Історичний момент. Яскраві події українського спорту у 2024 році.
Sport.ua підсумовує найзначніші події року, що добігає кінця.
Попри повномасштабну війну, українці залишаються помітними постатями на світовій спортивній арені. У 2024-му наші атлети здобули чимало яскравих перемог, кожна з яких буде вписана на скрижалі українського спорту. Окремі події й узагалі мають світовий масштаб і згадуватимуться не одне десятиліття. Загалом Sport.ua налічив 12 подій, які в році, що минає, пролунали найгучніше.
Просто великий. Слідом за Ентоні Джошуа Олександр Усик цьогоріч двічі переміг ще одного могутнього британця Тайсона Ф'юрі. Разом з першою з тих перемог 18 травня українець відібрав у суперника пояс чемпіона версії WBC і став першим бійцем у новітній історії, якому вдалося стати абсолютним чемпіоном світу в крузервейті і гевівейті. У проміжку між двома боями поясом IBF Олександрові, щоправда, довелося поступитися. Втім, історична мить зафіксована. Як і зафіксований факт двох перемог над Ф'юрі.
Бій-реванш, що відбувся 21 грудня в Ер-Ріяді, пройшов під повним контролем Усика з самого початку і до фінального гонгу. Здавалося, що після першого поєдинку українець завдав супернику серйозного психологічного удару. Ф'юрі, хоч і усвідомлював необхідність боротьби, не мав чіткого розуміння, як здолати Олександра. Тепер Тайсону залишається лише говорити про свої враження від двох проведених боїв. На його удачу, великі розміри не дозволили Усику здобути перемогу нокаутом, тому у Ф'юрі є багато можливостей вигадувати історії на своє виправдання.
Варто зазначити, що за два поєдинки Усик заробив сумарно 159 мільйонів доларів, Ф'юрі - $181 млн. Олександрові зараз 37 і в боксі він досяг досконалості. Яка ще мотивація може бути? Вдруге перемогти Дюбуа, повернути пояс IBF і стати абсолютним чемпіоном повторно? Можливо.
Як і в ситуації з Усиком, тепер її єдиним конкурентом є вона сама. Ярослава Магучіх у свої молоді 23 роки вже здобула олімпійське золото на іграх у Парижі-2024, титули чемпіонки світу та Європи, а також три значні нагороди Діамантової ліги. Найважливіше — вона є світовою рекордсменкою.
Обидва головних досягнення своєї кар'єри Ярослава встановила на "Стад-де-Франс". Щоправда, в різний час. Спершу 7 липня на етапі Діамантової ліги Магучіх, підкоривши висоту 2,10 м, побила 34-річної давнини світовий рекорд болгарки Стефки Костадінової. А менш ніж через місяць на тій же арені українка зі скромнішим результатом 2,00 м виграла олімпійське золото.
З того часу, як француз Рено Лавіллені в лютому 2014-го побив рекорд Сергія Бубки зі стрибків з жердиною, а венесуелка Юлімар Рохас на Олімпіаді в Токіо покращила досягнення Інеси Кравець у потрійному стрибку українських прізвищ у числі світових рекордсменів з легкої атлетики не було цілих три роки. Й ось тепер маємо рекорд Магучіх. Рекорд, який має шанси протриматися не один рік. Якщо, звісно, його не перевершить сама Ярослава.
На Олімпійських Іграх у Парижі фехтувальниця Ольга Харлан завоювала свою п'яту та шосту медалі - золоту в командному змаганні та бронзову в індивідуальному турнірі шаблісток. Мрія про особисте чемпіонство, на жаль, залишилася невтіленою, проте навряд чи це засмучує Ольгу. Перед початком Олімпіади вважалося, що здобуття індивідуального золота є більш ймовірним, ніж командна перемога. Але Аліна Комащук, Олена Кравацька та Юлія Бакастова змогли підтримати лідерку і разом з нею піднялися на найвищу сходинку п'єдесталу. Харлан повернулася на Олімпійський п'єдестал після 16 років - саме стільки часу минуло з тих пір, як у Пекіні-2008 вона разом із Оленою Хомровою, Галиною Пундик та Ольгою Жовнір вперше стала чемпіонкою.
