Айнарс БАГАТСКІС висловив думку: "Щодо Євробаскету-2025, у мене є впевненість, що все складеться вдало."

Головний тренер чоловічої збірної України Айнарс Багатскіс розповів про плани команди після того, як він знову очолив її. Також керманич оцінив шанси виходу збірної на Євробаскет-2025.

Наскільки вас здивувала пропозиція відновити участь у збірній Україні, і які почуття ви відчули, отримавши її?

У нашій професії важливо бути готовим до будь-яких викликів. Коли мені надійшла ця пропозиція, я вирішив взяти паузу для роздумів. Мені потрібно було узгодити деякі моменти з моїм клубом (румунським Волунтарі -- ред.) і розглянути свої подальші кроки. Врешті-решт, я прийняв це рішення.

Щодо емоцій, ситуація з відбором збірної України не є найкращою. Проте, не варто втрачати надію. Доки існує теоретична можливість, необхідно зробити все можливе для її реалізації. Нам потрібно усунути недоліки та вдосконалити все, що під силу, про інші аспекти навіть не варто розмірковувати. Я зацікавлений у нових викликах, і це, без сумніву, стане великим випробуванням для мене.

- Яка для вас головна мотивація повернутися до збірної України?

Не можу стверджувати, що я повернувся, адже не відчуваю, що був дуже далеко. Я тренував команду ще до Віталія Степановського. Це викликає в мене цікавість. Проте, безумовно, ми не зможемо досягти успіху наодинці — нам потрібно працювати спільно. І знову ж, важливо показати свій найкращий результат, а далі вже побачимо, який баскетбольний бог вирішить, хто з нас має перевагу — український чи португальський.

Чи не є додатковим джерелом стресу те, що в останній момент не все буде під нашим контролем?

Я не заглядаю занадто далеко в майбутнє. Часто покладаюся на свої внутрішні відчуття та інстинкти — це має велике значення в нашому житті. Я щиро вірю, що все налагодиться.

Чи цікавилися ви виступами української збірної протягом останніх півтора року?

Я переглянув усі поєдинки української збірної, оскільки мені завжди цікаво спостерігати за командами, з якими я мав справу раніше. Спостерігаючи за їхньою грою, я в деякому сенсі міркую над тим, які рішення міг би прийняти по-іншому.

Звичайно, тренер завжди несе відповідальність, але я не вважаю, що в тому, що в збірної України зараз 0-4, відповідальність тільки на Віталії Степановському. Це більше збіг обставин: якщо б деякі гравці в деяких матчах зіграли б трохи більше, якщо б трохи більше удачі було на боці України. Відповідальні за результат всі - не тільки тренер. Але тренер, звичайно, несе головну відповідальність.

На початку нашої бесіди я зазначив, що кожен з нас повинен покращити якість своєї роботи. У попередніх поєдинках були моменти, коли 2-3 правильних рішення могли б змінити результат на нашу користь. Зараз найголовніше – це два матчі у лютому. Все інше обговоримо після їх завершення.

Яка значимість формування найпотужнішого складу у лютому та які ймовірності, що до команди долучаться Герун і Скапінцев, які не були присутніми на попередніх зустрічах?

Я маю сумніви щодо цього. Ці гравці безумовно були б корисні – це факт, і, здається, я їх досить добре знаю. Проте я не певен, чи Герун зможе прибути на ці матчі з іншого кінця світу. Я буду надзвичайно щасливий, якщо він зможе приїхати.

Що стосується гравців, які грають у США, то наразі я ще не мав можливості обговорити це питання, тому робити якісь висновки зарано. Проте всім відомо, що залучити гравців з-за океану досить складно – про НБА навіть не йдеться. Щодо Ліги розвитку НБА, то тут є певні шанси. Безумовно, я планую спілкуватися з їхніми агентами, адже поки існує навіть 1% ймовірності, що вони можуть приєднатися до збірної, я маю намір скористатися цією можливістю.

Я завжди казав, що мене навіть не цікавлять причини, чому гравці не грають за збірну -- це завжди відповідальність гравця. Мені завжди хочеться спробувати дізнатися, щоб почути "так" або "ні", щоб розуміти, на що я маю розраховувати.

Чи могли б ви підкреслити досягнення якогось з гравців національної команди за останні півтора року?

