Превц виступає проти усіх, Марусяк прагне встановити новий рекорд України. Ознайомлення з чемпіонатом світу-2026 з лижних стрибків.

У четвер, 22 січня, в німецькому Оберстдорфі розпочнеться чемпіонат світу з польотів на лижах 2026 року, який буде вже 29-м за рахунком. Змагання проходитимуть за звичним розкладом: 22 лютого відбудеться кваліфікаційний раунд, а в четвер і п’ятницю пройдуть по два спроби в особистому заліку. Завершиться чемпіонат командним турніром у неділю.

У результаті кваліфікаційного етапу буде обрано 40 учасників для основного турніру (на відміну від 50 у змаганнях на нормальних і великих трамплінах). Після завершення першої спроби основного турніру 30 найкращих спортсменів продовжать боротьбу в трьох наступних раундах. Переможця визначать за загальною сумою результатів усіх чотирьох спроб, що є суттєвою відмінністю від традиційних світових чемпіонатів та Олімпійських ігор. Командний турнір проходитиме за звичним форматом: кожна команда матиме по 4 учасники, які проведуть по 2 спроби.

Результати польотних чемпіонатів світу не йдуть до загального заліку Кубку світу, хоча в період з 1992 по 1998 рік вони враховувалися і як рядовий етап Кубку світу.

Історичні факти та події

Перший чемпіонат світу з польотів на лижах відбувся у 1972 році в словенській Планіці. Як було згадано раніше, мундіаль-2026 стане вже 29-м в історії цього змагання.

Переможецьати світу з авіаційних польотів відбуваються кожні два роки, у парні роки. Ця традиція існує з 1986 року. Раніше, за винятком першого турніру, змагання проводилися в непарні роки.

Протягом всієї історії світових чемпіонатів з польотів на лижах змагання проходили тільки в п'яти місцях: Планіца (Словенія), Оберстдорф (Німеччина), Вікерсунд (Норвегія), Гаррахов (Чехія) та Бад Міттерндорф (Австрія).

Причини низької кількості географічних локацій для стрибків на лижах є зрозумілими: у світі існує вкрай обмежена кількість польотних трамплінів. Їхнє будівництво є дорогим заходом, а практична вигода від таких споруд є мінімальною. Стрибки на лижах створюють значне навантаження на опорно-руховий апарат спортсменів, тому на великих трамплінах стрибуни вкрай рідко проводять тренування. Багато хто не бажає зводити такі конструкції лише для проведення змагань.

У 1980-х роках у світі функціонувало відразу шість польотних трамплінів. Окрім уже згаданої четвірки, існував також трамплін в Айронвуді (США), який, однак, жодного разу не приймав чемпіонати світу. З кінця 80-х років ця конструкція була виведена з експлуатації, і лише в травні минулого року на "Коппер Пік" розпочали роботи з її реконструкції. Проте, навіть після завершення цих робіт, трамплін не зможе вважатися гігантським через брак необхідної потужності, тому він не зможе приймати міжнародні змагання з польотів.

Протягом останніх десяти років вибір місць для проведення чемпіонатів світу з польотів значно зменшився. Трамплін у чеському Гаррахові, що вже чотири рази приймав світові змагання у 1983, 1992, 2002 та 2014 роках, був закритий через брак фінансування.

Найвидатнішими стрибунами в історії чемпіонатів світу з польотів вважаються швейцарець Вальтер Штайнер та німець Свен Ханнавальд. Обидва спортсмени здобули по дві золоті медалі та одну срібну в індивідуальних змаганнях.

У 1972 році в Планіці Штайнер став першим чемпіоном світу з польотів на лижах в історії. В наступному році він здобув срібну медаль в Оберстдорфі, а у 1977 році у Вікерсунді вже був дворазовим чемпіоном. Ханнавальд виграв свої титули у 2000 та 2002 роках, а в 1998 році зайняв другу сходинку, поступившись японському лижнику Казуйосі Фунакі.

Окрім Штайнера та Ханнавальда, норвежець Роар Льокельсой також двічі здобував титул чемпіона світу з польотів. Як і його видатний німецький колега, він перемагав у 2004 та 2006 роках поспіль. Однак, на відміну від Штайнера та Ханнавальда, Льокельсой не має більше особистих нагород у своєму активі.

