Проросійські тенденції, статус "вічного аутсайдера" у лізі, відновлення легенди: ключові факти про Партизан.
24 липня, в четвер, стартує новий сезон для української Олександрії, яка зустрінеться з сербським Партизаном. Чемпіон підготував анонс до матчу, а тут ви знайдете інформацію про те, хто такий суперник команди Нестеренка.
Важко знайти команду, яка б упродовж останніх трьох років виступала в єврокубках і викликала стільки неприязні, як сербський Партизан. У 2025 році "гробарі" взяли участь у "Братському кубку" в Москві, і це вже не стало сенсацією, адже рік тому вони зробили те ж саме. Київське Динамо, яке тоді змагалося з Партизаном у кваліфікації Ліги чемпіонів, відмовилося від рукостискань перед матчем – сподіваюся, що Олександрія вчинить аналогічно.
Складно бути більш проросійським і промосковським клубом, ніж Партизан. Він пов'язаний із Кремлем усім, починаючи з дня заснування: 4 жовтня 1945 року, через рік після звільнення Белграда від нацистських загарбників і захоплення його радянськими військами. Нова влада швидко створила в місті дві команди, яким відразу, "на березі", була уготована доля грандів. Перше своє чемпіонство Партизан виграв уже 1947 року.
Їхні фанати в усіх аспектах надзвичайно запальні.
З назвою Црвена Звезда асоціюється спадщина СРСР, тоді як Партизан отримав своє ім'я на честь югославських партизанів, які боролися проти нацизму. Проте, червона зірка, яка, до речі, суттєво псує естетику чорно-білого дизайну, також присутня на емблемі "гробарів". Вони завжди мали тісні зв'язки з Москвою та Кремлем. Навіть зіркові футболісти, які, здавалося б, мали б ігнорувати слабку російську лігу через свій рівень, все ж таки "шанували" її своєю присутністю. Матея Кежман грав за Зеніт, Звонімір Вукич виступав за ФК Москва, Данко Лазович був у Зеніті та Ростові, а Саво Мілошевич завершував кар'єру в Рубіні.
Що стосується менш сильних гравців, то ситуація з ними вже не обговорюється. Можна стверджувати, що загальний заборона на російський футбол значно обмежила можливості для трансферів нашого супротивника. Більшість країн, на жаль, не звертають уваги на нашу війну. Проте, наприклад, польський футболіст Гжегож Крихов'як після початку повномасштабного вторгнення не лише залишив Краснодар, але й вмовив виїхати всіх легіонерів. Щоб уникнути подібних ситуацій у майбутньому, російські клуби все частіше звертаються до гравців з "братніх" країн.
За якихось три роки клуб Партизан зміг перепродати трьох футболістів до країни, що підтримує тероризм. Ігор Вуячич підписав контракт з казанським Рубіном за один мільйон євро, Саша Зделар перейшов у ЦСКА за 0,5 мільйона, а Штефан Ковач став гравцем калінінградської Балтики за 1,2 мільйона. Ці суми не вражають, адже Партизан наразі переживає непрості часи. І, як не дивно, це також пов'язано з політичними обставинами.
Президент Сербії Александр Вучич є одним з найвідоміших футбольних прихильників серед світових політиків. Хоча його зріст (199 см) привертає увагу, його справжня пристрасть лежить у баскетболі. Проте це не заважає йому бути відданим фанатом клубу Црвена Звезда, який під його керівництвом досяг небувалої домінантності у футбольній лізі.
У 2017 році, коли Вучич заступив на пост президента Сербії, Црвена Звезда була триразовим чемпіоном країни. Так, безліч перемог у Югославії, так, цілий Кубок чемпіонів - але в новій, невеликій країні вони частіше програвали Партизану. Саме "програвали", тому що за вісім років правління Вучича Звезда виграла вісім чемпіонств - і, наприклад, у минулому сезоні, випередила Партизан на 27 очок.
