Росія зазнала нищівної поразки у зустрічі з Україною, а Путін заявив, що запам'ятає Шевченка: 25-річчя легендарної битви в Москві та фіаско Філімонова.

24 роки тому, 9 жовтня 1999 року, у Москві збірна України під поглядом Володимира Путіна провела один із найзначніших матчів в історії, не дозволивши Росії потрапити на чемпіонат Європи-2000. Російський лідер навіть відвідав роздягальню "синьо-жовтих" та пообіцяв запам'ятати Андрія Шевченка, який у "Лужниках" забив один з найважливіших, але водночас і найкурйозніших голів у своїй кар'єрі.

Два футбольні колективи - Україна та Росія - зустрілися на стадіоні "Лужники" в рамках останнього туру відбору до Євро-2000. Цей матч мав неабияке значення для обох команд. Російська сторона прагнула помсти за поразку в Києві (2:3) та мріяла не лише потрапити на Євро, а й продемонструвати українцям їхнє місце. Багато гравців нашої збірної зазначали, що, хоча їх не образили відкрито, відчувалося певне зневажливе ставлення з боку москвичів.

За 15 років до початку війни між державами, видання "Радянський спорт" випустило номер перед важливою грою з заголовком, що привертав увагу та провокував: "Бий, Хохлов, рятуй Росію!" Хоча формально мова йшла про футболіста збірної Росії, всі прекрасно усвідомлювали, що насправді йдеться про щось інше.

"Перед зустріччю нам казали: 'Не виходьте на вулицю'. Нас замкнули, але ж потрібно було вийти. Ми вирушили за 'Советским Спортом', а на обкладинці побачили: 'Бей, Хохлов, рятуй Росію'. Це справило на нас величезне враження. Хоча вони намагалися виправдатися, що Хохлов — це прізвище футболіста збірної Росії, але всі прекрасно розуміли, що насправді означає ця фраза", - згадував учасник того матчу Юрій Дмитрулін у фільмі "Україна - Росія: Матч життя".

Не міг упустити таке протистояння тоді ще прем'єрміністр Росії Путін, поряд з яким сидів наш прем'єр і водночас президент ФФУ Валерій Пустовойтенко. Тиск на українську команду був божевільним.

"Це не просто був футбол, а справжня політична гра. Нам на базу приїжджали, переконуючи, що програти цей матч — це катастрофа. Це було щось більше, ніж лише гра в футбол," - поділився спогадами тренер збірної України Йожеф Сабо у матеріалі SportArena.

За регламентом відбору на Євро, переможець групи отримував путівку на чемпіонат безпосередньо, а друга команда потрапляла у стикові матчі. Перед поєдинком у Москві українці хоч і очолювали турнірну таблицю, випереджали росіян та чемпіонів світу французів на одне очко. Тому програш міг залишити їх взагалі с порожніми руками.

Склад національної збірної України 9 жовтня в Москві: Шовковський - Лужний (капітан), Ващук, Головко, Дмитрулін (вийшов Сергій Ковальов на 75-й хвилині) - Юрій Максимов (вийшов Геннадій Мороз на 77-й хвилині), Гусін, Мізін - Скаченко (вийшов Микитін на 4-й хвилині), Андрій Шевченко, Ребров.

У матчі російська команда мала більше шансів для взяття воріт на переповненому стадіоні. Україна отримала гол на 75-й хвилині, коли Валерій Карпін реалізував штрафний удар. Нападника вже охрестили героєм та рятівником нації. Проте підопічні Сабо не збиралися опускати руки.

На 88-й хвилині Сергій Мізін заробив штрафний, змусивши Смертіна порушити правила. І цей "стандарт" став для росіян фатальним. Шевченко чи то вдарив, чи то навісив метрів із 40-ка. І воротар "Спартака" Філімонов зробив свій фірмовий ляп, фактично залетівши у ворота разом із м'ячем.

Андрій ставить м'яч біля моєї лавки, і я вигукую йому: "Андрюша, йди туди, до воріт, ти ж відмінно граєш головою. І вперед, забивай!" На це він відповідає: "Йожефе Йожефовичу, не турбуйтеся, я зараз заб'ю", - ділився спогадами Сабо, який після гри ще довго дискутував з російськими журналістами, що стверджували, що гол Шевченка був лише вдачею. Але тренер залишався впевненим: це було справжнє мистецтво.

В Росії невдалі спроби Філімонова виправдовувалися дощем, що йшов під час матчу, а також освітленням стадіону, яке могло заважати воротарю. Проте більшість фахівців вважали, що він повинен був не ловити м’яч, а відбити його вбік.

"Воротар російської збірної припустився помилки, але багато хто забуває, що перед ним діяли одразу троє українських гравців, зокрема Андрій Гусін, які перекривали його видимість і дезорієнтували. Воротар не впорався під тиском українських футболістів. У цей момент на "Лужниках" наче все завмерло. Якщо до голу на трибунах панувала активність, то після того, як рахунок став рівним, над стадіоном у сто тисяч місць настала гробова тиша. Така тиша, що ми змогли почути, як кричить Шевченко", - згадував український журналіст Олексій Степура для glavcom.ua, який також виконував роль диктора на "Лужниках".

Після того, як Філімонов пропустив такий м’яч, його почали критикувати в усій Росії. Голкіпер миттєво став об'єктом ненависті, адже нічийний рахунок 1:1 у грі з Україною для господарів виявився рівнозначним поразці, що позбавило їх можливості потрапити на Євро-2000.

"Щодо матчу, можна сказати, що шанси були порівнянними, але, без сумніву, ми мали всі підстави для перемоги. Мабуть, сьогодні не був наш вдалий день, адже ми не мали стільки можливостей у жодному з попередніх матчів. А національна збірна України, в свою чергу, не проявляла такої ризикованості протягом всього турніру. Для мене це справжня катастрофа," - висловив свою думку тренер російської команди Олег Романцев.

Після матчу Путін вирішив завітати до нашої роздягальні, здавалося б, щоб привітати українських гравців і разом із мером Москви Лужковим "подарувати" їм годинники. Проте його вираз обличчя свідчив про зовсім інші, негативні емоції.

"Це падло Путін після матчу зайшов до нашої роздягальні і говорив зі мною. Я потім мив руку. Він прийшов із охороною. Якби я знав, чим усе закінчиться, то, напевно, вдарив би його там", - поділився своїми думками Сабо.

А герою матча Андрію Шевченку запам'яталося, як після гри Путін у роздягальні потиснув кожному гравцю руку, а потім повернувся до нападника і запитав: "Це ти нам забив?" А коли почув ствердну відповідь, пообіцяв: "Добре, я тебе запам'ятаю".

Коли команда України покидала стадіон, фанати з Росії почали жбурляти каміння та пляшки в автобус наших гравців.

Безумовно, за цей знаковий поєдинок та символічний удар по Росії українські футболісти отримали не лише емоційне задоволення, а й солідні фінансові винагороди. Проте групу в підсумку виграли французи, які зуміли згодом стати чемпіонами Європи. Українська команда, незважаючи на свій великий потенціал, у напруженій боротьбі програла словенцям у стикових матчах за підсумком двох зустрічей - 1:1 та 1:2, і не змогла пробитися на Євро-2000.

Раніше OBOZ.UA інформував про те, що національна команда України презентувала свою нову форму.