Окрім двох золотих медалей, у спортивній кар'єрі Харлан також є олімпійське срібло та три бронзові нагороди. Шість олімпійських медалей — це український рекорд в епоху незалежності. Ольга обігнала досягнення плавчині Яни Клочкової, яка здобула п'ять медалей у 2000-2004 роках.
Владислав Бухов, 21-річний спортсмен з Донеччини, став чемпіоном світу з плавання на 50-метрівці кролем у лютому в Досі, столиці Катару. Востаннє золото для України в цій дисципліні здобував Олег Лісогор у 2007 році, коли він переміг на дистанції 50 метрів брасом. Бухов також встановив новий національний рекорд у півфіналі, пропливши дистанцію за 21,38 секунди, що на 0,12 секунди швидше, ніж попереднє досягнення Андрія Говорова. У фінальному запливі Владислав фінішував за 21,44 секунди, випередивши чинного чемпіона світу Кемерона Макевоя з Австралії всього на одну соту секунди.
Шкода лишень, що на Олімпіаді Владиславу розвинути цей успіх не вдалося. В півфіналі він з часом 21,76 став 11-м і в фінальну вісімку не пробився. Так само як не зміг поборотися за високі місця 19-річний Олександр Желтяков, котрий у червні став з національним рекордом (1.55,39) чемпіоном Європи з плавання на 200 м на спині, а в Парижі на цій дистанції показав лише 20-й час і не зумів пробитися навіть до півфіналу.
Поразка Олександра Хижняка від бразильця Еберта Консейсау у фіналі олімпійського турніру з боксу у ваговій категорії до 75 кг в Токіо стала однією з найзначніших драм в історії українського спорту. Хижняк мав репутацію непереможного боксера і здавалося, що він здобуде золоту медаль без особливих зусиль. Однак, маючи значну перевагу, він занадто захопився атаками, що призвело до того, що пропустив удар і опинився на канвасі, не змігши піднятися.
Через три роки потому Олександрові було набагато складніше. І тому, що він піднявся у важчу вагу (до 80 кг), і тому, що через пов'язану зі скандалами в аматорському боксі паузу мав недостатньо змагальної практики. Втім, у Парижі Хижняк показав свій найкращий бокс. То за умови, що жодного прохідного суперника на його шляху не було. Спершу Полтавський танк побив екс-українця з сумнівними поглядами Пилипа Акілова, котрий боксував за Угорщину, потім впевнено розібрався з могутнім бразильцем Вандерлеєм Перейрою. У півфіналі Олександр у важкому бою роздільним рішенням суддів переміг свого, мабуть, головного суперника - дворазового олімпійського чемпіона Арлена Лопеса з Куби. Після нього зустріч з чинним чемпіоном світу Нурбеком Оралбаєм з Казахстану вже не виглядала такою небезпечною. Хижняк переміг і повернув собі звання найкращого в світі. А днями Сашко оголосив, що залишається в олімпійському боксі і готуватиметься до Ігор у Лос-Анджелесі-2028.
Борець греко-римського стилю Жан Беленюк здобув медаль на своїй третій Олімпіаді поспіль, цього разу бронзового ґатунку. Після несправедливого рішення судді з Грузії, який, перебуваючи в Росії, віддав перемогу борцеві з цієї країни на Іграх 2016 року, Жан продемонстрував виняткові навички на Олімпіаді в Токіо. Однак на фоні цих досягнень його виступ у Парижі видався менш вражаючим. Поразка в півфіналі від іранця Алірези Мохмадіпіані залишила багато запитань. Раніше Жан завжди здобував перемогу над суперниками такого рівня завдяки своєму досвіду та тактичному мисленню, але цього разу він не зміг реалізувати свої найкращі якості і зазнав невдачі.
Після перемоги у поєдинку за третє місце над поляком Аркадіушем Кулиничем, Беленюк залишив свої борцівки на середині килима, символізуючи своє прощання зі спортом. Це, напевно, стало своєчасним рішенням, враховуючи, яку форму набрав колишній українець Семен Новіков, який здобув золоту медаль для Болгарії на змаганнях у Парижі. Битва між Семеном та Жаном була найбільш очікуваною на олімпійському турнірі, але, на жаль, її не сталося. Можливо, це і на краще, адже завершувати кар'єру з перемогою завжди приємніше.
