Шахтар не заслужив, а Шовковський як Саутгейт. 16 висновків після фіналу КУ

Погляд людини, якій дійсно сподобався поєдинок з мінімумом моментів

12 ударів у площину у виконанні команди у топ-матчі - це дуже багато. 12 на два колективи - просто нормально. Але 12 ударів взагалі, тобто і у площину, і повз, і заблокованих... це фінал Кубка України. Чи хочу я критикувати поєдинок за низьку видовищність? Так. Чи буду я це робити? Ні. Бо матч, нехай і не був багатим на події, виявився щедрим на моменти з розряду "а поговорити?". Тобто справді є, що обсудити та про що посперечатися. Не впевнений щодо того, що отримав велике задоволення від перегляду (хоча Шовковський каже, що отримав, а хто я такий, щоб сперечатися з тренером команди-чемпіонки УПЛ?), але я точно не хотів перемкнутися на інший канал та не пожалкував про рішення сісти за перегляд поєдинку. Як на мене, для розбещеного шаленими в усіх сенсах поєдинками у ЛЧ та топ-лігах глядача це таке собі визнання того, що український футбол - цілком підходящий для перегляду. І це круто, бо надворі все ще війна, а ми досі створюємо непоганий продукт.

1. Важко виходити грати за право виступати у ЛЄ після багатьох років виступів у ЛЧ. Ми всі можемо хоч 100 разів поспіль сказати собі та одне одному, що Кубок України - прямо-таки крутий та важливий трофей, але ось після перемоги у фіналі Срна виходить до преси та проговорює вже у третьому реченні, що це шанс зачепитися за ЛЄ. Якщо він настільки відкритий у розмові зі ЗМІ, то уявіть, наскільки всередині клуба всі все розуміють: керівництво хоче в першу чергу не трофей, а білет до другого за статусом турніру Європи. Хоче. Але ось, наприклад, є Матвієнко, який щороку грає у ЛЧ: що тренер повинен сказати йому, щоб той вийшов битися за путівку у ЛЄ? Важке питання, чи не так? Пушич якихось особливих слів не знайшов, тому "Динамо" виглядало трохи більш зарядженим, підтвердження - тонна порушень у виконанні команди на старті другого тайму. Ми до цього ще повернемось.

2. Одні виходили щось отримати, інші - не втратити. Щодо "Шахтаря" та "отримати" зрозуміло. "Динамо" ж вже (майже) чемпіон України, ще й без поразок на внутрішній арені вже більше року - команда виходила на поле з метою, перш за все, не допустити, щоб кінцівка сезону була змазаною. Це дещо інший підхід та інша позиція. Якщо хтось і повинен був щось доводити, то саме "Шахтар". А що ми отримали? Перший тайм с одним небезпечним моментом на 2 команди, він же - гол. Є претензії до обох колективів, але інертність "Динамо" я ще більш-менш розумію та приймаю. Однак чому "Шахтар" не виглядав якщо не хижим, то хоча б голодним? Питаннячко.

3. Стартові плани гри без м'яча обох команд спрацювали. Треба віддати належне тренерам. Якщо обирати, чий план був кращим та хто почував себе більш комфортно, то це "Динамо". Без м'яча команда сідала у стандартний середній блок 4-4-2, пройти який ставало ну просто неможливо важкою задачею для "Шахтаря". "Гірники" без м'яча пресингували суперника аж до воротаря - а "Динамо" стабільно реагувало якось на кшталт "ну ок" та пасувало під винос круглого далеко-далеко Нещерету. Одні страждали на м'ячі через відсутність ідей, як його доштовхати хоча б до останньої третини поля, а інші не страждали - просто пуляли його кудись уперед. Я не знаю, що краще - мучитись чи навіть не намагатися володіти - але і те, і інше є наслідком якісної гри суперника без м'яча. Оборонятися українські топи вміють.

4. Ярмоленко за такої гри не був потрібен на полі. Я знаю, що він забив гол. І я розумію, що це вже або частково, або навіть повністю окупає рішення Шовковського випустити його у стартовому складі. Але ось давайте просто уявімо, що Андрій не забив гол. Тоді що він робив на полі весь перший тайм? Сидів "під мостом": дивився, як Нещерет пуляє м'яч за спини оборонцям "Шахтаря". А ще великий проміжок часу бігав за круглим, бо володіння у "гірників" було чимало. Ось це точно футбол для Ярмоленка? Ви впевнені? Він швидко втомлюється, він не виграє верхову боротьбу, найкращі для нього ситуації на полі - коли команда атакує повільно. Бо він круто працює з м'ячем та дуже розумний. Круто, що забив, дуже майстерно відшукав позицію а-ля Мюллер у штрафному майданчику суперника. Але випускати Андрія у старті на матч з таким сценарієм - просто недоречно.