Командні змагання на світових чемпіонатах з польотного спорту почали проводитися лише в 2004 році. У 2014 році, через несприятливі погодні умови, турнір у Гаррахові був скасований.

Норвегія є найуспішнішою командою в історії командних змагань, здобувши золото в 5 з 10 розіграшів. Крім того, скандинавська збірна має в своєму активі 1 срібну та 2 бронзові медалі. Лише двічі норвежці залишалися без медалей у командному турнірі: в 2012 році на домашньому чемпіонаті у Вікерсунді та в 2024 році в Бад Міттерндорфі, де обидва рази зайняли 4 місце.

Окрім норвезької команди, лише дві збірні мають золото в командних турнірах: Австрія та Словенія, які здобули відповідно 3 і 2 титули. Словенці, до речі, стали чемпіонами на останніх двох мундіалях і тепер готуються захищати свій титул в Оберстдорфі. Німецька збірна жодного разу не вигравала командні змагання, але є рекордсменом за кількістю срібних медалей – їх у них 4. Проте саме німці найчастіше святкували перемогу в особистих змаганнях, здобувши 7 титулів.

- Найкращий результат в історії України на польотних чемпіонатах світу був показаний два роки тому в Бад Міттерндорфі, коли Євген Марусяк посів 27 місце. Зараз українець має непогані шанси оновити свій особистий і, заодно, національний рекорд.

Арена

У 2026 році світовий чемпіонат з лижних польотів відбудеться в німецькому Оберстдорфі на трампліні, названому на честь Хайї Клопфера. Це буде вже сьоме проведення цього турніру в історії, попередні рази проходили в 1973, 1981, 1988, 1998, 2008 та 2018 роках.

Сам трамплін був побудований у 1949 - 1950 роках завдяки зусиллям трьох місцевих стрибунів-ентузіастів - Хайні Клопфера, Зеппа Вайлера та Тоні Бручера. Спершу вони розглядали варіант розширення легендарного трампліну "Шаттенберг Шанце", який щорічно приймає перший етап Турне чотирьох трамплінів, проте в підсумку вирішили збудувати іншу споруду в 7 км на північ він "Шаттенберга".

Протягом свого існування трамплін зазнав семи реконструкцій: у 1973, 1981, 1984, 1986, 1998, 2001 та 2017 роках. Загалом на "Хайні Клопфер Шанце" було встановлено 21 світовий рекорд у стрибках на лижах. Однак, востаннє це сталося 17 березня 1984 року, коли видатний фін Матті Нюканен досягнув відстані 185 метрів. Після цього статус рекордної арени в Оберстдорфі перейшов до Планіци та Вікерсунду.

На даний момент технічні характеристики трампліну в Оберстдорфі на папері аналогічні Планіці та Вікерсунду: К-поїнт розташований на позначці в 200 метрів, хілл-сайз - 235 метрів. Проте де-факто потужність трампліну менша, і більш-менш приземлитися на дальностях в районі світового рекорду тут неможливо. Наразі рекорд трампліну становить 242,5 метра та був встановлений Доменом Превцом 20 березня 2022 року.

Персонажі

Переможець

Діючим чемпіоном світу в змаганнях з польотів є Штефан Крафт, який здобув перемогу два роки тому на домашньому турнірі в Бад Міттерндорфі. Нинішній сезон для Крафта виявився неоднозначним: його успішні виступи чергуються з досить посередніми результатами. Залишивши два етапи на початку сезону, легендарному австрійцеві це не пішло на користь — після цієї паузи він втратив свою стабільність.

Втім, Штефан - стрибун екстракласу, який блискуче вміє точково виводити себе на пік форми саме до головних стартів сезону. На Турне чотирьох трамплінів зробити цього не вдалося, проте польотний чемпіонат світу - турнір трохи іншого формату, і списувати Крафта з рахунків точно не варто. Звісно, він їде у Оберстдорф не в статусі головного фаворита, але одного з претендентів другого ешелону.