Свого часу ми вже мали капоканоньєре Шевченка. Тепер маємо пічічі. У своєму першому сезоні в Ла Лізі Артем Довбик став сенсацією співмірною з тією, яку створила, вийшовши в першому після повернення в Прімеру сезоні в лігу чемпіонів, команда, яку представляв екс-форвард "СКД-1" і ще один українець Віктор Циганков. 24 голи у 38-ми матчах - звісно, можна говорити, що така результативність зумовлена тим, що добру частину сезону на Довбика грала вся команда. Втім, яка різниця, якщо такі дії ефективні і не заважають здобувати результат?
З осені не губиться Довбик після переходу в "Рому" вже й у Серії А. На рахунку Артема вже дев'ять голів за нову команді в усіх турнірах. Погано лишень те, що так само результативно не вдалося бомбардирові зіграти на Євро в складі збірної України.
Навесні їм пророкували провал. То після того, як за чоловічу національну команду України з волейболу під керівництвом нового наставника Рауля Лосано відмовилися грати, зіславшись на різні причини, дев'ять основних виконавців з команди торішнього зразка - Олег Плотницький, Василь Тупчій, Ілля Ковальов, Дмитро Терьоменко, Віталій Щитков, Юрій Синиця, Горден Брова, Ян Єрещенко, Тимофій Полуян.
Проте Рауль Лосано зміг сформувати боєздатну команду з тих гравців, які були в його розпорядженні. Більшість із них представляли український чемпіонат. У складі команди виділявся лідер - Юрій Семенюк. Чудово проявили себе догравальник Дмитро Янчук, Максим Дрозд, молодий Данило Уривкін, пасуючі Сергій Євстратов та Дмитро Долгополов, а також діагональний Віктор Шаповал. Лосано дотримувався принципу широкої ротації, що допомогло привести команду до першої в історії перемоги в Золотій Євролізі. Найкориснішим гравцем турніру став український догравальник Євген Кісілюк, а ще одним героєм змагання виявився 42-річний Микола Рудницький, який приєднався до команди в останній момент, погодившись допомогти в складний час, поки деякі гравці намагалися відновитися для виступів в італійському чемпіонаті.
Вінцем успішного виступу українських волейболістів стало перше в історії потрапляння чоловічої збірної в Лігу націй, найпрестижніший турнір на рівні збірних, у якому наша команда дебютує в 2025-му.
Національна збірна України з футзалу вперше в своїй історії завоювала бронзову медаль чемпіонату світу. Коли українська команда востаннє пробивалася до півфіналу, теперішній тренер Олександр Косенко ще був на полі як гравець. У 1996 році в Іспанії наші футзалісти програли матч за третє місце росіянам, але цього разу в Узбекистані вдалося здійснити важливий крок, що дозволив їм піднятися на п'єдестал пошани.
Цей чемпіонат Україна розпочала не надто вдало, зазнавши поразки 1:7 від аргентинської команди. Проте наші футзалісти не зламалися і проявили справжню витривалість. У наступних двох матчах вони здобули переконливі перемоги: 7:2 над Анголою та 4:1 над Афганістаном, що дозволило підопічним Косенка потрапити до 1/8 фіналу, де вони здолали команду Нідерландів. Потім відбувся вражаючий чвертьфінал проти Венесуели, в якому українці тріумфували з рахунком 9:4, завдяки хет-трику Данила Абакшина та голу, забитому голкіпером Олександром Суховим після вражаючого сольного проходу.
Достойно наша команда виглядала й у півфіналі, в зустрічі проти на той час ще п'ятиразових чемпіонів світу бразильців. Після першого тайму українці завдяки голу Ігоря Чернявського навіть вели у рахунку, на старті другої половини пропустили двічі поспіль, проте зуміли відігратися зусиллями Ігоря Корсуна. В підсумку долю цієї зустрічі вирішив дев'ятиметровий пенальті за чотири хвилини до завершення основного часу.
У поєдинку за третє місце українці боролися не тільки за себе, а й за свого товариша. Капітан команди Петро Шотурма отримав серйозну травму під час гри проти бразильців, і досі не може відновитися. Проте медальний матч з французами українці провели на неймовірному рівні, здобувши перемогу з рахунком 7:1. Абакшин знову вразив ворота суперника, оформивши хет-трик, тоді як Євген Жук відзначився двома голами, а Чернявський та Михайло Зварич додали ще по одному до загального рахунку. Без сумніву, ця команда протягом всього турніру змогла завоювати серця багатьох людей, які раніше не виявляли інтересу до футзалу.
