Рекордсмен за кількістю титулів Великого шолома дав інтерв'ю у Женеві

Новак Джокович відповів на запитання французького спортивного видання L'Équipe

Рекордсмен за кількістю титулів на турнірах Великого шолома в одиночному розряді та колишня перша ракетка світу Новак Джокович напередодні свого першого матчу на турнірі ATP 250 в Женеві проти угорця Мартона Фучовича дав інтерв'ю французькому спортивному виданню L'Équipe.

- Як пройшла підготовка в Белграді?

- Це було непросто, з огляду на те, що попереду. Основна робота зроблена. Були дні, коли все йшло відмінно, а були й такі, коли було складно. Але це нормально. Я радий знову зіграти матч на ґрунті. Цього сезону їх було небагато. Я навіть ще не виграв жодного... З цього погляду, ситуація не ідеальна. Сподіваюся, що зможу зіграти тут більше, ніж один матч. Хочу "побудувати" свою форму до головної мети на ґрунті - Ролан Гарросу - і виступити краще, ніж за останній місяць з гаком.

- Можете розповісти докладніше про розставання з Енді Марреєм?

- Я не можу сказати більше, ніж ви вже прочитали в наших заявах. Ми відразу домовилися, що це буде не довгострокова співпраця. Австралія була тестом. Потім ми домовилися попрацювати на Індіан-Веллс і Маямі. На ґрунтовому сезоні вирішили дивитися від турніру до турніру. І от ми прийшли до згоди про розставання.

З'явилося відчуття, що на корті ми більше не можемо дати одне одному більшого. Моє ставлення до Енді залишилося тим самим. Навіть посилилося, тому що я краще пізнав його як людину. У нього видатний тенісний інтелект. Рідкісний чемпіонський менталітет. Він неймовірно бачить гру. Але, як би це сказати, ми не досягли тих результатів, на які розраховували. Іноді виходить, іноді ні. Ми спробували.

- Душан Вемич, капітан жіночої збірної Сербії в Кубку Біллі Джин Кінг, раніше вже був у моїй команді. Він тут і буде зі мною на Ролан Гарросі. Борис Босньякович, який був аналітиком і асистентом у команді, ділитиме з Душаном обов'язки на найближчих турнірах. А далі подивимось. Я не поспішаю з вибором і не знаю, чи буде ще хтось поруч, чи ні. Мені комфортно з ними.

- Останні місяці видалися непростими. Як ви справляєтесь з новим етапом у кар'єрі?

- Це новий етап у моєму житті. Я намагаюся адаптуватися. Я не звик до таких обставин, коли вилітаєш у першому колі (в Монако та Мадриді). Не думаю, що за останні 20 років зі мною таке траплялося. Але я знав, що, можливо, такий момент настане.

Мені важко просто сісти і подумати про все, чого я досяг. Звісно, я цим пишаюся. Але у мене досі є бажання вигравати найпрестижніші титули, перемагати на турнірах Великого шолома, бути серед найкращих у світі. Саме тому я тут, у Женеві. Тому що хочу робити все правильно й вигравати ще трофеї. Мотивація нікуди не зникла.

Просто в цей перехідний період я маю краще зрозуміти своє тіло, що потрібно робити, щоб зберегти здоров'я, і водночас бути в оптимальній формі для найкращої гри на турнірах Шолома. Коли я виходжу на корт - намагаюся показати максимум, але саме Шоломи залишаються вершиною нашого спорту.

- У вас є особливі зв'язки з Женевою...

- Так, у мене тут давно живе родина. Мій дядько працює в Женеві. Одна з моїх двоюрідних сестер нещодавно народила дитину, я побачу її вперше. Це одна з головних причин, чому я тут - мені подобається проводити час із близькими, з тими, з ким я виріс, і кого давно не бачив... Моя дружина і діти приїдуть у середу. Батьки вже тут. Це буде сімейна подія! Ми навіть домовляємося з організаторами, щоб зайняти половину стадіону на мій матч. (Сміється.)

(Директор турніру Жерар Цобанян втручається: "Ти ж отримаєш 2000 місць!")

- (Усміхається.) Цього замало! (...) Приємно, коли є баланс на корті й поза ним - це допомагає зменшити стрес і просто добре провести час.

- Як ви справляєтесь зі стресом з плином років?

- Це частина нашої професії. Як казала Біллі Джин Кінг - це привілей. Це означає, що те, чим ми займаємося, має сенс. Я завжди відчуваю підтримку близьких у тому, що я роблю. Без цього я не зміг би зберегти потрібний баланс. Я знаю, що означає бути переможцем турніру Великого шолома, бути на вершині. Це велика віддача. Все вже не так просто й прозоро, як на початку кар'єри.

Моє життя змінилося, але на краще. Я досі відчуваю, що моя гра дозволяє боротися за титули на Шоломах. Це залишається величезною мотивацією. Звісно, тепер у мене більше підйомів і спадів. Це видно вже останні півтора року. Це, звісно, не найкраще, що може бути. Але така реальність. Треба це прийняти.

Мій рівень, можливо, вже не такий стабільний, як раніше. Ні, не "можливо". Це точно! Я це знаю. Але я також знаю, що у мене є пріоритети.