Сенсаційні події Кубка України з близької відстані - зірка Динамо, брати-гренадери, підтримка Азова: "Вороги, прощавайте! У воротах - скеля".

Сподіваюся, ніхто не заперечить, що суттєві зміни в регламенті Кубка України 2025/26 значно підвищили інтерес до цього змагання. Вже з'явилася неймовірна інтрига: чи вийдуть Динамо або Шахтар з турніру ще на стадії 1/8 фіналу? Має шанс на участь у чвертьфіналі аматорський клуб Агротех, а принаймні один представник з Другої ліги також може потрапити до цієї стадії.

У вівторок, 28 жовтня, вінницька Нива, представник середини таблиці групи А, зустрінеться з київським Локомотивом, одним із лідерів групи В, у розіграші гарантованої путівки. Найстаріший футбольний клуб столиці здивував усіх, здійснивши, здавалося б, неможливе. Спочатку вони вибили ковалівський Колос, який блискуче стартував у новому сезоні УПЛ. "Залізничники" навіть вели в рахунку 2:0, але суперник зміг зрівняти, і матч перейшов у серію пенальті, де сталася неймовірна сенсація – 4:2 на користь Локомотива.

Невипадковість такого досягнення Локомотива підтвердив у наступному раунді, здобувши перемогу над черговим представником еліти. Рахунок 1:0 став причиною для рівненського Вереса відкласти свої амбіції щодо Кубка України до наступного сезону. Натомість "червоно-зелені" відчули значущість цього моменту. "Буду відвертим: успіх у Кубку України не був очікуваним або запланованим, - зізнався в інтерв'ю для Футбол 24 Олександр Єгоров, президент Локомотива. - Але апетит приходить під час їжі. Ситуація стала набагато цікавішою, вже відчувається азарт і драйв".

"Можливо, скоро зіграємо з Динамо": президент сенсаційного Локомотива про Кубок України, роль Генінсона і хейтерів

У переддень 1/8 фіналу я мав можливість не лише зустріти амбітного керівника київської команди. Ось які історії розповіли про себе та свою команду головний тренер, капітан, двоє братів-гренадерів, а також колишній футболіст київського Динамо, який нещодавно приєднався до Локомотиву.

Рекордсмен, якому присвятили пісню

"Як я став капітаном? Тренери перед першою грою сезону сказали, що виходжу з капітанською пов'язкою. Раніше ніколи не був капітаном. Це накладає, звісно, певні зобов'язання. Потрібно тримати в колективі баланс, щоб у команди горіли очі. Свій рівень треба доводити постійно. Бо ви ж знаєте, як буває: сьогодні тебе на руках носять, а завтра можуть плюнути у спину", - каже мені Арсен Бєліменко, голкіпер Локомотива, якому 27 жовтня, у день публікації цього матеріалу, виповнюється 25 років.

Арсен Бєліменко / Зображення Юлії Кищук, ФК Локомотив

Вихованець харківського футболу починав свою кар'єру в клубі Металіст 1925, де зіграв по одному матчу в Другій та Першій лігах, проте закріпитися в основному складі не зміг. Після цього, через аматорський клуб Вовчанськ, він опинився в Закарпатті. З командою Хуст він пройшов насичений шлях у двох неелітних професійних лігах, здобуваючи досвід у дорослому футболі. У вересні минулого року закарпатці, не витримавши зацікавленості з боку ТЦК та зазнавши невдачі у спробі об’єднатися з клубом Подоляни, вирішили знятися з чемпіонату. Тим часом Бєліменко знайшов нову команду, ставши гравцем Локомотива.

Який я капітан за своєю сутністю? Арсен усміхається: "Я людина, що діє імпульсивно. Іноді емоції можуть взяти верх, але потім я стараюся заспокоїтись і обдумати ситуацію. У нашій команді є як молоді хлопці, так і досвідчені. Важливо знайти баланс між ними. Щодо атмосфери в нашій роздягальні, я б оцінив її на 9 з 10. Все чудово, але впевнений, що ми можемо досягнути ще кращих результатів".

Локомотив зробив вдалий вибір з голкіпером. За короткий час Бєліменко зміг встановити клубний рекорд за кількістю "сухих" матчів – 5 ігор (537 хвилин). Однак, він залишається скромним. Каже, що це не має великого значення, адже найголовніше – це досягнення команди.

Бєліменко завоював симпатії не лише своїх товаришів по команді, а й фанатів Локомотива. Чи є багато футболістів у нашій лізі, яким глядачі присвячують пісні на трибунах? Він став одним із них. Тепер ця мелодія лунає з фанатського сектору під час матчів все частіше.

"О, наш воротар! Номер 12!"

Привіт вороги! Привіт, дорогі гості! Гості, привіт, привіт, привіт!