А що взагалі не так з Волошиним? Хлопець від 7+6 у чемпіонаті у минулому сезоні прийшов до 0+2 у теперішньому, хоча команда додала. Ніби треба йти кудись в оренду... Ну і от дивіться, яка ситуація була у Шовковського: він або випускає здатного віддати асист або забити гол Ярмоленка грати "під мостом", або ставить на Караваєва чи Волошина, які, як показує сезон, не можуть забивати взагалі. Це як ситуація він-він, тільки навпаки - луз-луз. Гарного рішення просто не було. Тренер довірився досвідченому. Можна обережно критикувати наставника, але першопричина проблеми - неукомплектованість позиції. Там нема не те що крутої - навіть просто підходящої опції. Не було б Ярмоленка "під мостом", якби було придбання на правий фланг атаки.

5. Легіонери "Шахтаря" - нехайлайтні. І ні, я не вважаю, що вони погані. Але бувають різні бразильці. Є, наприклад, бразилець Гімараеш з "Ньюкасла" та бразилець Неймар. Круті обидва, але вони просто різні - перший дуже ефективний та достатньо технічний, щоб робити різницю на м'ячі; другий надзвичайно технічний та може обіграти 3-4-х суперників на малому клаптику поля. Це не одне й те саме. Ми звикли, що бразильці "Шахтаря" - це частіше хтось ближче до Неймара. Однак ця збірка - це Гімараеш на Гімараеші. Вони можуть бути крутими та ефективними в епізоді та зробити різницю (таким і вийшов гол), але жоден з них у соло не пройде декількох опонентів. Щонайменше у топ-матчі. Тому "Динамо" було легко захищатися позиційно: налагодженої гри з м'ячем у "Шахтаря" просто нема, а його бразильці не можуть створити гол з нічого. Може, вони і круті, але без тренерських установок забивати багато не будуть. Тому найтехнічніші дії на третині поля "Динамо" у перші 60 хвилин - це коли Нещерет вирішив понабивати м'яча від нудьги. Набив 5 разів - поважно.

6. Ніхто не заслужив забити до перерви. От я вам розповів вище про оборонні плани команд. А що в атаці? У "Шахтаря" - нічого, просто нуль. Інколи вдавалось виходити на простріли, але декілька разів за 45 хвилин - це мало, ще й усі йшли у переповнену футболістами "Динамо" штрафну зону - шанси забити були мізерні. Кияни ж намагалися навантажувати роботою центральних оборонців суперника. Наприклад, Ярмоленко навмисно моментами грав максимально вертикально - приймав та пасував або на Ваната у боротьбу, або за спини, знову ж на Ваната. Тобто якась ідея і була, але ставка на єдиного нападника та/або на помилку когось із центральних захисників - ну таке. Це могло спрацювати, але, по-перше, не спрацювало, а по-друге - це якось геть замало як для чемпіона України. Тому 0:0 у першому таймі - те, що лікар прописав. Але сталося по-іншому.

7. "Динамо" забило дуже простий м'яч. Пам'ятаю, я дивився матчі "Інтера" проти "Барселони" та "Баварії". І ось там іспанці та німці час від часу швидко змінювали фланг атаки, щоб суперник "розсмикався" через рух туди-сюди та у його обороні з'явилися дірки. "Баєр" так взагалі завдяки цьому прийому з двома-трьома швидкими змінами флангів атаки поспіль Бундеслігу виграв... Так от, "Динамо" пішло далі та забило такий же за суттю гол без зміни флангу атаки. Я чесно не знаю, як оборону "Шахтаря" так "розсмикала" проста атака суперника по бровці, але у вирішальний момент після прострілу у штрафному "гірників" було 3 (три!) вільних футболісти "Динамо". Добре, я ще розумію Ярмоленко: він стартував з центру, тому його загубив крайній оборонець. А інші? От ви кажете, що потрібен опорник. Потрібен. Але жоден опорник не закриє аж 3-х вільних футболістів у його штрафній зоні. Інша ідея: треба вчити гравців дивитись не лише на м'яч під час прострілів. Ще можна на суперника. Хоча б інколи. Хоча б комусь. Конкретно цей пропущений - позорисько. Якби такий пропустив "Інтер" у плей-оф ЛЧ, то Індзагі просто покликав би до себе футболістів та увів би їх з поля.

