Олег ШАФАРЕНКО: "Щоб виходити в еліту, треба бути професійнішими"

Тренер збірної України з хокею ексклюзивно для Sport.ua пояснив, чому ми не вийшли в еліту ЧС

Минулого тижня вся Україна знову, вперше після дуже тривалої перерви жила хокеєм. Ще б пак, адже наша національна команда була в кроці, щоб після 18-річної відсутності повернутися в еліту світового хокею. Вигравши три стартових матчі при одній поразці в буллітній серії від британців, українці в заключному поєдинку могли собі дозволити не програти Японії в основний час. Однак найбільш незручному опонентові останнього десятиліття ми все ж програли. І зупинилися в кроці від мрії. Зрештою, перед чемпіонатом світу в дивізіоні 1А хокейна спільнота взагалі турбувалася, аби наша команда, після восьмирічної відсутності туди повернувшись, сходу з другого за силами ешелону світового хокею не вибула.

Та апетит приходить під час трапези. В цьому інтерв'ю Sport.ua Олег Шафаренко, який відповідає в тренерському штабі Дмитра Христича за тактичну і фізичну підготовку команди, пояснює, чому виступ команди в румунському Свинту-Ґеорґе його більше потішив, ніж засмутив.

- Олеже Леонідовичу, якби вам до старту сказали, що команда посяде третє місце, ви б погодилися?

- Звичайно. Це високе місце. Ми фінішували вище тих країн, у яких хокей розвивається краще, ніж у нас.

- На ділі ж ми цілком могли фінішувати навіть першими. Втім, знову на шляху стала команда Японії. За умови, що вперше за тривалий час азійці в суперництві з нами вважалися аутсайдерами.

- Я б не сказав, що ми були фаворитами. Адже навіть проводячи напередодні чемпіонату світу товариський поєдинок, коли ми були в однакових кондиціях, наша команда створила більше моментів, але не змогла їх реалізувати (українці перемогли 1:0 - авт.). Цей матч показав, що майстерності нам одначе бракує. Натомість перед заключним матчем чемпіонату світу ми всім тренерським штабом бачили, що японці два попередніх матчі перед нами зіграли помітно краще, ніж два стартових поєдинки, розуміли, що ця команда додає і перед заключним матчем буде в максимальних кондиціях. Натомість ми втомилися.

- Але японці не були мотивованими з турнірної точки зору...

- Маю підстави припускати, що японців мотивували наші суперники італійці. Але навіть без цього ми розуміли, що це чемпіонат світу і тут жодна команда очок не подарує. Тим паче, японці хотіли реваншуватися за поразку в товариському матчі. Спеціально під нас вони навіть виставили голкіпера Оцуку, який не грав на чемпіонаті, але вдало провів спаринг проти нас напередодні.

Зрештою, певен, що все могло скластися по-іншому: гра давалася, ми повели 1:0. Потрібно було зіграти грамотно і не втрачати концентрації. Але ми пропустили голи в ситуаціях, коли шайба була в нас. Не суперник щось створив, а ми пропустили контратаки. І це мені як тренерові прикро найбільше. Найцікавіше, що ми передбачали такий перебіг подій, розмовляли з хлопцями. Другий гол суперник взагалі провів після того, як наш гравець відкидав шайбу Захарову на порожні ворота. Ми повинні були забивати, але шайба перестрибнула Вікторові через ключку. Після того була боротьба в куті, контратака і гол у наші ворота. А третю шайбу пропустили в меншості. Просили нападників не вилучатися, але Андрій Денискін не витримав і заробив непотрібних дві хвилини в зоні атаки.

Прикра поразка з урахуванням, що ми їхали з думками, щоб не вилетіти, а натомість втратили прекрасну нагоду піднятися в елітний дивізіон. Гадаю, ми могли перемогти і першому матчі команду Великої Британії. Британці на старті чемпіонату ще набирали ходи і в нас був шанс їх переграти. Але поступилися в серії буллітів. Зрештою, і в цьому поєдинку, і в трьох наступних план тренерського штабу працював. Хлопці нас чули і все виконували. Але на заключний поєдинок не вистачило нас усіх - і тренерів, і гравців. Ми не дотисли цієї історії до кінця.

- Костянтин Сімчук у студії Суспільного сказав, що команда Японії нас переграла, граючи в той же хокей, що і на попередніх чемпіонатах світу. Чому вже у восьми поєдинках першостей планети ми не можем дати ради з цим суперником?

- Цього разу японці грали трохи інакше. Раніше вони бігли вперед, а цього разу переграли нас на контратаках. Ми грали першим номером, нав'язували свій хокей. Японія якщо й володіла перевагою, то лише в першому періоді. А третя третина була повністю нашою. Я навіть сказав хлопцям у роздягальні: "Ми думали, у вас немає сил, а ви їх у третьому періоді закатали в асфальт і просто не помітили. Чому ви так не грали весь матч?"

