Павлушко: Ті, хто підтримував розвиток хокею в Україні, відкрили шлях росіянам до Донбасу | Еспресо
Подивився позавчора на задньому плані відкриття зимових Олімпійських ігор. Купа команд мала по декілька членів, десь взагалі тільки прапороносців
Зимові Олімпіади завжди ставали для засобів масової інформації можливістю оцінити себе в порівнянні з іншими державами. В різний спосіб відбувались зіставлення з часами СРСР і росіянами. Наприклад, відзначали, що раніше, коли ми виступали під прапором СРСР, здобували певну кількість медалей, а тепер, під керівництвом цих демократично налаштованих самостійників…
Ці постійні спостереження за радянським та російським хокеєм викликають в мені багато запитань. Я можу зрозуміти, чому хокеєм захоплюються в Канаді або навіть у Томську, але чому ця гра повинна бути популярною в Україні – для мене це залишається загадкою. Проте російська хокейна ліга активно просувалася в українських медіа. Найталановитіші гравці мріяли про можливість грати за такі команди, як АК Барс або Хімік з Воскресенська.
Всі ці місцеві Крижинки, Соколи та інші команди виживали як могли, але загалом сенсу існування хокею в Україні не було. Всі успіхи українського хокею за радянських часів обмежувались бронзою Сокола, але тоді за команду грали практично одні етнічні росіяни. Знову ж таки, СРСР треба було показувати, що хокей загальнорадянський вид спорту, тому "грати" пробували давали всім республікам, навіть там, де хокей не було чого ловити. Як от Україні.
Ознайомтеся також з матеріалом: "Цей стиль гри нам не підходить!"
І от в рамках притягання України до своєї орбіти росіяни затягнули ХК Донбас до російської КХЛ, де ті грали до початку війни. Загалом дивно, чому донецький комерс Боріс Колєсніков вирішив раптом після Майдану створити хокейний клуб, щоб потім його затягти в російську лігу. Це ж просто випадково так сталось, правда?
Чи справді хокей так просто з’явився в Краматорську, Дружківці та Маріуполі? Звісно, можна сказати, що краще, аби місцеві гравці грали у власній лізі, ніж слідкували за російськими змаганнями та підтримували московський ЦСКА.
Проте дивує, що цей маловідомий, елітний та не надто популярний в Україні вид спорту намагалися так активно рекламувати. З якою метою?
Росіяни також активно намагалися залучити Україну до своїх футбольних ліг. Ці Кубки Співдружності, сподівання на фінальні матчі зі Спартаком, інтерв'ю легенд старого Динамо, які згадують про минулі ігри, і мрії про нову суперлігу з найсильнішими російськими командами – все це стало частиною футбольної культури. Не можна не згадати про Суркіса та його команду, які активно підтримували цю ідею до початку війни.
Читайте також: І про футбол. Для кого і навіщо грають всі ці люди?
От що росіяни зараз активно будують в Маріуполі? Правильно, нахімовське училище та при ньому величезну хокейну арену імені Харламова. Не Азовсталь чи будинки відбудовують, а раптом льодову арену. Та ще й Харламова, щоб не забували, штомиодіннарод.
Тобто, для росіян "натикання" на окупованих територіях своїх звичаїв - це норма. Тому для мене хокей в Україні - це як пам'ятник Пушкіну. Не так топорно просуває "русскій мір", але ті, хто його фінансував в Україні, привели росіян на Донбас.
Джерело
Про автора. Антон Павлушко, журналіст та аналітик в проєкті InformNapalm.
Редакція не завжди погоджується з думками, які висловлюють автори блогів.