8. Тренери придумали, як не програти, але не як виграти. Тому ми і мали нудні відрізки за рахунку 0:0 та 1:1, бо оборонний план є, а план атаки... А кому воно треба, так? Це не "грали на нічию", але це точно "не намагалися перемогти". І це нормальний такий план, якщо ти аутсайдер і граєш проти топа. Навіть у Кубку України, бо дотягнеш до пенальті - матимеш шанс. Так грало "Полісся" увесь час овертаймів проти "Шахтаря" у півфіналі, наприклад. А тут, уявіть собі, дві найкращих команди України грають отак з першої до останньої хвилини.

9. Ані "Шахтар", ані "Динамо" не заслужили виграти цей трофей. Кубок України - це щось, що треба... ну, вигравати, а не обороняти та захищати. А команди займалися саме цим. Чесно: у якийсь момент я почав вболівати проти обох. Було бажання, щоб під час серії пенальті команди виконали по 5, 10, 110 ударів, а потім, за декілька годин, розпилили б цей кубок на двох, щоб цілий не дістався нікому. Або щоб просто розійшлися та вручили його, наприклад, "Буковині", бо та аж до півфіналу дійшла, до неї точно нема питань та претензій, вона крута. Якщо у фіналі жодна з команд не йде за перемогою, то хіба хоч одна з них гідна виграти? Собі відповідь на це питання я дав.

10. Інколи хочеться, щоб суддів обирали за психологічними портретами. Ось цей, наприклад, спокійний та легко ухвалює важкі рішення - буде першим лайнсменом. А ось той майже такий самий - буде другим. Про головного скажу у наступному абзаці, не переживайте, а цей - про бокових. Атака "Динамо" у першому таймі, ніби більш-менш очевидний офсайд - рефері дає дограти епізод до кінця. Атака "Шахтаря" у тому ж таймі, офсайд набагато менш очевидний у динаміці - арбітр одразу підіймає прапорець. І ні, я не думаю, що когось засудили - просто бокові виявились ось настільки різними. Один страхується, інший - ні. Інколи бувають матчі, де ось так, але виглядає воно негармонійно та дивно. Тут я не маю до когось претензій, але було б круто, якби всі судді на полі та біля нього були "на одній хвилі", а не отак.

11. Суддя провів хороший матч. Не давав картки у першому таймі - показав футболістам, що дозволятиме грати, але бійок та жорстких стиків зміг уникнути. Тепер до суперечливих епізодів. На місці рефері я б вилучав Ваната, бо форвард йде на фол без спроби зіграти у м'яч за декілька секунд після вже отриманої жовтої за агресію - все, він не розуміє попереджень та є небезпечним для інших футболістів на полі. Однак питаємо в себе: а чи показав би за це рефері жовту на перших хвилинах матчу? Ні. Бо можна битися-боротися, він сам це неодноразово демонстрував своїми діями. Тому мав право не вилучати, друга жовта за такий фол - це 50 на 50. Тоді неможливо сказати, що рефері неправий.

Пенальті на Волошині? Я б також ставив. Але це останні хвилини, а суддя вже не став вилучати Ваната за більш очевидний поштовх у спину - його б не зрозумів взагалі ніхто, якби він свиснув тут. Тому якщо на Ванаті не червона, то і тут не пенальті. Епізод точно не із категорії "настільки явне порушення, що треба призначати 11-метровий, який визначить долю трофея". У матчі, де була необхідність ухвалювати важкі рішення, рефері їх ухвалив, причому в обох випадках усім виглядом одразу показував, що впевнений у своїй правоті. І явних помилок уникнув. Тоді які претензії до пана Балакіна?

12. "Шахтар" реалізував свій єдиний момент за годину з гаком гри. Круто, коли настільки дбайливо ставишся до своїх шансів, але в іншому топ-матчі ти єдиний свій небезпечний підхід до воріт опонента не конвертуєш у гол - і поступишся, бо атака не створює моменти. Після перерви "Шахтар", якому було необхідно відіграватися, за 20 хвилин не організував взагалі нічого у позиційному нападі. 0 шансів. Єдиний його гол - це швидка атака після перехоплення. Хоча не те щоб дуже швидка. Однак Шовковський взагалі назвав це контратакою після гри, тож... Ну добре, швидка атака. Аліссон виконав дуже крутий пас, Еліас опинився там, де треба, та використав момент. Ось таке можуть ці бразильці, коли не треба обігравати 2-3-х суперників поспіль. Майбутньому тренеру "Шахтаря" потрібно створити умови, щоб вони опинялися у таких ситуаціях частіше, аніж раз на 120 хвилин.

