Шахтар і Динамо! Які ще команди можуть стати вашими суперниками, щоб їх здолати?
Валерій Василенко - про безодню, яка затягла наш клубний футбол.
Якщо нам усім здається, що гірше бути просто не може, то все одно нам це лише здається. Безперечно, буде ще гірше. Ще глибше впадемо. Ще ганебніше програємо. Це я винятково про наш клубний футбол.
Наш клубний футбол упевнено, семимильними кроками котиться у прірву. Ну, або, у кращому разі, його затягує трясовина. Як з неї вибратися - ну приблизно так, як вибирався з болота барон Мюнхгаузен, який витяг себе за волосся. Чи зможемо? Це риторичне питання...
Іноді мені здається, що навіть якби до теперішнього "Шахтаря" прийшли такі тренери, як Юрген Клопп, Хосеп Гвардіола чи Хабі Алонсо, вони також могли б опинитися в пастці. Тій самій, що раніше затягувала Йовичевича, ван Леувена, Пушича, а тепер і Турана. Багато хто починає з оптимізмом, але зрештою...
Якщо говорити відверто, без іронії та зловтіхи, то важко уявити, який ще суперник міг би стати більш вдалим для "Шахтаря", аби здобути перемогу. "Легія" опинилася в подібній ситуації. Вона програла три останні матчі (перед зустріччю з "гірниками"), займає дев’яте місце у національному чемпіонаті, а її тренер подав у відставку, яку не прийняли. Підготовка "зелених" до матчу з "Шахтарем" була значно ускладнена. І в такій ситуації "Шахтар" втрачає.
Нагадаю, що в попередньому турі ЛК "Шахтар" вже стикався з командою, яка на той момент була найгіршою в шотландському чемпіонаті - "Абердіною", і зумів здобути перемогу. Після того поєдинку я, на свій сором, критикував донеччан за нераціональність, помилки та, на мій погляд, недостатню мотивацію. Тепер, зрозумівши ситуацію краще, можу сказати, що варто було відзначити їхній виступ у тому матчі. Вони не лише перемогли, але й внесли свій внесок у загальний коефіцієнт. На відміну від гри проти ще більш проблемної команди "Легії".
Останнім часом я старався уважно аналізувати рішення тренера "помаранчево-чорних". Я все ще був під враженням від вражаючої, без перебільшення, гри його команди проти "Бешикташа". Але, чесно кажучи, що ж зараз відбувається з паном "Симеоне в обороні і Енріке в атаці"?
Який це варіант стартового складу проти "Легії"? Це справді така непохитна віра в Грамма, Азарова та Фесюна? Чи, можливо, відчуття абсолютного хаосу в "Легії"? Або ж це була хитра тактика, щоб заплутати наступного суперника Арди Турана з УПЛ – "Кудрівку"?
Що ж це було, чорт забирай? "Ми намагалися дотримуватися свого ігрового плану" — вибачте, пане Турецький, але для мене це виглядає занадто недостатньо. Чесно кажучи, це просто безглуздя. Так само, як і "ми будемо працювати та вдосконалюватися", адже на даний момент можна з упевненістю стверджувати, що команда Арди Турана перебуває у серйозній кризі. Ні, я ще дуже м'яко висловлююся.
Я розумію, що навіть настільки невдалий матч, як проти "Легії", і цей важкий період сезону навряд чи можуть стати вирішальними для долі чи кваліфікації Арди Турана. Але я турбуюся, що його може затягнути в нашу безвихідь. Адже процес вже запущений, і я не впевнений, наскільки він може бути зворотним.
І ще один момент варто згадати. Поряд із невдалим ігровим планом, за який, безумовно, несе відповідальність тренер, був ще один аспект матчу проти "Легії", за який повинні були відповісти гравці. Але цього не сталося. Мова йде про варшавських уболівальників, яких то допускали на стадіон, то знову забороняли. Врешті-решт, вони все ж таки змогли потрапити на трибуни.
І свій провокаційний банер вони підняли, і ганебні промови виголошували. Але нашій команді це абсолютно не цікаво, чи не так, Юхиме Дмитровичу?
Оскільки це не стосується вибивання півторамільйонної зарплати, це зовсім інша справа. Зараз не найкращий момент для цього...
А що "Динамо"? А "Динамо" біжить. Хтось у ліс, хтось по дрова, а хтось і просто - за вже вивченим та освоєним маршрутом. Виявляється, за тим маршрутом не лише російський воєнний корабель...
Зізнатися, я й не чекав від команди Олександра Шовковського подвигу у конкретній грі. Ну, власне, я вже ні від цього тренера, ні від його команди подвигів не чекаю. З тієї простої причини, що на подвиг вони вже не здатні. Ключове слово - вже. Бо я таки вірив, десь надто глибоко в собі, що з цим тренером ця команда здатна здивувати.
Хоча... це ж справді дивно. І він, і вона вражають. То майже десять хвилин не можуть знайти заміну для травмованого гравця, то стоять у позі Будди біля лави запасних, замість того щоб надати хоч якісь рекомендації своїм підлеглим у критичний момент матчу. Потім після гри роблять вигляд, що вони Валерій Васильович, то захищають ватника, то не стоять на захисті капітана.
Власне, нічого кардинально нового. Циганський табір вирушив у путь, але представники громади залишилися на місці. Хоча Олександр Володимирович і має іншу думку, він визнає, що "обставини, що склалися в нашій країні, безумовно впливають на багато аспектів".
Коли говорити нічого, все ж таки краще не говорити. Краще заткнутися і робити свою справу. Як робить свою справу країна, щоб деякі могли собі дозволити в комфортних умовах за кордоном катати м'ячик та лайкати кацапських виродків.
Але про що це я? Усе одно далі стане ще гірше. Трясовина поглинає наш клубний футбол, і, здається, він навіть насолоджується цим.