Номер дванадцять! За воротами — скеля!

І жоден мʼяч не пройде повз!"

"Я вперше почув її під час матчу з Чорноморцем. Спочатку не зміг розібрати слів, але потім, коли уважніше прислухався, - вигукує Арсен. - Це, безумовно, надає мені ще більше енергії для гри. Словами важко передати емоції - це потрібно просто відчути на власному досвіді."

У фан-зоні Локо можна зустріти багатьох чоловіків потужної статури, які пройшли через випробування в зіткненнях з російськими агресорами. Це - ULTRAS BLOCK, які представляють відомий підрозділ "Азов" та ГО "4308". Бєліменко, як і вся команда, глибоко шанує їхню відвагу та заслуги.

Бєліменко та його команда / Зображення Юлії Кищук, ФК Локомотив.

"Нам потрібно усвідомити, що поки що не можемо зрівнятися з Динамо, проте виходимо на поле з метою грати за наших вболівальників і за тих, хто бореться, - зазначає капітан. - Це неймовірні люди, які у такий важкий час на фронті жертвують своїм здоров'ям або навіть життям. Ми повинні, як і всі інші команди, включно з нашою національною збірною, віддаватися грі на всі сто. Не лише виступати з прапорами чи висловлювати подяку словами, але й демонструвати свою вдячність через конкретні дії."

"Був у моєму житті складний період, коли думав, що нічого кращого чекати вже не варто, - відповідає Бєліменко на моє запитання "Що далі?". - Але якщо показати свої зуби, то можна ще у футболі досягнути немалих результатів. Мрія? Мріяти можна про єврокубки. А ось УПЛ для мене, скоріше, не мрія, а завдання. З Локомотивом для початку потрібно у Другій лізі себе добре проявити і підвищитися в класі. Хочеш розсмішити Бога - розкажи йому про свої плани. Тому просто граю і насолоджуюсь футболом. А далі побачимо, що буде".

"Саша, вперед, бій!" - вигукує тренер. "Роман Володимирович, це Петя!"

Антропометричні дані команди Локомотив могли б викликати заздрість у самого Віталія Кварцяного. Це команда з чималим зростом, де особливо виділяються кілька справжніх гігантів. Наприклад, нападник Тарас Лях має зріст 198 сантиметрів, молодий півзахисник Олександр Кононов - 195 сантиметрів, а захисник Вадим Коновалов - 188 сантиметрів. І не можна забувати про братів Савчуків.

Олександр має зріст 191 сантиметр, а Петро - на сантиметр більше. Вони є двійнятами і обидва виконують роль центральних півзахисників на полі. Уявіть собі, як важко суперникам, які стикаються з таким вражаючим дуетом, що створює потужний бар'єр!

"Людям, які вперше в житті нас бачать, важко розрізнити, - погоджується Олександр Савчук. - Але достатньо з нами поспілкуватися тиждень-другий і вони розуміють, що ми з братом - зовсім різні. Брат завжди на кілограм важчий і на сантиметр вищий (Усміхається). Також він в ігрових епізодах агресивніший, швидше спалахує, натомість я - лояльніший. Але не знаю - правда чи ні - це просто моя думка.

Олександр Савчук / Зображення Юлії Кищук, Футбольний клуб Локомотив

Ми вже звикли, що нас часто плутають. Ставимося до цього з розумінням або просто ігноруємо. Випадки, що викликають посмішку? Один раз ми грали матч і опинилися в одному епізоді. Брат порушив правила, хоча вже мав жовту картку. Суддя мав показати йому друге "гірчичник" і вигнати з поля. Але я підійшов до арбітра і взяв провину на себе (сміється). Суперники зрозуміли, що це була хитрість, але змушені були з цим змиритися. Ось такі футбольні маневри. Проте, це був єдиний випадок — більше ми довірою не зловживали.

"Коли ми тренувалися в Академії Княжої, один із наших тренерів розрізняв нас лише за кольором бутсів, - розповідає Петро Савчук. - Якось під час гри ми з братом вирішили помінятися бутсами. Він лівша, а я - правша. Настав час штрафного удару, і тренер, побачивши мої черевики, закричав: 'Саша, йди бий!' А я не зміг донести до нього, що я - Петя (сміється). 'Йди, бий лівою ногою!' Я вирішив спробувати, але вдарив невдало і потім ще 15 хвилин слухав, як мене називали Олександром. 'Роман Володимирович, я - Петя'. Справжня курйозна ситуація!"