- Не можу сказати, що хтось мене сильно вразив, скоріше гравці стали стабільнішими. Хотів би сказати, що зараз, коли Прометея більше немає, українці, які виступали в цьому клубі, мають більше ігрової практики. Але все ж таки, як це було видно по попередніх вікнах, рівень, на якому ці гравці зараз виступають, він трохи нижчий, адже Єврокубок є Єврокубок. Мені лише шкода, що в Прометеї не використали більше таланту українських гравців, адже вони в цьому клубі були здебільшого рольовиками. І якщо гравець, навіть виступаючи в сильному клубі, провів два сезони здебільшого на лаві, це майстерності не додає. І тепер гравцям за цей сезон треба надолужити згаяне -- це моя думка. Можливо, я помиляюсь. Я слідкую, як розвиваються карʼєри всіх гравців.

У лютому я планую запросити кількох баскетболістів, які не брали участі у попередніх вікнах. Не хочу забігати наперед, адже маю свої уявлення про ролі та комбінації гравців на майданчику. Мені потрібно визначитися з асистентами, які увійдуть до тренерського штабу у лютому. В мене є кілька ідей, але поки що не час про це говорити. Незабаром всі дізнаються більше.

- Наскільки позначається на роботі специфіка поєднання тренерської діяльності в клубі та збірній?

На мою думку, якщо клуб надає можливість, це лише вигода для нього. Тренер отримує ігровий досвід, що важливо не лише для гравців. Звичайно, тренеру, так само як і спортсменам, іноді корисно спостерігати за баскетболом з боку. Проте, якщо є емоції та бажання, я не вбачаю жодних перешкод для поєднання роботи в клубі та національній збірній.

Іноді, як зазначив Фрателло, найважливіше — це не стільки тактичні рішення, скільки глибоке розуміння своїх гравців та їхніх здібностей. Не можу стверджувати, що для мене це буде щось зовсім нове, адже я провів чимало часу з цими спортсменами — були моменти радості та виклики. Ми добре знаємо один одного і вміємо доповнювати свої сильні сторони.

- Чи залишилося у вас відчуття недомовленості після Євробаскету-2022?

У нашій діяльності немає дрібниць, адже баскетбол завжди формується з цих дрібних деталей і прийняття рішень. У матчі проти Польщі деякі з наших рішень виявилися невдалими, і ми зазнали поразки. Ми не надали належної уваги захисту, а в атаці діяли надто поспішно, що й призвело до результату. Проте поляки тоді проявили себе на високому рівні — дійшли до півфіналу, і в результаті в наступному сезоні покращили свої позиції у клубному баскетболі.

Гравці мають розуміти, що виступ за збірну -- це найвищий рівень. Звичайно, Євроліга -- це головна сцена європейського баскетболу, але коли проходить чемпіонат Європи, то вся увага не тільки європейського, а й світового баскетбола прикута саме до цього турніру. Тому важливо там продемонструвати свою найкращу гру.

Не існує кращого стимулу, ніж продемонструвати свої навички у матчах проти найсильніших гравців Європи. Деякі зірки, серед яких і Дончич, вже заявили про свою участь у Євробаскеті — це питання навіть не підлягає обговоренню. Це ще раз підкреслює, наскільки вагомим є для спортсменів представляти свою націю. Кожен, хто досягає рівня національної збірної, повинен усвідомлювати, що його успіхи зумовлені підтримкою його країни. Це своєрідний внесок, який ми можемо зробити на користь своєї батьківщини.

Кожен прагне потрапити на чемпіонат Європи. І я хочу підкреслити, що збірна України ще має можливість показати свій потенціал у цій кваліфікаційній кампанії.

Айнарс, ви мали досвід роботи у трьох українських клубах і тепер знову будете тренувати збірну України. Чи займає Україна особливе місце у вашій кар'єрі тренера?

Абсолютно вірно. Це особливий розділ моєї баскетбольної історії. Було безліч приємних моментів, але тепер їх варто відкласти, щоб зосередитися на справі. Нам потрібно максимально ефективно виконати те, що дійсно в наших силах. Усе інше — не так важливо. Усі гравці з нетерпінням очікують наступних ігор і прагнуть продемонструвати свої найкращі здібності.

А під час цих новорічних свят я хочу побажати українським вболівальникам і всім українцям, щоб нарешті в Україну прийшов мир. Це найголовніше.