Перший світовий чемпіон серед спортсменів СРСР з'явився на світ в Українській Народній Республіці.
17 жовтня 1946 року, під час XXV чемпіонату світу з важкої атлетики в Парижі, Григорій Новак здобув перемогу у напівважкій категорії (до 82,5 кг) і став першим радянським чемпіоном світу. Перед початком Другої світової війни Радянський Союз не мав можливості брати участь у міжнародних спортивних подіях, але після війни отримав право вступити до міжнародних організацій та брати участь в офіційних змаганнях як частина антигітлерівської коаліції.
Кияни, які здобули титул чемпіонів світу з професійного боксу ще до епохи братів Кличків.
Не можна забути, що першим чемпіоном світу від СРСР став спортсмен з Чорнобиля, що розпочав свій шлях у Києві. Якби не війна, він, напевно, продовжував би виступати під українським прапором...
Григорій Новак з'явився на світ у незалежній Україні: у 1919 році Чорнобиль, що розташований на Київщині, входив до складу Радомишльського повіту Української Народної Республіки. В момент народження хлопчика назвали Герш, оскільки він походив з єврейської родини. Багато людей згодом дивувалися його по батькові - Ірмович. Його батька звали на біблейський манер Ієремія (іврит - Йєрміягу), а у звичайному житті та в радянських документах - Ірма. Він був сильним чоловіком, важко працюючи на будівництві: копав землю для фундаментів і возив її на конях. Цю батьківську силу успадкував і малий Гершеле.
На початку 1930-х родина Новаків оселилася в Києві, обравши для життя Софіївську вулицю. Після завершення семирічної освіти Григорій вирішив приєднатися до батька на будівництві, де вони разом займалися риттям котлованів.
Сильний юнак був пристрасним шанувальником циркового мистецтва. У період з 1933 по 1936 рік він виступав у цирковій арені, демонструючи свої акробатичні таланти та жонглюючи гирями. Насправді, цирк незабаром став для нього другою важливою справою після спорту.
Одночасно Григорій активно займався боротьбою. Перші кроки в цьому виді спорту він зробив під час роботи на будівництві, де часто відбувалися змагання між будівельниками та вантажниками. Пізніше юнак приєднався до київського спортивного клубу "Харчовик", де його помітив тренер з важкої атлетики Олександр Конкін. Він переконав Григорія спробувати свої сили в секції важкої атлетики у товаристві "Динамо" у 1937 році.
Всього за рік обдарований молодий спортсмен завоював титул чемпіона УРСР у середній ваговій категорії (до 75 кг), а в 1939 році здобув срібло на чемпіонаті СРСР, що проходив у Харкові. Тоді ж Григорій Новак встановив свій перший світовий рекорд, піднявши 119 кг у жимі. Важливо зазначити, що жим був його фірмовою дисципліною, в якій він зафіксував найбільшу кількість рекордів. Також варто підкреслити, що всесоюзні рекорди, які перевищували світові на той час, не отримували офіційної реєстрації як світові. Хоча Новак встановив близько 70 таких рекордів, офіційно йому було зараховано лише 18 після 1946 року - з них 14 у жимі та 4 у ривку.
Однак важливим аспектом було те, що після війни радянська спортивна влада встановила премію в розмірі 25 тисяч карбованців за кожен світовий рекорд. Григорій Новак скористався цим на максимум, поступово вдосконалюючи свої результати на 500 грамів.
Однак у 1940 році в Мінську киянин здобув титул чемпіона СРСР, встановивши новий світовий рекорд у жимі — 125 кг. У той час він був ще молодим та енергійним, а призові суми були далеко не такими значними.
На той час Григорій вже був одружений: ще 1937 року він взяв шлюб з дівчиною Цилею, з якою познайомився у драматичній студії, де підробляв монтажером сцени. Це був його єдиний та щасливий шлюб, що тривав 42 роки...
22 червня 1941 року Григорій Новак мав виступити на урочистому відкритті реконструйованого Республіканського стадіону в Києві, але початок німецько-радянської війни змінив його плани. Спортсмена призвали до Київського артилерійського училища, яке всього через три тижні терміново евакуювали до Красноярська. Як виняток, Новаку дозволили взяти з собою дружину та сина. Пізніше його перевели до Новосибірська, де лейтенант Новак навчав бійців лижних частин в Окружному будинку Червоної Армії.
Під час війни він не зупинявся у своїй спортивній діяльності, здобувши перемогу на двох чемпіонатах СРСР. У квітні 1942 року йому вдалося підняти штангу вагою 128,7 кг, що на 11 кг перевищувало попередній світовий рекорд. На чемпіонаті СРСР 1944 року, який проходив у Києві, що був звільнений від нацистської окупації, Новак виступав уже під прапором товариства "Крила Рад". Його перевели до Москви, де він отримав житло в роздягальні Палацу спорту "Крила Рад". Загалом Григорій Новак здобув 8 титулів чемпіона СРСР, хоча різні джерела можуть наводити інші цифри, проте офіційна статистика змагань підтверджує саме цю кількість.