Петро Савчук / Фото Юлії Кищук, ФК Локомотив

Савчуки народилися у Нетішині, на берегах річки Горинь, де височіють труби Хмельницької АЕС. "З десяти років ми поїхали в інтернат - самостійно жили і навчалися, - каже Сашко. - Все по житті у нас однаково було. Та й вчителі, мабуть, не хотіли когось із нас образити, тому оцінки ставили плюс-мінус однакові". "До дівчат на побачення ви також бігали по черзі?" - не втримуюсь від каверзного запитання. Брати сміються: "Та ні, ми коли зустріли своїх дівчат, вони одразу почали нас розрізняти. Такого не було, щоб плутали".

Хлопці разом пройшли вишкіл у юнацьких командах Вереса, кілька років перебували на контракті із житомирським Поліссям. Однак дорослий футбол розсмакували в іншому Поліссі - із села Ставки. Потім була Чайка із Петропавлівської Борщагівки. Локомотив підписав Савчуків три місяці тому. У червоно-зелених футболках вони зіграли поки що найкращий матч своєї кар'єри, ставши головними героями перемоги над Колосом з Ковалівки. Вже на перших хвилинах Олександр розмочив рахунок, а Петро після перерви подвоїв перевагу Локо.

Кубок України: команда Колос вибула з турніру після серії пенальті від представника Другої ліги, Ворскла зазнала поразки, тоді як Металіст і Інгулець продовжують боротьбу.

"Коли ти змагаєшся з таким суперником, ніколи не можеш бути на 100% впевнений у своїй перемозі. Особливо, якщо до фінального свистка ще залишається досить багато часу, - згадує Петро. - Я ловив себе на цій думці під час гри, але ми продовжували боротися до останнього моменту. Намагалися зберігати концентрацію і не розслаблятися. Мене замінили за дві хвилини до фінального свистка через судоми в ногах. Коли рахунок став 2:2, хлопці відчули певне потрясіння, але наші вболівальники підтримали нас і не дали впасти духом. Крім того, тренерський штаб виявився на висоті і підібрав правильні слова для мотивації."

Перед жеребкуванням 1/8 фіналу ми хотіли, щоб випало Динамо або Шахтар - чому би й ні? Для більшості футболістів, можливо, це була б перша й остання гра проти суперників такого рівня. Спогади про такі ігри - на все життя. У принципі, як і перемоги над Колосом та Вересом - ніколи їх не забуду. Ми вже пишемо історію".

Брати Савчуки поруч у верхньому ряду / Фото ФК Локомотив

"Ми очікуємо дуже складного матчу з Нивою, - зізнається Сашко. - Розуміємо, що суперник серйозно налаштується на гру з нами. Командам УПЛ завжди не потрібно шукати додаткові причини для мотивації, але з рівним за класом опонентом потрібно докласти максимум зусиль. Особливо враховуючи, що це шанс вийти до чвертьфіналу, а всі прагнуть досягти цієї мети. Останнім часом Нива демонструє непогані результати". Петро додає: "У нас не повинно бути проблем із настроєм. Я впевнений, що на полі буде значно більше боротьби за кожен сантиметр, тоді як матчі проти клубів еліти могли б показати елементи гарного футболу. У Другій лізі ж пріоритетом завжди є боротьба, азарт і бажання".

"Чи можете ви уявити себе в інших командах?" - запитую братів наприкінці розмови. Вони одноголосно відповідають: "Скоріше за все, ні. Саме в цьому і полягає наша сила — ми завжди разом. І в командах це також усвідомлюють: якщо одного з нас запрошують, то і інший йде за ним як бонус. Бували випадки, коли запрошували лише когось одного, і ми навіть відмовлялися від фінансових вигод чи перспектив, але залишалися разом. Дехто може вважати це нашим недоліком, але ми бачимо в цьому лише перевагу".

"Шандрук нас похвалив: "Молодці. Ви так і до фіналу дійдете"

"Ми не проводимо особливих підготовок до матчу з Нивою, - запевняє вашого автора Сергій Карпенко, головний тренер Локомотива. - Наш звичний тренувальний процес залишається незмінним для всіх команд. Тиску від 1/8 фіналу на нас немає. Ми спокійно готуємося від гри до гри. Гравці виконують усі наші вимоги. У нас дружний колектив - це не лише команда, а й вся структура клубу."

Сергій Васильовичу — 44 роки. Ще кілька років тому він сам виходив на футбольний майданчик, граючи за аматорські команди Київщини. Найуспішніший етап його кар'єри припав на початок 2000-х і на початок 2010-х, коли він виступав у захисті таких клубів, як Кривбас, Нафтовик-Укрнафта та харківський Арсенал, а також за кілька інших команд.

Найчастіше пригадую ті команди, де мені було найкраще: харківський Арсенал, з якого я стартував, і охтирський Нафтовик, з яким здобув підвищення у Вищу лігу. Це був чудовий сплав енергії молодості та мудрості досвіду. Також хочу відзначити колектив в Арм'янську — наразі це окупована територія. Коли я став тренером, в своїх командах я завжди прагнув формувати згуртований колектив. Ідеться не лише про гравців, але й про водія автобуса та прибиральницю. Важливо, щоб усі працювали в єдиному ритмі.

