Спорт формує дисципліну. Як Юрій Гапончук у Франківську підтримує ветеранів у їхньому шляху до самовідновлення після травм.
Юрій Гапончук завжди мав пристрасть до спорту, проте ніколи не розглядав його як професію. Але згодом його життя кардинально змінилося через війну: травма, ампутація, процес протезування.
Тепер Юрій організовує змагання з інваспорту, пробує себе в різних його видах і допомагає ветеранам після поранення знаходити сили у фізичних вправах, пише Репортер.
Юрій Гапончук приєднався до добровольчого батальйону оперативного призначення Національної гвардії влітку 2015 року. Восени того ж року він вирушив на Луганський фронт, де брав участь у бойових діях поблизу Попасної та Кремінної.
Я пройшов шлях від простого солдата до сержанта, офіцера та командира роти, - ділиться спогадами Юрій Гапончук. - Пізніше, вже у Франківську, я займався підготовкою особового складу. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, я виконував обов'язки командира роти. Наша ротна група з 50 полку виконувала завдання на Донецькому напрямку. У районі Волновахи я отримав поранення, а мій добрий друг, командир ротної групи, зник безвісти. В той момент мені запропонували очолити ротну групу, і я погодився, адже поруч були мої побратими.
Уже на початку березня Юрій з побратимами був на Донецькому напрямку, біля Мар'їнки. Тримали оборону до кінця травня, потім поїхали на відновлення, навчання, їздили на охорону об'єктів на Рівненщину. А далі - Луганський напрямок, Кремінна, Серебрянське лісництво. Там Гапончук наступив на протипіхотну міну "пелюстка" - йому відірвало частину стопи.
У мене залишилася частина п'яти, яку ще можна було зберегти. Проте лікар спитав, чи я хочу ортез, що ускладнить моє біг, чи краще пройти ампутацію, щоб отримати функціональний протез, який дозволив би мені через кілька місяців знову стати на ноги і ходити, а згодом і бігати. Це розповідає Юрій Гапончук. - Я розмірковував лише кілька хвилин і прийняв рішення про реампутацію. І досі не шкодую про свій вибір. Я знаю хлопців, які користуються ортезами, і вони страждають.
Після реабілітації Юрій повернувся до служби в частині на посаді офіцера супроводу. І почав шукати способи, як допомогти іншим ветеранам повернутися до нормального цивільного життя.
Спорт постійно десь був у моєму житті, я грав у командні види - волейбол, футбол. Мені це подобалось, але професійно ніколи не займався, - розповідає Юрій Гапончук. - А під час реабілітації став на ваги і побачив 120 кг. Тоді зрозумів, що треба зменшити вагу, бо ходити на протезі буде тяжко. Під час реабілітації ходив у спортзал, щоб займатися з тренером. Перші тренування були дуже тяжкі. Але потім, коли втягнувся, зрозумів, що без цього вже ніяк.
Саме в той момент до частини надійшов лист із запрошенням на відбір до національної збірної для участі у змаганнях United States Air Force Trials 2024, які відбудуться в Лас-Вегасі (США). Юрій Гапончук вирішив взяти участь, і, ставши капітаном команди, вирушив на змагання.
Змагання відбувалися на території Повітряних сил США і нагадували сцени з фільму, - ділиться враженнями військовослужбовець. - Атмосфера була неймовірно позитивною. Участь брали чотири команди: Повітряних сил США, Морської піхоти США, а також представники Грузії та України. Усі з великим інтересом ставили запитання про ситуацію в Україні та події на фронті. Коли ми ділилися своїми історіями, вони були вражені, адже інформація, яку вони отримують, часто не відповідає реальності. Ми намагалися пояснити, що їхні знання вже неактуальні.
Тоді команда з України здобула численні призові позиції. Учасники отримали натхнення продовжувати популяризувати спорт для ветеранів у своїх місцевостях. Юрій Гапончук взяв участь в організації Ігор для ветеранів, ініційованих міністерством у справах ветеранів. Крім того, він заснував громадську організацію "Полюби долю", яка об'єднує ветеранів через заняття спортом. Багато з них потім беруть участь у змаганнях.