Після війни родина Новаків не повернулась до Києва - попри те, що міська рада пропонувала їм трикімнатну квартиру на Хрещатику: Циля Аронівна не мала душевних сил жити у місті, де у Бабиному Ярі загинула її мати зі своєю сестрою...
Перші роки після Другої світової війни стали справжнім тріумфом для Григорія Новака, який у 1945 році здобув звання заслуженого майстра спорту СРСР. У 1946 році, під час чемпіонату світу в Парижі, радянська команда вперше брала участь у змаганні. Новак, який змагався в категорії напівважкої ваги (до 82 кг), вразив глядачів у палаці Шайо, встановивши світові рекорди у кожному змаганні та у загальному триборстві, набравши 425 кг. Він перевершив срібного призера, американця Френка Кея, на цілих 35 кг!
Перед початком турніру до радянської делегації звернувся літній чоловік, який спитав Новака, як звуть його батька. Виявилося, що то був рідний брат Ірми Новака, дядько Григорія. Він влаштував для всієї делегації вечерю в ресторані - хоча Григорій зустрічався з ним виключно в присутності членів команди, киян Якова Куценка та Юхима Хотимського. За кілька років та зустріч з паризьким дядьком гірко відгукнеться чемпіонові...
У 1947 році Новак здобуває титул чемпіона Європи в Гельсінкі, встановивши новий рекорд у жимі з результатом 139 кг та загальним підсумком 407 кг. Проте в той час Радянський Союз обирав участь у міжнародних змаганнях досить обережно, не бажаючи надто ризикувати, відпускаючи своїх спортсменів за кордон без впевненості у перемозі. Єдиним світовим чемпіонатом для радянської команди після Парижа 1946 року став турнір у тому ж Парижі в 1950 році. У категорії Новака виступав молодий чемпіон Союзу Аркадій Воробйов (Новак пропустив цей чемпіонат), який здобув срібну медаль.
У липні 1952 року в Гельсінкі Григорій Новак вдруге здобуває титул чемпіона Європи, проте обставини цього досягнення залишаються досить гіркими. Змагання європейської першості проходять у рамках олімпійського турніру, де Новак, з результатом 419 кг, поступається обдарованому американцеві Норберту Шеманському. Останній встановлює нові світові рекорди в ривку (140 кг), поштовху (177 кг) та загальному заліку триборства (445 кг). Деякі коментатори вказують на травму паху як одну з причин невдалого виступу Новака, проте, навіть без цього, йому було важко конкурувати зі Шеманським, оскільки його особистий рекорд становив лише 432,5 кг.
А за вікном 1952 рік — час активної боротьби з антисемітизмом, коли "безрідні космополіти" стали мішенню. У народі ходять чутки і жартують, що з євреїв лише Новак та Утьосов почуваються вільно. Кажуть, що сам Сталін не раз бурчав на керівників радянських медіа: чому у вас весь час один Новак, хіба більше немає?
Отже, чи збіг, чи підставили - але восени 1952 року в Сталінграді, в готельному ресторані відбувається бійка за участі Новака, після якої його показово карають. Позбавляють звання "Заслужений майстер спорту", дискваліфікують та не виплачують преміальні за рекорди в сумі 500 тисяч карбованців. Також виключають з партії старого Ірму Новака, батька чемпіона: за те, що він не указав в анкеті про свого брата, що мешкає у Франції; пригадали той паризький епізод 1946 року.
Після завершення кар'єри в спорті, Григорій Новак вирішив втілити свою давню мрію і став силовим акробатом у цирковій трупі. Спочатку він наслідував трюки знаменитих артистів, але з часом почав створювати власні унікальні виступи.
Новак майстерно жонглював штангами, виконуючи при цьому вражаючі акробатичні трюки. Він також тримав партнера на витягнутій руці, одночасно присідаючи та беручи в іншу руку двопудову гирю, піднімаючи то її, то свого партнера. Ще в одному номері, лежачи, він балансував на тілі важку металеву конструкцію, на якій двоє його партнерів мчали на мотоциклах або "Москвичах". Чавунне ядро ковзало по його грудях, не торкаючись рук.
З 1962 року Новак почав виступати разом з синами Романом і Аркадієм. Разом вони створили силовий атракціон "Атлетична поема". Роман згадував, що батько не любив показувати грубу фізичну силу. Новак віддавав перевагу продуманим складним трюкам, на які глядачам було цікаво дивитися. Програми будувалися на грі та спілкуванні з публікою, іноді на імпровізації.
У 1980 році Григорій Новак помер від інфаркту. Після його смерті проведений розтин посвідчив, що він за своє життя переніс 9 інфарктів.