Избранник

Фаворитом номер один стане домінатор цього сезону та чинний рекордсмен трампліна в Оберстдорфі, Домен Превц. Він уже здобув перемогу в Турне і стрімко рухається до завоювання Великого кришталевого глобусу. На чемпіонат світу з польотів словенець приїжджає після вражаючого дублю на Кубку світу в Саппоро, де йому вдалося розвіяти всі сумніви щодо його форми, які могли виникнути після невдалого виступу в Закопане.

Протягом усієї своєї професійної кар'єри Превц-молодший завжди був справжнім майстром польотів. На величезних трамплінах він показував неймовірні результати, навіть коли на інших об'єктах його виступи були на середньому рівні. Його перевага в нинішньому сезоні, зокрема, зумовлена зміною техніки стрибка, яка раніше була дуже агресивною і передбачала низьку польотну фазу. Це створювало певні труднощі на стандартних 120-метрових трамплінах, тоді як на гігантських він досягав значних успіхів. Проте нині Домен перебуває на такому високому рівні форми, що зупинити його буде вкрай складно — незалежно від того, чи повернеться він у Оберстдорфі до своїх традиційних методів, чи продовжить використовувати техніку, яка допомагає йому впевнено вести у сезоні.

Альтернативні кандидати

Серед основних конкурентів Домена опиняться його співвітчизники по збірній Словенії, Анже Ланішек та Тімі Зайц. Ланішек, на відміну від багатьох словенських спортсменів, не є прихильником довгих польотів, проте в даний момент демонструє відмінну форму, що підтверджується його нещодавньою перемогою в Закопане.

Зайца останнім часом лихоманить. На Турне чотирьох трамплінів він перебував у чудовій формі, проте не зумів проявити себе через два поспіль порушення технічного регламенту. Виступи в Закопане та Саппоро були значно слабкішими, проте Тімі часто на польотних трамплінах стає зовсім іншою людиною. Тим більше, "Хайні Клопфер Шанце" - його беззаперечно улюблений трамплін: з 5 своїх перемог на Кубку світу 4 він здобув саме тут.

Наявність трійки Превц, Зайц і Ланішек робить Словенію одним із лідерів командного турніру. Проте відсутність надійного четвертого спортсмена може створити суттєві труднощі для підопічних Роберта Хрготи. Натомість у збірної Австрії ситуація з глибиною складу виглядає набагато стабільніше. До того ж, вони можуть виставити на особистий турнір п'ятьох атлетів (Крафт, як чинний чемпіон, змагатиметься за додатковою особистою квотою), що дозволить їм зробити обґрунтований вибір складу для недільного змагання.

Однак, перемога в командному змаганні в Австрії зовсім не є гарантованою. Даніель Чофеніг та Ян Хьорль не відомі як експерти в лижних стрибках, а можливості Штефана Ембахера на великих трамплінах залишаються під питанням. Можливо, на старт вийде й Мануель Феттнер – для цього досвідченого спортсмена це може стати своєрідним втішним призом у разі, якщо він не потрапить до складу команди на Олімпійські ігри-2026.

Безумовно, буде серед топфаворитів особистого турніру Рьою Кобаясі. Зірковому японцеві точно захочеться виправити таке непорозуміння як відсутність медалей польотних чемпіонатів світу в колекції. Так, форма Рьою у поточному сезоні не ідеальна, проте поборотися за особисту медаль йому точно під силу.

Другий номер збірної Японії, Рен Нікайдо, у поточному сезоні часто-густо навіть залишає в тіні свого зіркового партнера по команді. Проте загалом польоти не є сильною стороною Нікайдо, на Кубку світу він на гігантських трамплінах жодного разу не потрапляв навіть у топ-10. Тому підозрюю, що головною надією японців у Оберстдорфі буде не Рен.

Збірна Норвегії проводить дуже непростий сезон, проте скандинави, поряд із словенцями, є найбільш яскраво вираженими польотчиками. Значить, саме час для того, щоби по-справжньому вистрелити? Цілком можливо, що так. Тим більше, що динаміка форми у підопічних Руне Велти в останні тижні загалом позитивна. Головні сподівання - на чемпіона світу 2022 року Маріуса Ліндвіка та віцечемпіона 2020 року Халвора Егнера Гранеруда.

