає стільчиків. Бо клуб поставив усе на тендер. Вони продавали геть усе!

- Як ви вийшли із цієї ситуації?

- Нам доводилося купляти нове та завозити, бо от приїздить збірна України серед ветеранів або ветерани "Динамо" Київ, їм просто немає де перевдягатися. Тому завозили просто пластикові стільці, й команди перевдягалися. Такі реалії.

Мені щиро соромно за наш регіон, тому що люди не долучаються до розвитку дитячого футболу та спорту назагал, надто посадовці, керівництво області.

- Чому так?

- Завжди якісь виправдання знаходяться: то ковід, то війна, то ще щось. Безумовно, потрібно допомагати ЗСУ, але й про дітей не варто забувати, бо це - наше майбутнє. Єдине, що цьому заважає, чиїсь "інтереси".

Я вже втомився стукати в стінку головою, пояснювати, адже в мене є і футбольний досвід, і людський досвід, щоб розвивати футбол на Волині, починаючи з дитячо-юнацького. Проте, на жаль, у деяких людей своє бачення.