Неймовірна хімія Марченка і Завацької: у листопаді ми, хоча й не всесильні, проте незламні.
Україна утримала свою позицію серед еліти, здобувши важку перемогу над скромною Австрією.
На вихідних 17-18 листопада жіноча національна команда України з вольової боротьби здобула перемогу над Австрією в рамках Кубку Біллі Джин Кінг, завершивши зустріч з рахунком 3:2. Цей успіх дозволив українським спортсменкам уникнути потрапляння до євроафриканських змагань, і тепер вони змагатимуться у квітні 2025 року на етапі "кваліфайєрс" за можливість потрапити до престижного раунду.
Зазначимо, що неофіційний чемпіонат світу знову трохи змінив формат, але детальніше про це поговоримо після жеребкування, коли визначиться наш наступний суперник.
А поки повернемося до хардового покриття залу Мак-Кінні, де протягом двох днів розгорталася справжня драма. Програючи з рахунком 1:2, Україна у вольовому стилі перевернула хід поєдинку й здобула надважливу перемогу (3:2). Востаннє наші дівчата вибиралися з такого скрутного становища у далекому 2011 році, коли Ольга Савчук і Леся Цуренко вирвали перемогу в Австралії.
Після 13 років історія знову повторилася, і новою несподіваною героїнею стала левиця у вигляді збірної України – Катарина Завацька. Чому саме несподіваною? Адже ще кілька тижнів тому було важко уявити, що Катя зможе провести три матчі всього за два дні.
Справа в тому, що запланований склад на листопадову зустріч змінився майже в останню мить. Під шквал знаків оклику потрапила Марта Костюк, яка після канікул на Мальдівах опублікувала суху відмову візиту до Далласа.
Закрити провідний слот у терміновому режимі практично неможливо, тому новачкові на капітанському посту Іллі Марченку довелося використовувати ті ресурси, які були заявлені раніше. Відповідальність за лідерство взяла на себе досвідчена Леся Цуренко, а на ґрунтовому покритті Завацька майже без вибору стала другою лідеркою команди.
До того ж у штабі "жовто-синіх" стався ще один форс-мажор: довикликана дебютантка Анастасія Лопата зламала руку й вибула зі складу потенційних джокерів у колоді Марченка. Втім, треба віддати належне 19-річній тенісистці, яка залишилася в розташуванні команди й, без сумніву, отримала незабутній досвід за ці два емоційні змагальні дні.
Склад команди поповнили досвідчена Надія Кіченок та ще одна новачка - Анастасія Соболєва, яка вперше цього сезону відчула атмосферу турнірів Grand Slam.
Перший день змагань закінчився рівним рахунком: Цуренко зуміла здобути важку перемогу над екс-26-ю ракеткою світу Тамірою Пашек, тоді як Завацька в напруженому трисетовому матчі зазнала поразки від Сіньї Краус - 1:1.
Суттєві переживання виникли після нищівної поразки Цуренко в дебютному матчі другого ігрового дня (1:6, 1:6).
Вибір складу для четвертого матчу мав велике значення. Якщо Марченко був впевнений у Завацькій, то колишня відома тенісистка Маріон Маруска вирішила внести зміни і зробила ставку на Юлію Грабхер, яка на цей момент була 523-ю ракеткою світу. Проте ще минулого року вона займала 54-ту позицію у світовому рейтингу, тоді як Катя навіть близько не підходила до топ-100, залишаючись за його межами.
Цікаво, але тенісний рівень Завацької в команді значно відрізняється від її особистих виступів. І ще, між Марченком та Катею виникла якась невидима хімія, що вражає своєю гармонією. Найголовніше ж - це результати: 6:2, 7:5, і Україна продовжує боротьбу за перемогу. 2:2!
До того ж Катаріна перервала серію з чотирьох поразок поспіль у складі збірної (з урахуванням "мертвого" парного матчу з Японією).
Склад вирішальної пари надав декілька можливостей. Хто зможе найкраще підтримати Надію Кіченок? Чи буде це Цуренко, яка повернулася до гри? Можливо, дебютантка Соболєва? Або ж Завацька, яка хоч і витратила багато енергії, проте знаходиться на емоційному підйомі?
Вибір припав на Катю, і, анітрохи не применшуючи заслуг Надії (без неї, припущу, все завершилось би сумно), саме Катя видала ураганну кінцівку третього сету. У підсумку - 5:7 (який тиск у цей момент!), 6:2, 6:4 - фууух. Перемога!
По-перше, варто підкреслити, що Україна в листопаді залишається непереможною: три гри, три виграші. І всі ці успіхи відбулися протягом останніх трьох років.
Поєдинок з Австрією став 103-м у історії незалежної жіночої збірної України, яка вперше вийшла на поле 10 травня 1993 року.
Статистика особистих зустрічей з австрійками змінилася на нашу користь:
Про величезну повагу до Лесі Цуренко через її професійне ставлення до справи я вже не раз говорив, тому тут варто залишити черговий реверанс - без Лесі цієї перемоги не було б. У 35 років, в ендшпілі непростого для неї сезону, вона простягнула рятівну руку Україні, не давши їй потонути в болотах Африки та Європи.
Леся Цуренко, загинаємо пальці:
Про вагомий внесок Надії Кіченок ми вже згадували, тому лише підкреслимо, що вона зайняла місце серед десяти найкращих тенісисток збірної за досвідом (поділяє 9-ту позицію з Мартині Костюк, зігравши 14 матчів). Зустріч з командою Австрії стала для Надії 13-ю в її кар'єрі (8-ме місце у загальному списку).
Головна учасниця дуелі, Катаріна Завацька, вперше заробила два очки в рамках одного матчу. Тепер у її активі 11 індивідуальних зустрічей (шість перемог і п'ять поразок). Проте жодна цифра не зможе адекватно відобразити масштаб її вражаючого виступу, який утримував уболівальників в напрузі до третьої години ночі!..
Особливо слід відзначити непростий дебют Іллі Марченка на посаді капітана жіночої збірної. Якщо б він програв свій перший матч проти скромної команди Австрії, то навряд чи зміг би уникнути хвилі критики, навіть за підтримки Фонду імені Світоліної, під егідою якого відбувся цей матч. Більш того, цю перемогу можна вважати результатом тренерської майстерності. Усі непрості рішення, які прийняв Марченко, врешті-решт дали позитивний результат, а його співпраця з Завацькою вже стала яскравим прикладом для наслідування.