Однак, Йоханн Андре Форфанг, хоч і не може похвалитися особистими нагородами на чемпіонатах з польотів, відчуває себе впевнено на гігантських трамплінах. Натомість Крістоффер Еріксен Сундал є абсолютно незвичайним представником норвезької команди: його результати на польотних змаганнях, навпаки, виявляються нижчими за його звичайний рівень.

Збірна Німеччини їде на домашній чемпіонат світу без особливих приводів для оптимізму. Багаторічні лідери команди, Карл Гайгер (чемпіон світу 2020 року) і Андреас Веллінгер (віцечемпіон 2024 року та колишній рекордсмен трампліну в Оберстдорфі) поступово вибираються з глибокої кризи, проте все ще дуже далекі від оптимальної форми.

А Філіпп Раймунд і Фелікс Хоффманн, які у поточному сезоні перехопили звання лідерів Бундестіму, сильного бекграунду в польотах не мають. Тим більше, у обох останні кілька тижнів є проблеми зі здоров'ям. Хоффманн пропускав етапи в Закопане та Саппоро через запалення в коліні, а Раймунд після Турне чотирьох трамплінів перехворів, після чого в Японії виглядав на найкращим чином.

П'юс Пашке в останньому сезоні вдосконалив свою техніку, що дозволило йому значно краще виступати на великих трамплінах. Проте його нинішня форма не відповідає високим стандартам, які він встановив у попередній зимовій кампанії.

Фанатам польської збірної не слід очікувати позитивних новин. Єдиним справжнім конкурентом на високому рівні в цьому сезоні є Кацпер Томасяк, але він пропускає чемпіонат світу, щоб відпочити та підготуватися до Олімпійських ігор. Що стосується ветеранів команди — Каміля Стоха, Мацея Кота, Пьотра Жили та Давіда Кубацького — навряд чи вони зможуть змагатися за щось більше, ніж потрапляння до топ-30.

Не слід очікувати надзвичайних успіхів від спортсменів з країн з невеликою історією в стрибках. Француз Валентен Фубер та болгарин Владімір Зографскі не є експертами в цій дисципліні, і, схоже, їхній найкращий стан припав на грудень. Грегор Дешванден ще далеко до рівня, який демонстрував минулого сезону. Варто зазначити, що навіть тоді швейцарець не здивував нас яскравими виступами на великих трамплінах.

Фіни можуть вразити своїми досягненнями. Антті Аалто захоплюється величезними трамплінами, а його нинішня форма виглядає досить обнадійливо, про що свідчить його потрапляння до топ-10 у Закопане. Ніко Кютосахо став одним із відкриттів останнього чемпіонату світу з польотів, несподівано зайнявши 7-му позицію. Якщо оцінювати загальний рівень його виступів у цьому сезоні, то Ніко практично не відстає від свого найкращого "я" дворічної давності.

Українські надії

Збірна України, представленна Євгеном Марусяком і Віталієм Калініченком, не зможе взяти участь у командному турнірі чемпіонату світу 2026 року. Команда Яніса Дебелака не має можливості сформувати четвірку, тому наші атлети пропустять цей етап змагань.

В особистому контексті, головні сподівання, без сумніву, пов'язані з особистістю Євгена Марусяка, який є одним з найяскравіших представників сучасного покоління стрибунів з трампліна. Після проблемної першої половини сезону, український спортсмен помітно покращив свої результати, двічі потрапивши до топ-30 на трьох останніх етапах Кубка світу в Закопане та Саппоро. Очікуємо подібних досягнень від Марусяка і на змаганнях в Оберстдорфі, хоча за оптимальних погодних умов він цілком може спробувати поборотися за місце у топ-15.

Що стосується другого номера збірної України, Віталія Калініченка, то він, нажаль, підходить до чемпіонату світу на певному спаді форми - в грудні, коли українець двічі фінішував у топ-30 на Кубку світу, він виглядав значно краще. Реалістичною метою для Віталія є проходження кваліфікації. Нагадаємо, на польотних чемпіонатах світу для цього треба потрапити не в 50, а в 40 кращих. Трішки спрощує завдання той факт, що більшість топових збірних матимуть менші квоти, ніж на етапах Кубку світу.