13. Шовковський провалив свою роботу у перерві: стало гірше. По-перше, повністю вмерла контргра. Не те щоб вона взагалі була, але після перерви "Динамо" кинуло навіть спроби кудись там втекти. Тобто ідею "давайте спробуємо забити другий, для цього робіть ось так..." тренер підопічним в антракті не закинув. По-друге, Шовковський "перекачав" команду у роздягальні. Футболісти вийшли і почали бити опонентів по ногах. І от чесно, я б на 100% їх зрозумів, якби "Шахтар" підняв темп гри: тоді була б необхідність фолити, щоб її сповільнити. Але ніхто нічого не підіймав. Це був той же "Шахтар", що і до перерви. Але Ванат та Ярмоленко пішли рубити. Та і не тільки вони. Для нападника це могло закінчитися вилученням. Круто, що Шовковський після другого фолу Ваната підкликав його та заспокоїв, але ж не довелося б, якщо б він зробив це вже у перерві. Або була настанова "більше пристрасті!", або просто не було слів "все добре, зберігайте спокій". Неважливо. Головне: футболісти якось накрутилися, а після цього припустилися декількох помилок та пропустили. Цього можна було уникнути.

14. Саутгейт би аплодував Шовковському стоячи, якби був присутнім на трибунах. Англійська збірна з цим спеціалістом грала, м'яко кажучи, у не найбільш привабливий футбол. Чому? Окрім іншого, через відмову від перехідних фаз. Взагалі. Ідеальний матч Саутгейта - той, де опоненти взагалі не контратакують, а його власні футболісти роблять це тільки у випадку, якщо вимальовується просто шалено перспективна контратака. Тобто це постійний обмін позиційними атаками - гандбол чи баскетбол. Що зробив Шовковський? Те саме. "Динамо" не намагалося кудись утекти, але майже ідеально уникало контратак на власні ворота. Мені здається, атак на швидкості команди провели на двох менше, аніж в мене пальців на одній руці. Ми бачили у ЛЧ, що "Шахтар" може грати на зустрічних курсах, тож спонсор такого футболу - саме "Динамо". Я повністю розумію мотиви Шовковського, бо у грі без простору "гірники" набагато менш небезпечні, аніж з ним, але погодьтесь, що було дивно та неочікувано увімкнути українське класичне - і у підсумку подивитися на типовий поєдинок англійської збірної Саутгейта.

15. Можливо, наше падіння у рейтингу країн УЄФА - це не лише негатив. Бо тепер ми маємо справді важливий Кубок України. Ось раніше було 2 путівки до ЛЧ через чемпіонат, тож що "Динамо", що "Шахтар" були більше зацікавлені перемагати у лізі, аніж у КУ. Тому регулярно один з двох вилітав зарано від якогось андердога - і інший вигравав трофей без конкуренції взагалі. Тепер тільки 1 білет до ЛЧ та 1-е місце у ЛЄ - якщо не виграєш УПЛ та не здобудеш КУ, то опинишся аж у ЛК, а це іміджеві та, що навіть вагоміше, грошові втрати. Тож декілька наступних років ми бачитимемо максимально мотивованих українських грандів у цьому турнірі, а не відверто другі склади та байдуже ставлення. За цим буде цікаво слідкувати та спостерігати. У перший рік після змін ми отримали ось такий фінал - із серією пенальті (аж 11 точних ударів!) та щирою радістю переможців після фінального свистка. Цілком імовірно, за рік буде не менш захопливо.

16. Матч показав, який з тренерів не справляється. І це Пушич. Його головне завдання у клубі - зробити так, щоб бразильці робили результат. Як це було раніше. Тобто головний пріоритет - атака, не оборона. Саме в атаку вкладається найбільше президент клубу. І що маємо? Еліас та Аліссон роблять гол на двох, і те - після помилки "Динамо" на власній половині поля. Увесь інший час команда не може створити для своїх бразильців не те що момент - просто ситуацію один на один із захисником. Тобто тут провал. І на емоціях перемагати стабільно також не вийде, бо емоції нема: "Шахтар" виглядав більш інертним, аніж "Динамо", хоча йому була потрібніша перемога. Нема сенсу тримати Пушича, бо він обмежує потенціал складу. У випадку Шовковського навпаки: його обмежує потенціал складу. Тут і Ярмоленко "під мостом", і відмова від заміни Ваната після другого фолу, і Кабаєв, і деякі з оборонців... Ми просто не маємо можливості зрозуміти, наскільки вправний Шовковський, бо він вже витискає ледь не максимум з того матеріалу, який має. А раптом може більше? Ми не знаємо. Бо Суркіс.