Про класичний стиль без зайвого блиску. І про Турана, який одночасно не є Сімеоне і не Енріке.
"Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та", - так і хочеться повторити за класиком після чергового перегляду головного дербі українського футболу. Втратило це дербі у сріблі. Та й у всьому іншому абсолютно втратило.
Страх помилитися, раціональний підрахунок, акцент на захисті. Усе це ми вже не раз спостерігали в нашому "класичному" протистоянні протягом останніх років. Але якби ситуація обмежувалася лише цим, то ще можна було б змиритися. Проблема в тому, що справжнього видовища бракує. Відсутнє будь-яке натхнення. Перед нами звичайний матч, який не вирізняється з-поміж інших у нашому внутрішньому розкладі. Хіба що його історичний контекст трохи вагоміший.
Колись усе було інакше. Зараз же ситуація змінилася: команди фактично зосереджені в одному місті, а гравці, по суті, живуть по сусідству і часто навідуються один до одного. Я не стверджую, що це негативно, особливо в умовах війни. Але для традиційного футболу це, безумовно, не є позитивним моментом.
Проте в рази гірше для футболу, для нашого футболу, якість гри двох провідних команд. Цієї якості, як такої, вже немає. На превеликий жаль. "Динамо" не може виграти шість матчів поспіль, при цьому програючи вщент заштатній турецькій команді. "Шахтар" не може виграти три матчі поспіль, програючи при цьому двічі, причому один раз - крупно влітаючи пересічній команді УПЛ.
І ось ці "одинацтва" зійшлися в очному двобої, на який чекали, як на дар з небес. І основний висновок – краще б не зустрічалися, адже все відбулося, як звичайно. Похмуро, без поспіху, без особливого сенсу. Хоча, якщо порівнювати з попередніми сезонами, то можна сказати, що ситуація трохи покращилася. Не дно, але й не значно вище.
Якщо говорити про якість гри та кількість помилок, то цього разу, аналізуючи саме ці недоліки, можна сказати, що це справжній атракціон безглуздя, вибачте за таке формулювання. "Шахтар" домінує на полі, але після перерви безглуздо віддає ініціативу супернику. Суперник, хоч і виглядає пригніченим, все ж долає свій страх і використовує свої шанси. Ось такий підсумок цього поєдинку.
Отже, все ж таки вітаємо "Динамо" з їхньою перемогою. Тепер Кубок України змінить свого володаря, адже чинний тримач офіційно відмовився від своїх прав.
Тепер варто поговорити про "Шахтар", який залишив свої повноваження. А саме про його тренера. Не можу не згадати вже знайомий вислів про "Симеоне в захисті та Енріке в атаці". Особисто я планую активно використовувати цю фразу, нагадуючи про неї Турана у будь-якій зручній і незручній ситуації. Що стосується Срни, то він залишиться в пам’яті як "найкращий "Шахтар" в історії". Щодо Палкіна – безумовно, це вже стало кліше. Він і сам вже не раз наголошував на цьому.
Отже, що ж маємо на даний момент? А нічого особливого. Вони, м’яко кажучи, навіть у мінусі. Виліт від "Панатинаїкоса" у боротьбі за Лігу Європи, до того ж варто підкреслити, що це кризовий "Панатинаїкос". Наступною невдачею стала поразка від ще більш проблемної "Легії" в рамках Ліги конференцій, де тренер з Туреччини представив дивний стартовий склад. А перед цим була незрозуміла ситуація з "ЛНЗ" в УПЛ. Не варто забувати й про не надто вдалу нічию з "Металістом 1925". І, звичайно, кульмінацією всіх цих невдач стала безглузда поразка від "Динамо" у Кубку України.
Висновок простий: усе, що "Шахтар" під керівництвом Арди Турана міг втратити на цьому етапі, було втрачено. Але це зовсім не свідчить про безвихідь Арди Турана та його підопічних. Це лише вказує на те, що наразі ані тренер, ані команда не виправдовують покладених на них сподівань.
Звісно, можна знайти виправдання, мовляв, пішли Судаков та Кевін, які справді мали вплив. Але ж на їхнє місце прийшли нові таланти. Принаймні, так стверджували двоє найактивніших представників донецького клубу.
Але чому ці балакучі голови не хочуть зрозуміти очевидного: команда потребує посилення насамперед оборони та опорної зони, але вони вперто відшукують нових Тайсонів і Марлосів. Невдало, якщо говорити загалом, шукають. А в цей же час Бондар із Матвієнком кращими не стають.
Отже, навіть із таким захистом "Шахтар" все ще має шанси врятувати свій сезон як у УПЛ, так і в Лізі конференцій, адже ситуація далеко не безнадійна.
Проте з такими, майже безмежними, на наш погляд, ресурсами та практично безкінечним фінансуванням, перемога "гірників" у внутрішньому чемпіонаті має виглядати цілком очевидною. Так само, як і їхній прогрес до плей-оф третього за рангом єврокубка.
Проте наразі ситуація розвивається зовсім по-іншому. Всі події йдуть не в тому напрямку. І особливо це стосується Арди Турана.
