Екс-гравець Динамо: "У мене сльози на очах. Він мене просто вигнав"

Кирило Петров розповів про робочі відносини з Валерієм Газзаєвим

Колишній хавбек київського Динамо Кирило Петров розповів, чому йому не вдалося закріпитися в першій команді "біло-синіх", коли її очолював російський тренер Валерій Газзаєв.

-- А з Газзаєвим у тебе не склалися стосунки?

-- Не знаю, можливо. Вважаю, що в такому молодому віці футболіст повинен відчувати підтримку від тренера, а він мені весь час казав, що я хреновий.

А одна історія взагалі на голову не налазить. Я поїхав грати за молодіжну збірну, причому, молодшим за інших. Під час матчу отримав струс головного мозку. У лікарні сказали, що саме за такої травми потрібен місяць постільного режиму. І в Динамо лікар Володимир Малюта повідомив, що потрібен місяць спокою.

Через три тижні я приїхав на базу. А у Газзаєва в голові -- радянські правила, мовляв, щодня зранку зважування. У мене було два зайві кілограми, і він мені сказав: "Іди звідси". На мене вся команда дивиться, а у мене сльоза на очах. Я так чекав на цей момент, а він просто вигнав, сказав, мовляв, йду в дубль, і там тренуйся.

Минає тиждень, і Газзаєв мене повертає. Викинув-повернув. Але на зборах принципово не випускав на поле. 16-річному Владу Калитвинцеву довіряв, а мені й п'яти хвилин не давав. Тоді я й зателефонував до агента і попросив [знайти нову команду], тому що хочу грати. Тому й пішов у Кривбас. Комусь у цьому житті щастить, а хтось має задовольнятися тим, що є.

-- Але ти встиг потренуватися з Андрієм Шевченком, коли легенда повернулася до Динамо у 2009 році?

-- Так. І це було незабутньо. У нас були вправи, всі розійшлися по парах. Андрій каже: "Давай, іди сюди". Потрібно було триматися за руки, так у мене одразу долоні спітніли. Хоча я згадав йому історію, коли мені було дев'ять років, я подавав м'ячі на матчах Динамо і попросив у нього автограф, а він сказав: "Пізніше дам". Ми посміялися і на цьому все.

До речі, в Газзаєва я весь рік у сезоні-2009/10 просидів на лаві запасних. І перед останнім туром він пообіцяв, що випустить усіх молодих. Так і вийшло, але в запасі залишився лише я. Мені він дав лише другі 45 хвилин. А на літніх зборах в Австрії повідомив, що я не можу конкурувати з Вукоєвичем, мовляв, "знову їдь у дубль".

У команді всі були шоковані. Я того Вукоєвича вовтузив вздовж і впоперек, а він спеціально бив молодим по ногах.

Тоді Динамо-2 очолював Сергій Ребров і він був шокований, казав: "Що він з тобою робить?". А що я міг відповісти? Може, я і був заслабкий, але такого ставлення головного тренера до свого підопічного ніде більше не зустрічав.