Франселіно МАТУЗАЛЕМ: "Якби не футбол, моє місце було б або за гратами, або на кладовищі."

Сміливе зізнання від хавбека, якого багато хто вважає найкращим легіонером в історії УПЛ

Колишній півзахисник "Шахтаря" Франселіно Матузалем дав інтерв'ю італійським журналістам, розповівши про свої виступи в Італії, а також поділився багатьма іншими цікавими моментами зі свого життя та кар'єри.

- На лівій руці я маю татуювання - це ім'я друга, якого більше немає з нами. Час від часу я дивлюся на нього, аби нагадати собі, що без футболу я був би у в'язниці чи на цвинтарі, як друзі, з якими я виріс. Футбол врятував мені життя. До п'ятнадцяти років я грав на вулицях бідного кварталу, повного безробітних та злочинців. Дехто пішов іншим шляхом, а двох моїх близьких друзів було вбито. Наркокартелі. Іноді я також опинявся серед них.

- Як тобі вдалося втриматися в живих?

Я вдячний "Віторії" з Салвадору, адже без неї я б не опинився тут. Мій тато працював у цій компанії, а мама займалася домашніми справами. Одного ранку я втік о 5-й годині, щоб взяти участь у турнірі. Коли мене знайшли, батько був дуже розгніваний і хотів покарати мене, але я здобув звання найкращого гравця. Це стало моїм рятівним колом.

- Яким чином ти опинився в Європі?

- Першою зупинкою був Неаполь, літо 1999 року. Філіппо Фуско бачив мою гру на молодіжному чемпіонаті світу до 20 років у складі збірної Бразилії. Роналдіньо вже тоді жонглював м'ячами наче апельсинами. Мені було 19. Після кількох ігор я запитав, коли ми зіграємо проти "Ювентуса" та "Мілана". Вони відповіли: "Ну, можливо, наступного року..." Ми були у Серії B, а я навіть не знав про це.

Яким чином ти пристосувався до життя в Італії?

- Цілий місяць я їв тільки піцу та пив кока-колу. Я жив один, не вмів готувати і прати, не зіпсувавши все, але мав янгола-охоронця: Вальтера Новелліно. Коли я не прокидався вчасно, він приїжджав за мною додому. "Бразилець, тренування!". Він бачив у мені плеймейкера. Я чудово провів час у Неаполі: шкода, що ми вилетіли на другий рік після повернення до елітарної ліги.

Себастьян Сивілья одного разу висловив думку: "Мату нагадував по своїй грі Пірло, але водночас мав деякі риси Гаттузо".

Капітан мав до мене особливі почуття, це були справжні гіганти, але якщо ставити в один ряд перемоги в єдиноборствах і гольові передачі, я однозначно віддав би перевагу першому. Сьогодні таких, як я, залишилося небагато. Не можу сказати, скільки б я коштував на ринку, але я б грав у футбол усе своє життя. Чи існують справжні чемпіони в наш час? Холанд? Ямаль? Мені важко уявити, як би він грав в Іспанії в епоху великих.

Деякі люди звали тебе "м'ясником". Чи були їхні судження обґрунтованими?

- Я ніколи нікому не завдавав шкоди, навіть Броккі та Крстичичу, двом гравцям, про яких найбільше говорять у зв'язку з моїми підкатами. Ми з Крістіаном підтримуємо зв'язок і про це ніхто не знає. Я також дзвонив йому після того підкату в матчі "Дженоа" - "Лаціо" у 2013 році. І тоді хтось сказав неправду.

Бароніо дорікав тобі, стверджуючи, що ти вчинив це умисно.

- Та годі вже. Це був брутальний фол, але не навмисний. Правда полягає в іншому: у сезоні 2009/10, за керівництва Баллардіні, Бароніо грав лише тому, що Ледесма та Пандєв вибули зі складу. Ми з Ліхтштайнером пішли до тренера і сказали йому, що він має повернути Крістіана. Бароніо чудово знав, що якщо він повернеться, то більше не гратиме, і саме це й сталося. Він заздрив. Люди ображали мене через нього, але після того фолу я сів на один літак... із "Лаціо".

Для деяких ти був "вчителем".

Перш за все, заслуги належать Реї (Едоардо Рею - прим. ред.), який був просто в захопленні від мене. Він поділився цим після того, як я зробив гольову передачу на Клозе в дербі, що відбулося в останні хвилини неймовірного матчу "Лаціо" проти "Роми". Міро, він справжній чемпіон: після тренування він сам акуратно складав м'ячі у сумку. Коли Реї отримав номер 11, який раніше належав мені, він щиро вибачився.

- Говорячи про чемпіонів, які враження у тебе залишилися від Баджо, коли він виступав за "Брешію"?

- Мені пощастило забити два голи того дня, коли він прощався із футболом на "Сан-Сіро". Він сказав мені, що я маю великий талант, але я повинен був грати краще. Я надто мало його слухав.

Яка інформація у тебе є про Гвардіолу?

У 2003 році ми разом вийшли на поле, але його радість перевершувала мою: "Мату, мені дуже подобається спостерігати за твоєю грою". Йому імпонувала моя стильна манера гри. Якось він висловив намір взяти мене до "Барселони" у ролі свого охоронця. А сьогодні команда з "Брешії" могла б виступати в Лізі чемпіонів. Маццоне для мене був ніби батьком.

- Ще один спогад: Клаудіо Лотіто.

Я завітав о 21:00, щоб підписати контракт, а покинув офіс лише о 3:00. Президент просто чудовий. Коли я не потрапив до складу, це була моя помилка; я затримався з поверненням з відпустки. "Лаціо" завжди займав важливе місце в моєму житті. Вболівальники досі згадують мій вирішальний гол у Суперкубку проти "Інтера" у 2009 році.

Що нам невідомо про твої трансферні події?

Я майже став гравцем "Мілана", але особливо близьким до переходу був до "Роми". Моя зустріч зі Спаллетті відбулася в готелі, коли я грав за "Шахтар". У той час у мене був найкращий тренер - Луческу.

- Про що ти найбільше жалкуєш у футболі?

Я не брав участі у чемпіонаті світу, представляючи збірну Бразилії.

- Шкідлива звичка, якої ти так і не зміг позбутися?

- Паління. Я завжди робив це після матчів.

Які у тебе амбіції на перспективу?

- Я хотів би стати тренером та навчати дітей техніці. Нині цим вже ніхто не займається.