Срна вирушив до людей, Туран без піднесення, буревій і жахлива сирена не змогли зупинити Шахтар - ЕКСКЛЮЗИВ з Дубліна - 28 листопада 2025 року.

Шахтар грав проти Шемрок Роверс у матчі, що мав особливу вагу: перемога де-факто виводила "гірників" у плей-офф. Та інколи шлях до важливої гри починається задовго до першого свистка - ще в дорозі, ще в русі міста, яке живе своїми турбулентностями.

У середу я доїхала до стадіону за звичні 30-35 хвилин. Проте вчора ця поїздка зайняла більше години. Дублін виявився паралізованим: місто поринуло в атмосферу страйку таксистів, які влаштували акцію протесту проти політики Uber, що, на думку місцевих водіїв, поступово "захоплює" весь ринок перевезень. У цей день таксі стало недоступним транспортом — служби не виходили на лінію, замовлення не приймалися, а пересування містом стало справжнім випробуванням.

До стадіону можна було дістатися кількома способами: пішки, на власному автомобілі або на автобусі, який у години пік вже працює на межі своїх можливостей. Шлях розтягнувся, ніби місто затрималося між звичайним робочим днем і вечірнім футбольним святом, очікуючи подію, яка мала наповнити ці прохолодні ірландські сутінки новими фарбами.

А я, як і кілька журналістів, яких Шахтар запросив працювати на матчі, їхала медіатрансфером клубу - невеличким автобусом, що віз нас крізь затори до стадіону важливого дійства. Тож прибула за дві години до гри. Саме стільки потрібно, щоб увійти в атмосферу: відчути, як змінюється настрій міста, як з'являється футбольний пульс, як пориви вітру несуть перші звуки майбутнього матчу.

Поруч зі стадіоном не було відчуття великого скупчення людей — скоріше, спостерігалася спокійна атмосфера перед матчем. Невелика кількість вболівальників чекала на прибуття команд, дехто тримав у руках телефони, інші – прапори. Шахтар прибув досить швидко: гравці вийшли з автобуса в спокійному темпі і без зайвого шуму попрямували до роздягалень. Вони виглядали зосередженими, але не проявляли надмірної театральності, просто виконуючи свою роботу.

Після цього я встигла зазирнути в фан-шоп. Хоча він невеликий, тут можна знайти чимало цікавих дрібничок, а ціни на атрибутику досить помірні для Ірландії. Провівши кілька хвилин серед шарфів і футболок Шемрока, я знову вирушила нагору на трибуну.

Сам стадіон Tallaght - компактний, трохи "домашній" на вигляд, відкритий до вітру. Щойно я піднялася зі зони для медіа сходами вгору, порив вітру буквально загнав назад у тунель. Вдень у Дубліні було по-осінньому тепло й майже безвітряно - місцеві казали, що це рідкість. На матч уже повернулася традиційна ірландська погода: сильний, рваний вітер, від якого плутається волосся, злітають шапки й добре відчувається, що на полі футболістам буде непросто.

Це могло стати справжнім випробуванням для Шахтаря, адже команда не була звикла до таких умов: пориви вітру впливали на навіси, простріли та гру воротарів, яким доводилося вгадувати, куди саме полетить м'яч. Проте вже через кілька хвилин стане очевидно, що навіть у цьому стихійному безладді команда прагне нав'язати свої правила гри.

Коли я піднялася сходами і нарешті опинилася на своєму місці в медіазоні, стадіон почав поступово оживати. Хоча українські прапори не заполонили трибуни, українців було видно дуже чітко. Загалом арена виявилася наполовину заповненою нашими фанатами, а інша половина належала місцевим глядачам. В окремих секторах залишалися кілька вільних місць, але загальна картина все ще випромінювала атмосферу захопливого, живого футболу - без відчуття порожнечі.

Дивно, але українці спочатку проявляли стриманість - тихо спостерігали, як би намагаючись зберегти свої емоції. Але варто було командам вийти на поле, як ця стриманість миттєво розвіялася. Сектори заповнилися енергією, і над стадіоном одразу пролунало перше: "Шахтарііі! Нам потрібна перемога!"

