"Навіть Мессі не зміг би врятувати ситуацію." Коноплянка поділився своїми враженнями про "тотальний хаос" в румунському клубі, який спонукав його до завершення кар'єри.

Колишній футболіст збірної України Євген Коноплянка розповів про свій період кар'єри в румунському ЧФР Клуж, де він зіграв всього у чотирьох матчах.

За словами Коноплянки, румунський клуб дуже наполягав на його переході, повідомляє Трибуна.

"Телефонує мені агент, наярює більше разів, ніж моя мама і дружина. Запитую: "Що треба?" Він каже: "Тебе так чекають, що ти навіть собі не уявляєш". Я перепитую: "Прям так?" Відповідає: "Так". Щоб ви собі розуміли, 10 разів на день мені телефонували і просили: "Будь ласка, можете завтра приїхати, давайте завтра". Я все переносив, тому що не вірив, що так хочуть в клубі мене. Врешті-решт кажу: "Окей". Тому що скучив за футболом. Думаю, поглянемо, як там у Клужі, тому що чув, що команда завжди у єврокубках грає.

Перед тим, як вирушити в подорож, я вирішив зателефонувати тренеру. Він не володів англійською, тому його дружина стала моїм перекладачем. Я запитав: "Яка у вас стратегія гри? Чи дійсно ви чекаєте на мене?" Я старанно уточнював усі деталі, щоб зрозуміти, чи варто їхати.

Якщо чесно, тоді виникло відчуття, що вони обидва не зовсім розуміли англійську. Жінка відповідала, але мої запитання були зовсім іншими. Я задумався, а він раптом почав говорити іспанською: "Гранде хугадор". Він зазначив: "Ти великий гравець, який виступав у сильних командах". Я з цим погодився, -- поділився Коноплянка.

Євген додав, що в клубі він зіткнувся із зовсім іншою ситуацією, ніж він очкував. Коноплянка заявив, що тренер несправедливо не ставив його у склад, а в клубі був "повний безлад".

Я приїхав до Румунії і мав зустріч із президентом. Пізніше хлопці з команди розповіли мені, що він зазвичай не буває на таких зустрічах. Ми обговорили всі важливі питання, і я не просив якихось надмірних умов щодо фінансів. Мені хотілося просто грати та внести свій вклад у команду. Я швидко повернув фізичну форму; мені завжди вистачало одного тижня для цього. Думаю: "Ось, тепер я готовий до гри."

Тренер мене не ставить і не ставить, а я не розумію, в чому проблема. Підходжу до нього: "Щось не так зі мною?" Він знову не може нормально спілкуватися, бо не знає мови. Мені тренер голкіперів пояснює: "Він не знав, що ти так швидко приїдеш". Кажу: "Окей, добре, але що робити далі?" Відповідає: "Але там ще багато своїх моментів".

Проходить час, я вже собі думаю, що тут роблю. Він мене випустив один раз в Лізі конференцій. Я зіграв 20 хвилин і зіграв нормально. Краще, ніж погано. Думав, що буду грати наступні ігри. Дивимося перегляд гри, і він мені починає якісь претензії висловлювати: "Перше -- ти вдарив по воротах". Я там справді декілька разів вдарив, загострював, все було добре. Думав, він мене хоче похвалити. А він каже: "Чому ти в цьому моменті не дав пас, коли там було три гравці?" Мене вже всі оточили і забирали м'яч, там тільки пробивати залишалось. Він далі продовжував. Зупинив відео і каже: "Ось там можна було поміж ніг дати". Відповідаю: "Ти що на PlayStation граєш? Щоб зараз зупинити, посунути гравця команди-суперника і тоді віддати пас". Але ж слухав його, тому що треба проявляти респект, йому 93 роки.

Згодом я зрозумів, що у нього є своя команда італійських гравців, яких він ставив в склад навіть у ті моменти, коли результати були невтішними, адже він вільно володів італійською. Він не чекав на мене, не намагався пояснити ситуацію чи дати якісь вказівки. Атмосфера була абсолютно хаотичною. Тренер, після провальних матчів, на полі вживав дуже образливі слова на адресу одного з гравців, роблячи це на очах у всіх. Його поведінка нагадувала капризливу дитину, яка змагається, хто зможе сказати більше лайливих слів. Це була його улюблена гра. Коли я це почув, я сказав: "Гей, дядьку, покажи трохи поваги". Всі навколо лише чули від нього: "Ой, ой, ой, чорт!"

Вони у клубі не знають, хто там і за що відповідає. Я мовчав про Румунію довго. Навіть президент щось там говорив, що я вже не думаю про футбол. У першу чергу президент повинен думати про футбол і цікавитись у своїх директорів, чому той не грає. Якщо ви мене взяли, зателефонуйте, спитайте, чому така ситуація. Просто хотів піти звідти, бо знав, що там ніякий тренер не допоможе. Прийшов Муту, легенда. Він протягнув два місяці. Там навіть Мессі не зможе допомогти, якщо в клубі безлад повний", -- розповів Коноплянка.

ЧФР Клуж став фінальним етапом у професійній кар'єрі Конолянки. Раніше він грав за такі клуби, як Дніпро, Севілья, Шальке, Шахтар і Краковія. Євген завершив свою футбольну кар'єру в березні 2024 року.

У цьому ж інтерв'ю Коноплянка поділився, що його перехід до Ліверпуля зірвався через Ігоря Коломойського.