При цьому "гробарі" просіли й самі, без адмінресурсу на допомогу супернику. Ви й самі бачили, наскільки безпорадним виглядав Партизан рік тому проти Динамо, який слабкий склад замість великих гравців вийшов на поле у легендарної (без іронії) команди. І треба віддати їм належне: щоб повернутися в топ, "гробарі" покликали важковаговика.
Предраг Міятович, на щастя, не потрапив на роботу в російські клуби. У нього були інші важливі справи: наприклад, він забив вирішальний гол для Реала у фіналі Ліги чемпіонів. Це, безумовно, вражаючий етап його кар'єри, який досяг свого піку, коли "вухатий" трофей повернувся до Мадрида вперше за 32 роки. Згодом, його успішний шлях логічно продовжився, коли він отримав призначення на посаду директора в Реалі.
Три роки роботи "Педі" в Мадриді охопили придбання ван Ністелроя, Марсело, Ігуаїна, Пепе, Роббена, Снейдера... Було по-різному, і у відставку Міятович пішов після провального міжсезоння-08/09, яке охопило "посилення" ван дер Вартом, де ла Редом, Хаві Гарсією і Гараєм, але Міятович у будь-якому разі був людиною, яка вирішувала найсерйозніші завдання.
Пішов він перед зовсім уже неземним посиленням: рекордною для самої історії футболу закупівлею імені Роналду і Кака. А наприкінці минулого року Міятович повернувся до Партизана, який він покинув ще 1993-го. Ось що сказав він сам:
"Легко виступати в ролі "Партизана", коли все складається вдало і здобуті трофеї, але справжній виклик — це переживати складні часи. Разом із Данком [Лазовичем - Прим. авт.] ми відповідатимемо за спортивну діяльність і прийматимемо рішення. Ймовірно, деякі з них не будуть популярними, адже якби все йшло за планом, нас сьогодні тут не було б".
Що можна сказати про результати піврічної роботи нового менеджера? По-перше, він не вагається вжити рішучих заходів. Коли Міятович очолив команду "гробарів", на посаді головного тренера перебував Саво Мілошевич — його колишній партнер по атаці в "Партизані" та збірній. Однак Міятович відразу ж звільнив його. Новим тренером клубу став Срджан Благоєвич, який не має досвіду професійної кар'єри гравця, але зарекомендував себе як успішний тренер, працюючи в Сербії та за кордоном, зокрема в Казахстані та Угорщині.
Предраг також намагається зробити Партизан більш сербським клубом. Його співвітчизники приїжджають навіть з-за кордону, як, наприклад, захисник Матея Мілованович, який здобув досвід у школі Аякса. Салданьї, який був зіркою клубу під час матчів із Динамо, вже давно покинув команду (перейшов у Ференцварош). За часів Міятовича кореєць Го Йон Чхун також залишив клуб, перейшовши до польського Гурніка, а гондурасець Кервін Арріага - до Леванте. Проте серед нових гравців більшість мають прізвища на "-ич". Хоча не всі з них серби, але, наприклад, чорногорського нападаючого Андрія Костича, якого купили з Будучності, сам Міятович навряд чи вважатиме чужим.
У складний період клуб ухвалив рішення звернутися до легенди, щоб відновити свою колишню славу. Вони шукають обдаровану молодь (щоб зрозуміти, чому Костичу лише 18), і в нормальних обставинах можна було б побажати йому успіху, але... Партизан - це команда, вболівальників якої нещодавно не дозволили в’їхати в Молдову через загрозу державного перевороту.
У лютому 2023 року команда Шерифа зустрічалася з Партизаном без глядачів, що було обумовлено певними обставинами. Президентка Молдови Мая Санду навіть висловила вдячність українським спецслужбам за те, що їм вдалося перехопити план Кремля, який передбачав "захоплення державних установ, викрадення людей і насильницькі дії, приховані під маскою протестів опозиції".