В цей момент відбувся ще один незабутній епізод: коли футболісти вже вишикувались для рукостискання, над стадіоном раптово пролунав звук сирени. Для українців така реакція могла викликати лише короткий шок та внутрішнє напруження, адже цей звук у нашому досвіді асоціюється з зовсім іншими ситуаціями. Проте, через мить стало зрозуміло, що це всього лише частина місцевого передматчевого ритуалу: щось на зразок захоплюючого музичного вступу, яким Шемрок Роверс створює відповідну атмосферу перед початком гри.

Погляд мимоволі зачепив знайому фігуру: Даріо Срна сидів не в окремій ложі, не на VIP-місцях, а просто на звичайній трибуні - позаду лави запасних Шахтаря. Це виглядало дуже по-людськи: поруч із уболівальниками, у самому серці матчу, без дистанції.

Початок першого тайму виявився енергійним. Шахтар контролював м'яч, намагаючись використовувати фланги, тоді як Шемрок відповідав спорадичними спробами зайняти вільний простір. У цій стадії гри стався момент, що привернув мою увагу: Арда Туран раптово зняв рукавиці. Це не був жест спокою чи жарт, а, скоріше, реакція на його незадоволення. На той момент команда доходила до фінальної третини поля, але завершальні удари залишалися неточними: були ідеї, були підходи, але реалізації не вистачало. Його реакція говорила сама за себе - емоція тренера, який прагне більшого.

Трибуни в цю мить вели активний діалог. Наш сектор періодично піднімав вигуки "ЗСУ!", на що місцеві фанати відповідали своїми ритмічними композиціями. Атмосфера була щира і автентична, без "футбольної ненависті" - скоріше, це була справжня дуель голосів.

На 23-й хвилині гри відбувся вирішальний момент тайму. Ірландці саме виконували якусь різдвяну пісню - легкий, святковий мотив - і в цей час Шахтар врешті-решт скористався своїм шансом. Еліас влучно пробив, і наші фанати вибухнули емоціями. Стадіон, здавалося, розділився на два табори: гучні українські вболівальники та коротка, помітна пауза з боку Шемрока. Вони на мить замовкли, і ця тиша стала справжнім символом моменту.

Після гола Шахтар не зменшив інтенсивність, але й без нервів не обходилось. На 29-й хвилині сталася помилка Матвієнка, яка могла закінчитися катастрофою - вихід "один в один". І тут Фесюн зробив один із найважливіших кроків вечора: вийшов уперед, прочитав ситуацію й врятував ситуацію. Наші трибуни відреагували хвилею оплесків, а ірландські - коротким шумом, який швидко зник.

Найнапруженіший момент для Шемрока настав на 32-й хвилині гри. М'яч, відскочивши, наблизився до воріт, і Фесюн вже не мав жодних шансів його зупинити. Саме в цей критичний момент Бондар встиг винести м'яч майже з лінії. Захисник не стримав своїх емоцій — жорстко накричав на партнерів, без жодних задніх думок. І це було цілком виправдано, адже ситуація була "на межі".

У першій половині матчу Шемрок створив два дійсно небезпечних моменти, але обидва були успішно нейтралізовані. Важливо зазначити, що це були окремі спроби, а не постійний тиск чи домінування. Шахтар переважав у грі протягом більшої частини тайму, тоді як ірландці лише чекали на свій шанс.

Другий тайм розпочався значно активніше, ніж перший. Шемрок Роверс з'явився на полі з більшою агресією, і вже з перших хвилин стало очевидно: господарі прагнуть швидко повернутися в гру. Два ранніх наближення до штрафного майданчика, кілька навісів - і Шахтар опинився в ситуації, коли йому потрібно було витримати початковий тиск.

Саме тут проявився Фесюн. Кілька разів він грав так сміливо, ніби це не воротар, а польовий гравець, який узяв на себе роль плеймейкера. В одному з епізодів він добіг по м'яч майже до бокової - настільки далеко, що опинився за кілька метрів від Турана й лави запасних. Виносив, грав у пас, страхував центр, реагував на найменшу загрозу. Це була чиста самовіддача, без пафосу - просто робота воротаря, який вирішив не чекати біди, а гасити її на корені.