У цьому поєдинку проявилася одна з головних вад нашого хокею - перекреслити однією грою все те, що було зроблене до цього.

Звісно, ми всі розумні заднім розумом. Якби була змога зіграти цей матч ще раз, можливо, ми б спробували провести цю гру від оборони. Хоча б почати гру таким чином. Але до того ми весь чемпіонат провели, застосовуючи високий пресинг і на попередні чотири зустрічі нас вистачило. Зрештою, це все здогадки. Можливо, почни ми грати від оборони, японці нас завдяки тому, що були свіжішими, взагалі зім'яли б.

- За підсумками матчу з японцями довелося чути діаметрально протилежні думки. Одні кажуть, що команда вийшла недостатньо налаштованою, інші, зокрема я, вважають, що усвідомлення історичності моменту зробило наших хокеїстів занадто скутими. Що побачили ви?

- Як на мене, головна причина поразки в тому, що гравці оборони не відбирали шайбу, не виконували своїх функцій до кінця. Ми акцентували увагу на відборах шайби і на контратаках. Але на ділі хокеїсти, які за це відповідали, не могли підкотитися до суперників. Потім, коли швидкості вирівнялися і японці перестали бігти, мов божевільні, гра в нас пішла. Півгри суперник чітко був швидшим за нас. Японці діяли краще як команда загалом.

- На ваш погляд, який відсоток у цій поразці психології і фізичної готовності?

- Думаю, 50 на 50. Якщо ми хочемо виходити в топ-дивізіон, то такі команди як Японія треба перемагати. Бо в еліті такі ж швидкості, а в дивізіоні 1А на таких обертах як Японія грали ще тільки італійці. Інші чотири команди були трохи повільнішими.

- Перший тривожний дзвінок для нас пролунав ще до заключного матчу, коли навіть у резерві не виявилося голкіпера Богдана Дьяченка, героя трьох попередніх поєдинків. Озвучувалися різні версії відсутності Богдана - від тренерського рішення і до травми. Кому вірити?

- Як тренери в цих обставинах могли не виставити Бодю? Ми планували, що грати буде він. Але він не зміг вийти на заключну гру через пошкодження, отримане наприкінці попереднього матчу з поляками. Перегляньте відео кінцівки цієї зустрічі, коли команда їде вітати Дьяченка, а він вже взагалі не усміхається, бо все розуміє. Це просто нещасний випадок.

- До 18-річного дебютанта Олександра Левшина у вас є претензії?

- Взагалі жодних. Сашко зіграв добре, до нього питань немає. Левшин неодноразово рятував команду, не боявся грати і це найголовніше. Хтось каже, що окремі шайби у ворота Олександра були необов'язковими. Але подивіться моменти, коли він рятував команду, згадайте як він відбив майже безнадійну шайбу на початку гри, як відбив плечем кидок під поперечину. Не факт, що інші голкіпери ці кидки би взяли.

- Більшість фахівців і вболівальників єдині в думці, що весь чемпіонат на одному високому рівні в нас відіграла лише перша ланка (Мережко - Сисак, Денискін - Захаров - Бородай). Згодні?

- Звичайно. Якби представники інших п'ятірок зіграли б солідніше, то, мабуть, і результат був би іншим. Але маємо, що маємо. Не можу дорікнути жодного гравця, що він не виклався чи зіграв погано. Добре зіграли всі. Інша справа, що дехто міг ще краще. На таких швидкостях і з таким бажанням ми не грали дуже давно. У нас все вийшло, бо в команді не було хокеїстів, які б ставили свої інтереси вище за командні, не було людей, які не поважають тренерського штабу. Хокеїсти і тренери були одним цілим. Саме завдяки цьому ми стрибнули вище голови.

А щодо першої ланки, то я радий за кожного з її представників, зокрема за Дениса Бородая та Віктора Захарова, які виступають під моїм керівництвом у "Соколі". Ми всі розуміли, що в цих хлопців є потенціал. Нарешті вони його реалізували.

Так само я задоволений Денискіним. Андрій зіграв дуже сильно, став найкращим бомбардиром чемпіонату, дуже допоміг команді. Так, без необов'язкових вилучень не обійшлося, але загалом наші профілактичні заходи - ми не викликали Андрія на попередні збори за підсумками олімпійської кваліфікації в Ризі - подіяли. Ми побачили того Денискіна, на якого розраховували.

- Впродовж чемпіонату світу вистачало критики на адресу нашого капітана Ігоря Мережка, який цього разу діяв не так результативно, як зазвичай. Тренерський штаб його діями задоволений?

