10 особливостей тріумфального для Динамо розіграшу Кубка Кубків-1974/75

Блогер Sport.ua Олексій Рижков виокремлює мало згадувані події 50-річної давнини

14 травня виповнюється 50 років від завоювання нашим клубом першого євророфею. Зазвичай, згадуючи той розіграш, чимало пишуть про фінальний матч "Динамо" (Київ) - "Ференцварош", загострюючи увагу на моментах, пов'язаних із грою у Базелі. Однак той розіграш Кубка кубків мав силу-силенну цікавинок як назагал, так і для київського "Динамо" зокрема. Хочу звернути на них вашу увагу.

В 1/16 фіналу того розіграшу "Ліверпуль" переміг норвезький "Стрьомсгодсет" у домашньому матчі з рахунком 11:0, а ПСВ здолав малосилий опір північноірландського "Ардса", забивши суперникам 10 голів без відповіді. Не перевіряв, чи були прецеденти подібної подвійної двозначності в одному турнірі на одному етапі, але у будь-якому разі ці результати вражають. Прикметно, що за "Ліверпуль" 11 голів забивало 9 гравців: два дубля та жодного хет-трику. Натомість у ПСВ - два хет-трики, авторами яких були Віллі ван дер Кейлен (став, до речі, назагал головним бомбардиром того Кубка Кубків із 8-ма голами, випередивши нашого Володимира Онищенка, який відзначився 7 разів) і Хенрікус Любсе.

Кажучи про гравців, які торували шлях до завоювання командою Лобановського - Базилевича Кубка Кубків, украй рідко кажуть про Віктора Борисовича Маслова (інколи навіть у мемуарній літературі помилково зазначали ім'я цього гравця - Валерій). Однойменко знаного тренера перебуває в тіні досягнень Віктора Олександровича. Та Віктор Борисович зробив невеличкий внесок у тріумф динамівців у Кубку Кубків-75, відігравши приблизно пів години в стартовому для киян матчі того розіграшу: домашньому проти софійського ЦСКА. Маслов вийшов на поле в 2-му таймі замість Володимира Трошкіна й відіграв на пристойному рівні.

Не лише у фіналі відзначився дублем форвард киян Володимир Онищенко. На його рахунку й 2 голи у ворота франкфуртського "Айнтрахта" в матчі-відповіді 1/8 фіналу в Києві. А перший гол у тій грі Володимир Іванович забив уже на 1-й хвилині матчу, щонайповніше використавши невпевнену гру голкіпера франкфуртців Гюнтера Вінхольда. Другий гол - результат кутового у виконанні Володимира Веремєєва, виграної Віктором Колотовим верхової боротьби й потужного удару лівою Онищенка. Ну, й дуплет Володимира Івановича у фіналі як забути: чудові індивідуальні дії, два влучні удари з лівої, надто файним був другий гол!

Зі мною можуть не погодитися, але я б назвав виїзну гру проти "Айнтрахта" найскладнішою для "Динамо" в тому розіграші (в ейндговенському півфіналі після домашніх 3:0 завдання все ж таки було простішим). Тому причини - швидко пропущений м'яч, наполегливість "орлів" і деяка нервозність динамівців, що вилилося в численні попередження. Жовті картки в тій грі перед собою побачили Михайло Фоменко, Валерій Зуєв, Володимир Веремєєв і Віктор Матвієнко,. Причини таких покарань - різні: грубі фоли, неспортивна поведінка та затягування часу. Та, попри це, виїзної перемоги - 3:2 - кияни все ж таки домоглися.

До виїзного чвертьфінального матчу проти "Бурсаспора" кияни готувалися в Югославії, Бельгії та Франції. А подорож на сам матч стартувала з Ліона. Дехто з футбольних істориків навіть роки по тому притягав за вуха цей факт після перемоги в ліонському фіналі Кубка кубків у сезоні-1985/86: мовляв, від Ліона до Ліона. Отже, переліт Ліон - Париж - Софія - Дамаск - Стамбул (майже доба пішла на нього!), а надалі ще 200-кілометровий (хоча щодо відстані мемуаристи не дійшли згоди, називають цифри в діапазоні від 155 до 250 км, може, турецький водій-уболівальник навмисно повіз гостей складнішим маршрутом, хтозна) автобусний переїзд до Бурси.