Постепенно Шахтар відновив контроль над грою – кілька атак через фланги допомогли збалансувати ситуацію, але ірландці все ще давали відсіч. Один із їхніх моментів завершився загрозливим ударом після передачі з правого краю – Фесюн знову проявив себе, цього разу на лінії воріт.

В середині тайму відбулися численні заміни. Шемрок активізував атакуючі дії, у той час як Туран провів глибоку ротацію одразу на кількох позиціях. І цей крок виявився вдалим: нова енергія Шахтаря миттєво дала про себе знати, команда почала діяти з більшою сміливістю.

Другий гол став знаковим моментом — Назарина вистрілив, м'яч, відскочивши, влетів у ворота, і сектор українських уболівальників спалахнув емоціями. Саме тоді матч, здається, змінив свій напрямок і почав грати на користь Шахтаря. Туран активно реагував, підштовхуючи команду вперед, але вже без того напруження, яке відчувалося на початку тайму.

Третій гол міг все вирішити - Еліас елегантно завершив подачу з кутового, проте VAR скасував це взяття воріт. Це рішення стало справжнім каталізатором емоцій для вболівальників господарів. Лише через хвилину Шемрок зумів зменшити відставання, вразивши ворота з гострого кута, і гра знову наповнилась напругою.

Кінцівка видалася важкою. Ірландці йшли всіма силами, але Шахтар тримався. Були моменти, коли Фесюн знову залишав ворота, аби зустріти м'яч першим, - один вихід майже в центральну зону захисту, ще один глибокий ривок, щоб підчистити. Ці епізоди примушували лаву і Турана жестами стримувати темп, але в реальності саме така сміливість воротаря допомогла команді пережити найнапруженіші хвилини.

Фінальний сигнал арбітра футболісти Шахтаря сприйняли з відчуттям полегшення. Ця перемога не була легкою. Проте вона стала результатом волі та командної злагоди - з величезним внеском воротаря, який діяв на полі так, ніби це була його власна територія.

Незважаючи на перемогу, Арда Туран з'явився на прес-конференцію після матчу в спокійному та стриманому настрої. Він формулював свої думки коротко та обдумано, без прояву ейфорії чи зайвих емоцій. Лише факти, лише аналіз.

Туран підкреслив, що його команда втратила контроль у деяких епізодах другого тайму і повинна навчитися більш впевнено завершувати матчі. "Ми самі створили можливість для суперника повернутись у гру", - зазначив він. Він також зауважив, що певні рішення в захисті та переходах потребують термінового вдосконалення: "Добре, що здобули перемогу, але я помітив кілька моментів, які не повинні повторюватись".

Після цього почали з’являтися більш детальні та контекстуальні запитання. Зокрема, йшлося про можливе посилення складу команди ЛНЗ за рахунок гравця Проспера, тема якого активно обговорювалася в медіа. Також обговорювали іншу важливу подію дня у футболі - відставку Олександра Шовковського та його тренерського штабу в Динамо. Було помітно, що інформаційний простір майже повністю захопили новини з Києва, і навіть єврокубкова перемога Шахтаря сприймалася на фоні цього резонансу.

Туран висловився стримано і професійно. Він зазначив, що питання трансферів не є темою обговорення на вечірці і що команді слід зосередитися на своїй грі, а не на чутках. Щодо ситуації в Динамо, Арда акцентував свою повагу до колег і їхньої праці, відмовившись коментувати кадрові рішення іншого клубу.

Після цього прес-конференція завершилася напрочуд швидко - пролунали всього три запитання. Схоже, цього вечора всі поспішали. Тим часом гравці Шахтаря вже встигли вийти з роздягальні, пройти коридором і зайняти місця в автобусі. У мікст-зоні журналісти нікого не застали - команда покинула стадіон ще до того, як медіа повернулись з конференції.

Цей вечір дав Шахтарю не лише три очки, а й низку уроків. Перемога в холодному, вітряному Дубліні показала характер, але також оголила моменти, які потребують термінових рішень. І хоча результат вивів команду ближче до євровесни, за настроєм Арди Турана стало зрозуміло: святкування буде коротким. Бо поки трибуни стихають, а автобус рушає у темряву, справжня робота лише починається.