- Задоволений на 100%. Це був дуже сильний чемпіонат у виконанні Ігоря. Так, люди звикли, що Мережко багато забиває і віддає. Але це був інший дивізіон. Всіх оборонців ми попрохали грати найперше на оборону. З цими функціями, з початком атаки Ігор впорався відмінно. Він боровся, грав у тіло, тримав всю команду в фокусі і в тонусі. Так, до першого місця нам трохи забракло, але до Ігоря питань немає точно. Зараз можу сказати, що для першого місця нам забракло одного голу оборонців і кількох голів у більшості.

- Більшість - це найболючіша для нашої команди тема. Статистика жахає: жодного голу з 17-ти більшостей, дві з яких - у форматі 5х3...

- Ми не хотіли змінювати ті бригади більшості, які спрацьовували раніше. Не хотіли їх змінювати й тому, що поєднання були награні. Ми два роки працюємо разом і постійно використовували одні й ті ж бригади більшості. Але практика показала, що на рівні дивізіону 1А все потрібно робити точніше і швидше. Якщо ти хочеш забивати, то треба грати з повною концентрацією і готовністю. Більше нас засмутила перша бригада більшості. Друга грала менше. На рівні дивізіону 1В ці бригади виглядали прекрасно. Тут гравці суперника все ловили на себе. В дивізіоні 1А завжди на лінії кидка виникає чужий гравець. Щоб перегравати опонентів, треба відпрацьовувати гру в нерівних складах до автоматизму.

- На цьому чемпіонаті світу лише однією шайбою відзначився Олександр Пересунько. Та й то не з гри, а переможним кидком у післяматчевій серії з італійцями...

- Звісно, всі ми очікували, що Сашко відзначиться вищою результативністю. Але він наївся хокеєм після виснажливого сезону в Словаччині. Йому вочевидь забракло звичного фокусу, бажання, жаги до голів. Крім того, дався взнаки контраст між тими швидкостями, на яких Сашко грає в другому словацькому дивізіоні і на цьому чемпіонаті світу.

- Так само більше голів очікувалося й від Данила Трахта.

- Причини, чому не все вдалося, я озвучив Данилові особисто. Цей сезон він провів у фінській молодіжній лізі проти хлопців 2007 року народження. Якби Трахт провів рік бодай у другому дивізіоні дорослого чемпіонату Фінляндії, це був би інший хокеїст. Наскільки мені відомо, в наступному сезоні "Лукко" віддасть Данила в другу за силами лігу фінського чемпіонату. Пересунько разом із "Пряшевом" виходить в словацьку Екстралігу. Тобто, обидва наші нападники виступатимуть на вищому рівні. В мене є всі підстави говорити, що рівно через рік ми побачимо зовсім інших гравців.

- Для ще одного нападника Іларіона Купріянова цей чемпіонат світу був першим на дорослому рівні. Як охарактеризуєте його гру?

- Претензій до нього в мене немає. Але він ще молодий хлопець, для нього гра на цьому рівні попервах була трохи зашвидка.

- Якби у вас була змога повернутися до тієї миті, коли визначалися зі складом на чемпіонат світу, рішення могли б бути іншими?

- Могли. Але що тепер про це говорити? Можу сказати, що нас підсилив би дехто з хокеїстів, які не змогли прибути на заключні збори. Скажімо, Артур Чолач, який грав за океаном плей-оф. Ще один оборонець Денис Матусевич не зміг допомогти команді через пошкодження. Також мали намір переглянути Івана Кородюка (виступає за університет "Боулінґ Ґрін Стейт" в NCAA - авт.).

- Керівництво Федерації хокею України виступ команди вже встигло оцінити?

- Такої розмови ще не було, але, думаю, оцінка буде позитивною. Україна була представлена дуже достойно. Так, поки ми не вийшли в еліту, але це не причина для смутку. Маємо ставати швидшими і сильнішими. В усіх аспектах - спортивному й організаційному. Рівно рік тому, коли ми з вами спілкувалися після перемоги на чемпіонаті світу в дивізіоні 1В, я висловив побажання, щоб нам наперед організували календар товариських матчів, у зручні для нас терміни. Минув рік і можу сказати, що побажання так побажанням і залишилося. З поляками ми зіграли два спаринги, прийнявши умови опонентів, грали в зручний для них час. Ми не були готові грати взагалі. Частина гравців у нас тільки завершила плей-оф. Ці поєдинки ми проводили під навантаженням, з крепатурою. Спаринги нам були потрібні пізніше. Лише товариський матч з японцями ми провели в зручні для нас терміни.

В ідеалі нам потрібно чотири-п'ять товариських поєдинків, у наші дати, з сильними командами калібру Італії, Австрії чи Франції. Тільки тоді підготовка до чемпіонату світу буде дійсно якісною. Цьогоріч в аспекті спарингів ми роботу знову провалили. Щоб ця історія не повторилася, план підготовки на наступний сезон треба розписувати вже зараз. Так, як це роблять всі наші суперники за дивізіоном 1А. Щоб перемагати тут і виходити в еліту, треба бути професійнішими.