Для того, щоб побороти Пафос, Динамо необхідно було хоча б вийти на ігровий майданчик.
Ситуація могла виявитися й значно гіршою, тому використай "Пафос" у всіх своїх моментах. Тих моментах, які кияни бездумно передавали своєму опоненту. А альтернативи на краще просто не існувало. Це було неможливо, адже за всіма ігровими статистиками кіпрська команда виявилася більш потужною, ніж українська.
Особисто мені не ріже слух така констатація: "кіпрська команда виявилася сильнішою за українську". Враховуючи, за яких умов розвивається зараз наш футбол, то взагалі-то треба сказати спасибі за те, що взагалі наші команди десь там грають. Десь там.
Проте, якщо говорити більш детально, то мені неприємно чути таку оцінку: "кіпрська команда виявилась значно сильнішою за українську". Я маю на увазі конкретний виїзний матч "Динамо" проти "Пафосу". Чи може хтось заперечити, що кіпріоти були на порядок кращими за нашого чемпіона? Дозвольте мені відповісти: навряд чи. І цей висновок про те, що "на голову сильніші" - для мене, щонайменше, залишає багато запитань.
Після першої зустрічі динамівців із "Пафосом", яка формально відбувалася на їхньому полі, у мене залишалося відчуття, що команді Олександра Шовковського просто не пощастило. Не в звичному сенсі "не пощастило", а саме "просто" не пощастило. Таке трапляється. Це нагадує ситуацію з "Поліссям" у їхньому першому матчі, також номінально домашньому, проти клубу з Андорри.
І ось я чомусь вбив собі в голову, точніше кажучи, навіть повірив, що у поєдинку у відповідь проти "Пафосу" нашому чемпіону пощастить більше. А таке везіння буде зумовлено підвищеною мотивацією, спортивною злістю та відмінною підготовкою українського чемпіона.
Крім того, я яскраво згадую минулорічний шлях "Динамо" в єврокубках. Варто відзначити вражаючі перемоги над "Партизаном" та "Глазго Рейнджерс" – командами, які, безсумнівно, мають рівень не нижчий за теперішнього суперника "біло-синіх".
Не зовсім вражаюча гра команди Шовковського в стартовому раунді цьогорічної єврокубкової кваліфікації (перший конкретно для "Динамо") наштовхнула мене на провокаційну думку, що Олександр Володимирович може йти слідами свого видатного попередника Валерія Васильовича, який як ніхто вмів визначити, коли найкраще підіймати форму своєї команди.
Тому, обпікшись на австрійцях у вирішальній стадії плей-оф минулого сезону, і повністю проваливши основний етап Ліги Європи, Олександр Шовковський зробив висновки. Правильні висновки. І тепер виводить пік готовності своєї команди не на стартові тури кваліфікації, а на вирішальні. Щоб не пасти задніх в основному раунді. Отак я собі нафантазував.
Наче дитя мале. Після побаченого на Кіпрі мої фантазії про пік динамівської форми виявилися лише фантазіями. І "просто" фантазіями, і "банально" фантазіями.
Крім того, всі мої сподівання на камбек, які базувалися на "мотивації динамівців, спортивній агресії та належній підготовці", не кажучи вже про запевнення багатьох гравців з Динамо, що їхня мета на Кіпрі - лише перемога, виявились ілюзією, що швидше зникла, ніж мої роздуми про досягнення піку форми.
Я не спостерігав жодного з наведених вище аспектів у виконанні команди "Динамо" та її тренерського складу. Це викликає у мене глибоке сумнів і ще більшу розчарованість.
Головний висновок після поєдинку у відповідь проти "Пафосу": команда Олександра Шовковського не готова. Не готова абсолютно. Мало того, що в її арсеналі не виявилося ні мотивації, ні злості, ні досвіду, до то ж, напомилялися "біло-сині" на пару матчів уперед.
Цілком вражаюче, що помилки виникали абсолютно несподівано, без жодної зовнішньої підтримки. І ця проблема торкнулася не лише молодих гравців на кшталт Нещерета, Бражка чи Михавка, але й досвідчених футболістів, таких як Буяльський, Тимчик чи Шапаренко.
Помилки в тотальному динамівському виконанні - кричущі. Якби подібне було в умовній грі проти "Зальцбурга" чи навіть "Рейнджерс", це можна було б зрозуміти. Але проти команди, яка як мінімум не сильніша за нашу, це вже явна ознака поганого тону.
Я не упущу шансу висловити свої думки, і, звісно, кину пару-трійку важких слів не лише на адресу "найкращого тренера у світі серед колишніх воротарів" Шовковського (особливо вразило, як він у 75-й хвилині матчу просто стояв, розводячи руками, коли його суперник активно спілкувався зі своїми гравцями, наче вже здався), а й на адресу більшості його підопічних.
Метати каміння в город Ігоря Михайловича не бачу сенсу. Їх там, на його городі, вже стільки, що можна фортецю викласти. Але він цим все одно не займатиметься. Адже простіше товкмачити "сам дурень", метаючи каміння назад, в інші городи.
Цікаво, але першим камінь у город Суркіса кинув Шовковський. Ось як він висловився: "Нам потрібно зміцнити всі компоненти команди. Коли говоримо про склад, важливо пам'ятати, що він формується з вихованців нашої академії та українських гравців. Щоб досягти найвищих результатів, необхідно серйозно підсилитися. Адже ми поступаємося як в індивідуальних, так і в командних діях. І це було очевидно сьогодні". Чомусь не хочеться заперечувати йому, нагадаючи теперішньому тренеру "Динамо" про часи, які не такі вже й далекі (кінець минулого століття), коли команда також формувалася в основному за рахунок "вихованців нашої академії та українців". Чи варто витрачати зусилля на це…
Я аж ніяк не збираюся рахувати чужі гроші, дорікати динамівському президентові за те, що не відпустив Бражка, Шапаренка (список можна продовжити), що цього літа не було навіть точкового підсилення. То винятково не мого розуму справа. Проте я впевнений, що навіть нинішнього рівня "Динамо" було достатньо для того, щоб пройти команду рівня "Пафосу", адже рік тому це ж "Динамо" проходило суперників серйозніших.
Щоб подолати команду рівня "Пафосу", команді "Динамо" достатньо було просто не забути вийти на поле у повторному матчі. Ось у чому полягає основна суть.
