Помилки Реброва? Яких гравців не вистачало збірній України на матчах у жовтні?

Збірна України активно готується до поєдинку з Грузією в рамках Ліги націй. Лише через три дні команда Сергія Реброва зустрінеться в "домашньому" матчі з Чехією. Проте перед важливим матчем проти Георгія Мамардашвілі та його товаришів національна команда зіткнулася з незвичними кадровими проблемами.

Важко не згадати про значні кадрові проблеми, з якими зіштовхнулася основна команда України напередодні двох важливих матчів. У цій ситуації завдання для тренерського штабу, який має не лише формувати склад на гру, а й обирати футболістів для збору, стає ще більш складним. Крім того, вибір, який робить тренерський колектив, знову викликає обговорення. Перед неуспішними матчами проти Албанії та Чехії у вересні ми вже склали невеликий список гравців, які, на думку Чемпіона, могли б зміцнити команду "синьо-жовтих". Цього разу ми зосередимося на інших шести футболістах, які в умовах нестачі кадрів безумовно були б корисними для національної збірної.

У резервному списку збірної присутній ще один лівий захисник – Олександр Мартинюк. Проте ми дозволимо собі не погодитися з думкою пана Реброва. Так, Олександр, як і вся команда з Олександрії, демонструє пристойну гру. Але в умовах відсутності Віталія Миколенка та відсутності альтернативи у вигляді Богдана Михайліченка, який є єдиним лівим беком у тренерському складі, для національної команди існує кращий варіант.

Артем Смоляков, 21-річний захисник команди Полісся, привертає до себе велику увагу завдяки своїй вражаючій грі з початку сезону. У нещодавньому матчі він відзначився фантастичним голом, який став найкращим у турі, вразивши ворота Ворскли. Однак, його основними перевагами є відмінна позиційна гра і здатність ефективно діяти як в захисті, так і в атаці.

22-річний товариш по команді Смолякова став переможцем конкуренції в центрі поля у Імада Ашура. Крушинський може виконувати функції як "вісімки", так і "шістки". Враховуючи відсутність Тараса Степаненка, Володимира Бражка та Олександра Зінченка, а також, хоча й в меншій мірі, Олександра Піхальонка та Руслана Малиновського, використання Крушинського як варіанту для проведення позиційного наступу не може викликати жодних сумнівів.

Крушинський вирізняється умінням вести ефективну боротьбу за рахунок габаритів, і водночас просувати м'яча завдяки навичці протискання суперника. Крім того, хавбек Полісся відомий своєю грою на другому поверсі. Так, інколи цей футболіст надто захоплюється конструюванням на половині суперника, але зважаючи на його вік та чесноти, назвати таку хибу "невиліковною" аж ніяк не можна.

Єдиний легіонер у нашому імпровізованому "хіт-параді" міг би стати альтернативою не тільки вибулим Піхальонку та Малиновському, а й найбільш вірогідним опціям Реброва вище опорної зони Георгію Судакову та Миколі Шапаренку. Так, у Ярмолюка лише 292 хвилини за Брентфорд із початку сезону. Але на користь молодого півзахисника говорять одразу кілька факторів.

По-перше, Ярмолюк всього лише у віці 20 років. Однак його зростання як футболіста не викликає жодних сумнівів. Протягом останніх півтора року він став повноцінним членом основного складу команди, що грає у найсильнішій лізі світу. "По-друге", це логічно випливає з першого. Середа, в якій перебуває Ярмолюк, де він тренується та вдосконалює свої навички, безумовно, є більш конкурентоспроможною, ніж умови, в яких нині змушені працювати футболісти всіх клубів УПЛ на його позиції.

Внаслідок аномальної кадрової ситуації в головній команді країни позиція опорного хавбека тепер виглядає однією з найбільш вразливих. І хто б не закривав цю позицію в двох найближчих матчах - Дмитро Криськів чи більш "чистокровний" футболіст для цієї зони Іван Калюжний - зона руйнівника як один з найбільш відповідальних плацдармів на полі в збірній України як закрите питання наразі аж ніяк не виглядає.

Тому небажання Реброва та його команди звернути увагу на 23-річного таланта з Динамо виглядає досить незвично. Михайленко, який фактично виступає як дублер Бражка з початку сезону, вже встиг зіграти у 8 матчах. Хоча його загальний ігровий час складає лише 321 хвилину, у тих поєдинках, де Олександр Шовковський надавав йому шанс, він не підводив. Найголовнішою перевагою Михайленка є те, що опорна зона є його природним середовищем, і "перевчання" футболіста для потреб гри в відборі зовсім не потрібно.

Луганська Зоря з початку розіграшу-2024/25 не вражає. Команда поки Младена Бартуловича не вирізняється стабільністю, й узагалі давно перетворилася на міцного середняка, який про боротьбу за єврокубки поки може забути. Спроби ж повернути колишній статус однієї з провідних сил УПЛ поки далекі від ефективності. Однак навіть у такій команді світлі плями є.

Денис Антюх - один із ключових гравців "чорно-білих". Вінгер луганської Зорі поки що не відзначився голами, а й загалом не так часто загрожує воротам суперників. Проте, його роль на полі має інше значення, і, здається, він знайшов свою нішу. Антюх є найкращим асистентом УПЛ, здатним доставити точну та своєчасну передачу з флангу. Він втілює простоту гри на половині поля суперника, якої іноді не вистачає збірній Україні, особливо в тих моментах, коли Михайло Мудрик не може цього зробити. Олександр Назаренко та Олексій Гуцуляк можуть виступати як альтернативи Віктору Циганкову, Андрію Ярмоленку і, можливо, Мудрику. Проте, чи є ці футболісти насправді конкурентоспроможними та кращими на даний момент? Владислав Кабаєв не вразив у збірній, і подібне можна сказати і про Олександра Зубкова.

На поєдинках проти Грузії та Чехії Ребров, як завжди, вирішив викликати трьох центрфорвардів. Якщо щодо Артема Довбика немає жодних питань, то поточна форма Владислава Ваната та, особливо, Романа Яремчука, змушує звернути увагу на ситуацію з гравцями на позиції атакуючого фронту.

У подібному матеріалі перед вересневими матчами ми зосереджували увагу на грі Ігоря Краснопіра. Навіть якщо нападник Руха не справив враження на Реброва, на щастя, в УПЛ все ще є ефективні центральні нападаючі. Олександр Філіппов наразі вважається одним з найкращих гравців на своїй позиції в українському чемпіонаті. Його успіхи обумовлені не лише актуальними статистичними даними, а й значним досвідом. Найголовніше - це його профіль, який цілком відповідає вимогам Реброва. Філіппов відзначається якісною силовою боротьбою, ефективністю в грі на випередження та високим класом у повітряних дуелях.