Сергій Карпенко / Зображення Юлії Кищук, ФК Локомотив

Головним тренером "Локомотива" Карпенка призначили першого серпня цього року, і результати його роботи перевершили всі сподівання. Після 15 турів чемпіонату "залізничники" зайняли стабільну позицію у трійці лідерів групи В Другої ліги, а в Кубку України вибили з боротьби два відомі клуби Прем'єр-ліги.

Повинен визнати, що у матчах проти Колоса та Вереса все виглядало інакше - тактична підготовка була більшою як в атаці, так і в захисті, - поділився думками Сергій Васильович. - Команди, що виступають в УПЛ, легше піддаються аналізу, адже демонструють більш яскравий футбол. У них простіше виявити сильні та слабкі аспекти гри. Натомість, Друга ліга виглядає як більш фізичний чемпіонат, з акцентом на боротьбу та менш якісними полями.

Які ж слова промовили Шандрук і Костишин після наших успіхів? Перед грою ми з Костишиним обмінялися привітаннями; ми знайомі вже тривалий час, адже разом виступали у складі Кривбасу. Проте після завершення матчу він був трохи незадоволений результатом. А от Шандрук нас підтримав: "Відмінно! Ви цілком можете дійти й до фіналу".

"Застав Мілевського в Угорщині"

Карпенко має в своєму складі футболіста, чий ім'я добре знайоме багатьом. Павло Лук'янчук розпочав свою кар'єру в запорізькому Металурзі, а згодом провів сім років у київському Динамо. За цей час він працював під керівництвом чотирьох тренерів: Сьоміна, Блохіна, Реброва та Хацкевича, але жоден з них не вважав його своїм основним гравцем, тому Лук'янчук часто переходив в оренду до клубів, таких як Олімпік, Верес і Кішварда. Незважаючи на це, він активно представляв Україну на міжнародній арені, виступаючи за всі вікові категорії збірних, за винятком національної команди.

Повномасштабне вторгнення стало несподіванкою для Лук'янчука, який опинився в Оболоні. У ці тривожні часи український чемпіонат зупинився на невизначений термін, і гравці змушені були самостійно обдумувати своє майбутнє. Павло вирішив переїхати до Польщі, ставши частиною Вікєлеця - клубу, про який ви, можливо, чуєте вперше і востаннє.

На іграх Екстракляси задіяний 16-річний молодий українець, який втік з Донбасу. Він є фанатом Шахтаря та має захоплення фотографуванням, зокрема, нещодавно зафіксував момент з Дональдом Туском.

"Цей крок був більше необхідністю для підтримки фізичної форми, - ділиться зі мною Лук'янчук. - Клуб Вікєлєц представляє третю лігу країни. Коли я вирішив поїхати до Польщі, кращих можливостей вже не існувало, адже чемпіонат уже стартував у першій та другій лігах."

Два місяці в польських болотах виявилися достатніми. У червні він вже повернувся до Оболоні, де провів ще близько трьох років. Цього року він відвідав ЮКСА, а тепер перед ним новий виклик - Локомотив.

"Я уклав контракт першого вересня, а дебютував лише на минулому тижні, 12 жовтня, здобувши перемогу над Діназом з рахунком 4:0 (за інформацією Football 24). У тому поєдинку я забив гол. Проте я не відчуваю себе зіркою в команді. Усі ми на одному рівні. Прагнемо продемонструвати свої найкращі якості на тренуваннях, щоб потрапити до стартового складу", - зазначає Павло.

Павло Лук'янчук / Зображення Юлії Кищук, ФК Локомотив

"Про Динамо хлопці не запитують, - продовжує він. - Що тут запитувати? Тим паче, це було понад п'ять років тому. Зараз усе дуже сильно змінилося". - "Ви ж іще застали в Динамо самого Мілевського перед його переїздом у Туреччину?" - цікавлюся у Лук'янчука. "Я тоді ще не тренувався з першою командою. Зате застав його в Угорщині, - сміється. - У Кішварді".

"Вам немає ще й 30. Які цілі перед собою ставите?" - запитую наостанок. "По-перше, вийти з Локомотивом у Першу лігу, а там далі будемо дивитися. Зараз найближча ціль - виграти в команди Чайка", - усміхається екс-динамівець.

З Чайкою проблем не виникло - 2:0. А потім Лук'янчук і Ко перемогли лідера чемпіонату - Тростянець (1:0). Темп дуже переконливий, на черзі - вінницька Нива. Згадуються слова президента клубу Олександра Єгорова. "Якщо локомотив несеться на швидкості, то зупинити його дуже важко".