"Спорт виховує дисципліну," – стверджує Юрій. – "І він показує, що навіть після травми можна продовжувати, розвиваючи себе та рухаючись уперед. Саме тому спортивна активність є важливою складовою життя кожного ветерана після поранень."
Гапончук зазначає, що їхня команда відповідає на різноманітні запити ветеранів. Наразі особлива увага приділяється силовим видам спорту. В цілому ж, вони охоплюють багато інших активностей, таких як плавання, стрільба з лука та настільний теніс.
Якщо є потреба, ми готові допомогти знайти тренера, вибрати місце для занять і організувати безкоштовні тренування. Ми прагнемо знайти ресурси, щоб надати людині все необхідне, - зазначає Юрій Гапончук. - Я ініціював створення команди "Бартка" - футбол для тих, хто користується милицями. Коли ми вперше зареєструвалися, взяли участь у чемпіонаті України і здобули перше місце у Першій лізі. Це вражаючий досягнення для такої нової команди. Цього року ми вже будемо змагатися у Суперлізі.
Наразі поблизу стадіону "Рух" завершується реконструкція, щоб незабаром запустити Центр спортивної реабілітації та відновлення від "Дому воїна". У Франківську існує кілька спортивних залів, які надають можливість військовим займатися безкоштовно. Крім того, є зали, що функціонують за спеціальною програмою, згідно з якою держава виплачує ветеранам по 1500 грн щокварталу для занять спортом.
Спорт розвивається і щоразу все більше ветеранів доєднуються до такого способу життя. Коли ти сидиш вдома, не маєш чим зайнятися - сходи в спортзал. Можеш пробігтися біля озера. Є багато різних локацій, які можна відвідати безкоштовно, - каже Гапончук.
З квітня 2025 року Юрій Гапончук обійняв посаду заступника міського голови Івано-Франківська. Його основні напрямки роботи зосереджені на підтримці ветеранів та покращенні доступності для осіб з обмеженими можливостями.
Я почав давати пропозиції з доступності ще на громадських засадах, коли ще був на службі, - говорить ветеран. - Коли отримав протез, то більше ходив і таким чином перевіряв різні місця. Закривати точкові питання у місті - це добре, але потрібно підходити більш комплексно, ширше. Треба зробити маршрути, щоб людина могла доїхати з точки А в точку Б без зайвих затрат енергії. Декілька маршрутів ми вже зробили, ще кілька - на стадії завершення.
Безумовно, для створення комфортного громадського простору необхідні фінансові ресурси, а також кваліфіковані спеціалісти, здатні виконати роботи на високому рівні. Юрій Гапончук зазначає, що неодноразово відвідував об'єкти ремонту і вимагав коригувань, адже, наприклад, кут нахилу був неправильним.
Громадські активісти запитували мене, чому зокрема ми починаємо з тротуарів та понижень. Я ж відповідаю: навіщо мені доступ до магазину, якщо я не можу до нього дістатися? – ділиться думками Юрій Гапончук. – І справді, після ремонту вулиці Галицької багато підприємців почали встановлювати пандуси. Адже, порівнюючи два заклади — один з пандусом і один без, покупець обере той, що легший у користуванні.
У цьому році заплановано модернізацію території поблизу вокзалу, зокрема, буде облаштовано перехід навпроти основного входу. Тут також буде здійснено зниження рівня. Історична бруківка, що нині присутня у цій зоні, є недоцільною, оскільки не відповідає потребам людей з обмеженою мобільністю.
Всі українські міста, зокрема й давні, часто виявляються недоступними для людей з інвалідністю. "Наші міста не були спроектовані з урахуванням потреб таких людей", - зауважує Юрій Гапончук. "Вузькі тротуари та високі бордюри – це залишки минулих епох. Сьогодні ми – покоління, яке має завдання виправити помилки, допущені раніше."
