Інна КОЧУБЕЙ: "Це крок від юнацького до професійного баскетболу."
Тренерка жіночої юніорської збірної України U-18 Інна Кочубей поділилася своїми очікуваннями від чемпіонату Європи в дивізіоні В, який відбудеться в Литві з 4 по 13 липня.
Цього літа багато юнацьких команд України мали лише два тижні для підготовки до Європейського чемпіонату. Яким чином можна організувати тренувальний процес у таких обмежених часових рамках?
- Це насправді мало, особливо враховуючи, що це збірна U-18 - фактично перехідний вік з дитячого на дорослий баскетбол. Для нас це свого роду виклик.
Ми почали працювати наприкінці травня, тренер із фізпідготовки Дмитро Бондарєв і мій асистент Ганна Шликова скидали гравчиням завдання. Там були не лише завдання з фізпідготовки, але й робота з м'ячем, у залі. І дівчата свідомо виконували всі завдання, скидали відео, все робили. Зараз зберемося і побачимо, що з цього вийде.
Проте часу все ще недостатньо, тому, ймовірно, будемо коригувати наш план підготовки в процесі.
Будь ласка, висловіть свою думку щодо формування розширеного складу для чемпіонату Європи. Які у вас враження від представленого списку гравців?
- Я скажу так: я уважно слідкую за молодіжним, дитячим баскетболом України. Тому давно мала уявлення про дітей цього віку. Ми опрацювали великий список кандидаток, переглядали їх, оцінювали, чи вийде у них підлаштуватися під те, що ми хочемо втілити, якою бачимо цю збірну.
Єдина важлива втрата – Світлана Полянцева, яка має деякі проблеми зі здоров'ям і влітку вирішила приділити увагу їх вирішенню. Дуже шкода, що вона не зможе бути присутньою, адже вона є талановитою гравчинею і справжньою бійцем, на яку я покладала великі надії.
У команді є чимало дівчат, які зможуть виступити за збірну U-18 і в наступному році, і їм важливо усвідомити, що це вже серйозний рівень баскетболу. Однак ці навички приходять з досвідом та практикою.
В загальному, як ви уявляєте основну мету для цієї команди?
Я завжди ставлю перед своїми гравцями найвищі цілі. Потрібно усвідомлювати, що шлях буде нелегким, але ми повинні бути до цього готові.
- На чемпіонаті Європи у нас у групі шість команд, тоді як в інших - по п'ять. Це плюс одна гра порівняно з командами з інших груп...
Отже, є важливий аспект – витримка навантаження. Я вважаю, що всі 12 гравчинь, які увійдуть до остаточного складу, повинні мати можливість грати. Не можна, щоб лише шість основних виконавців несли на собі весь тягар відповідальності. Важливо, щоб кожна з них брала участь у грі, забезпечуючи взаємозаміну та підтримку одна одній.
Ми справді покладаємося на всіх цих гравців. Проте іноді трапляється, що дівчина в клубі демонструє хорошу гру, активно біжить і віддає передачі, але питання в тому, як вона проявить себе у збірній. На жаль, були й негативні приклади. Проте я оптимістично сподіваюся, що нам вдасться досягти успіху.
Хто може стати можливим лідером? Які особи можуть виявитися лідерами як у самому середовищі, так і за його межами?
На майданчику, ймовірно, буде Поліна Тупало, яка вже має досвід і минулого року виступала за збірну U-18. Що стосується її поведінки поза грою, важко сказати. Для мене особисто дуже важливі людські якості спортсменок, їхня поведінка в повсякденному житті. Саме тому я і моя асистентка Аня Шликова вирішили особисто поговорити з тренерами команд.
Проте, варто зазначити, що в клубній команді ці гравці можуть виконувати роль лідерів, але їхня поведінка в збірній може бути зовсім іншою. Я вже давно висловлюю думку, що в національних командах необхідно мати психолога.
Отже, на запитання про те, хто очолить команду, ми зможемо дати відповідь лише після того, як зустрінемося і проведемо певний час у спільній роботі.
Які ролі викликають найбільше тривоги?
Як зазвичай, нам не вдалося отримати перший і п’ятий номери. Проте ми маємо чудові четверті, а також гідні другі та треті номери.
На позиції першого номера ми більше покладаємося на Анну Дзюнь, яка має досвід виступів у США, проте існує питання щодо її швидкої акліматизації.
Існують деякі концепції, які ми плануємо випробувати під час тренувань. Дослідимо, як вони функціонуватимуть.