Не дати гравцям команди-суперниці виспатися перед грою - це підступна, але нині доволі часта практика для фанатів різних клубів. Скажімо, напередодні недавнього півфіналу Ліги Європи між "Буде Глімт" і "Тоттенгемом" гарячі вболівальники норвезького клубу (угруповання Glimt i Steigen, Glimt i Sør, а також J-feltet) о 2.37 ночі (навіть час точно зафіксовано) почали влаштовувати феєрверки перед готелем, де зупинилися "шпори". В 1975 р. подібна практика виглядала екзотично, однак у Бурсі динамівці з цим зіткнулися. Свій норов продемонструвало тоді ще доволі молоде (якраз навесні 1975-го виповнювалося 8 років) угруповання Teksas. Ця назва стала узвичаєною після заворушень у Зонгулдаку, коли преса писала, що, мовляв, уболівальники "перетворили поле на Техас", а місцева поліція присоромила фанатів "крокодилів", які подорожували автобусом: "Ви більше схожі на техаський конвой, ніж на фанатський автобус".

"Нескінченне море вболівальників колихнулося перед готелем, розмахуючи тисячами рук і щось несамовито вигукуючи... Дикі звуки, нагадуючи водночас молитву й заклик до погрому, ревіння тріскачок і бубнів, какофонія автомобільних сирен проникали крізь стіни готелю, і скло у вікнах, здавалося, готове було вилетіти й розсипатися на дрібні шматочки. Навіть злива, що посипалася на голови веселих турецьких хлопців, виявилася безсилою перед любов'ю до "Бурсаспора". Ніч промайнула в жахливому напівсні", - згадував Олег Блохін за літературного опрацювання Ігоря Заседи в книжці "Гол, який я не забив".

У нас якось заведено підкреслювати свою 100-тисячну ексклюзивність: мовляв, які ще команди в тогочасся могли зібрати 100 000 глядачів на домашньому стадіоні! Справді, київський півфінал "Динамо" - ПСВ, крім іншого, запам'ятався і 100-тисячним аншлагом на головному стадіоні столиці України. Та по ходу того розіграшу 6-значна глядацька авдиторія спостерігала й за матчем "Црвена Звезда" - "Реал" (феєрична чвертьфінальна гра-відповідь, долю виходу в півфінал вирішила, зрештою, серія пенальті: краще били белградці). На півфінальну гру-відповідь "Црвена Звезда" - "Ференцварош" заявилося взагалі 110 000 глядачів. Та в Мадриді було ще більше народу на матчі проти белградського клубу: 125 000!

Єдиний програний матч "Динамо" по ходу того розіграшу - в Ейндговені, де господарі звитяжили з рахунком 2:1. Утім, та перемога стала для команди концерну Philips достоту пірровою, адже двома тижнями раніше в Києві ПСВ поступився з куди більшим рахунком - 0:3. Й саме в тому матчі в технологічній столиці Нідерландів було єдине вилучення в складі киян у тому турнірі. Володимир Веремєєв упродовж 2-го тайму заробив дві жовті картки: спершу за зупинку м'яча рукою, а надалі за грубу гру. Прикметно, що нашого півзахисника було вилучено з поля через кілька хвилин після того, як він відзначився асистом (подача з правого флангу) на Леоніда Буряка.

Додам, що вилучив нашого гравця з поля іспанський арбітр Пабло Санчес Ібаньєс. Цікаво, що в тому розіграші він арбітрував гру-відповідь 1/8 фіналу "Ліверпуль" - "Ференцварош" і не показав у тому матчі жодної жовтої картки (хоча напруга була ще та: після виїзної нічиєї ліверпудліанці вдома довго мінімально вели в рахунку після голу Кевіна Кігана, та на останній хвилині пропустили гол і залишилися за бортом змагу).

Відзначу й таку особливість, свого роду фірмовий стиль тієї команди Лобановського - Базилевича: чимало матчів у тому розіграші Кубка кубків було проведено без замін! Зокрема йдеться про виїзну гру із софійськими армійцями, матч во Франкфурті-на-Майні проти тамтешнього "Айнтрахта", двобій у Бурсі, гру-відповідь проти західнонімецького клубу та фінал проти "Ференцвароша". Нині складно таке уявити, щоб команда - володар євротрофею - відіграла б чималу частку (заледве чи не половину!) матчів переможного турніру лише водинадцятьох.

Аналогів цьому ляпу в офіційних програмках фінальних матчів єврокубків (а нагромадив їх у своїй колекції багацько) я не знаю. Справді, посеред центрального розвороту, поміж рекламою годинників і складом суддівської бригади є склади команд. Й укладачі програмки серед гравців "Динамо" між Сергієм Кузнецовим та Олександром Даміним розташували Олега Базилевича. Водночас про тренерів на цьому розвороті не йдеться взагалі, наче вони до команд жодного стосунку не мають.

Привітаємо з 50-річчям тієї перемоги ветеранів київського "Динамо", які золотолітерно записали славну вікторію до історії нашого футболу. Згадаймо й тих із них, кого вже немає з нами, як гравців, так і тренерів. Футбол не стоїть на місці, прецінь стратегічний напрям, що запанував на смарагдових газонах Європи пів століття тому (тотальність і максимальна інтенсифікація, сказав би, динамізація гри), й тепер є актуальним.