27-річний житель Черкас Святослав Михайлюк увійшов в історію українського спорту, ставши другим українцем, який здобув титул чемпіона Національної баскетбольної асоціації. Він приєднався до рядів славнозвісних гравців, адже першим став Станіслав Медведенко, який у початку 2000-х років двічі відзначився перемогою з "Лос-Анджелес Лейкерс". Щоправда, внесок Михайлюка у тріумф "Бостон Селтікс" був незначним: у плей-оф він виходив на паркет лише в восьми поєдинках, проводячи в середньому всього чотири хвилини за матч і набираючи одну очко. Проте, факт залишається невід'ємною частиною баскетбольної історії.
Здобувши перший у кар'єрі титул, Святослав влітку змінив команду - перейшов у "Юту". За "Джаз" українець останнім часом грає успішно: скажімо, в матчі проти "Портленда" 27 грудня (122:120) відзначився відразу шістьма дальніми влучаннями, теж 18 очок набрав і в зустрічі проти "Брукліна", який команда виграла 105:94. Сьомий сезон Михайлюка в НБА має шанси стати успішним.
Багатостраждальний український хокей у році, що відходить у минуле, демонстрував певні ознаки відродження. Юнацька збірна України (U18) була на крок від сенсації, адже вже два роки поспіль утримує позиції в дивізіоні 1А чемпіонату світу. Навесні команда мала всі шанси піднятися до топ-дивізіону. Під керівництвом Олександра Бобкіна українські хокеїсти здобули чотири перемоги, поступившись лише основному супернику — німцям, причому в овертаймі.
Невдовзі національна збірна піднялася в класі. Тренерський склад, очолюваний Дмитром Христичем та Олегом Шафаренком, якісно підготував хокеїстів до чемпіонату світу в дивізіоні 1В, що проходив у Вільнюсі. Українська команда провела всі п'ять матчів на високому рівні, зокрема здобула перемогу у фіналі над господарями з Литви з рахунком 4:1. Завдяки цьому наша збірна повернулася в дивізіон 1А (другий за рівнем у світовому хокеї) вперше за вісім років. Крім того, у 2024 році українці вперше за 12 років досягли фіналу олімпійської кваліфікації, обігравши на стадії передкваліфікації збірну Польщі, яка на той момент ще виступала в топ-дивізіоні чемпіонату світу.
32-річна Людмила Кіченок здобула свою другу перемогу на турнірах Grand Slam. Цього разу вона відзначилася на US Open, де в парі з латвійською тенісисткою Єлєною Остапенко тріумфувала у фіналі над франко-китайським дуетом Крістіною Младеновіч і Чжан Шуай. Раніше, в 2023 році, Кіченок святкувала перемогу на Wimbledon, де разом із хорватом Мате Павічем виграла в міксті. Цей успіх зробив Людмилу найуспішнішою українською тенісисткою в історії "мейджорів". До цього часу лише сестри Олена та Катерина Бондаренко мали перемогу на Grand Slam, здобувши титул у парному розряді на Australian Open 2008 року. Варто зазначити, що в Мельбурні Людмила і Єлєна також були близькі до тріумфу, але у фіналі поступилися дуету Сє Шувей з Тайваню та бельгійці Елісі Мертенс.
Натомість, здобуття титулу в одиночному розряді "мейджора" залишається для українських тенісисток поки що недосяжною метою. У 90-х роках минулого століття Андрій Медвєдєв наблизився до цього досягнення, двічі програвши у фіналах Roland Garros. У сучасному тенісі Еліна Світоліна тричі виходила до півфіналів, а у 2024 році на стадії півфіналу Australian Open зупинилася Даяна Ястремська. Почавши свій шлях з кваліфікації, вона подолала таких суперниць, як чешка Маркета Вондроушова, француженка Варвара Ґрачьова, американка Емма Наварро, білоруска Вікторія Азарєнка та ще одна чешка Лінда Носкова. В півфіналі її зупинила майбутня чемпіонка турніру Чжен Ціньвень з Китаю.
