Чи втрачає Україна зірку сумо Аонішікі? Яка інформація є про його зміну громадянства?
Війна спричинила велику кількість жертв, руйнацій і страждань. Російська агресія вдарила і по українському спорту. І мова зараз не про професіоналів, а про дітей.
Внаслідок війни багато дітей та підлітків змушені були залишити свої домівки та виїхати за межі країни. Проте, навіть у нових умовах, вони не зупинилися в своїх тренуваннях – навпаки, продовжили розвиватися та вдосконалюватися як спортсмени.
Існували слухи про те, що Німеччина планує надати громадянство футболісту Артему Степанову, тоді як дзюдоїсти розглядали можливість переходу до Словенії або ОАЕ. Спортсмени, які вже здобули медалі на Олімпійських іграх і мають патріотичні татуювання, також змінювали своє спортивне громадянство.
Здається, тепер черга дійшла і до не надто популярного в Україні виду спорту - сумо.
У соціальній мережі, яка в останній час, чесно кажучи, стала жертвою одного скандального мільярдера, я більше року тому натрапив на цікавий жарт:
"Через 10 років Україна пишатиметься чемпіонами світу та Олімпійських ігор у складі збірної Німеччини, Англії, Норвегії".
Жарт... хоча, як відомо, у кожному жарті прихована частка істини.
На початку великої війни Данило Явгусишин залишив Вінницю та переїхав до Німеччини. Після досягнення повноліття він вирушив до Японії, скориставшись запрошенням свого японського друга, з яким познайомився у 2019 році під час сумо-турніру в Осаці.
Саме цей товариш надав притулок українцеві у своєму домі в місті Кобе навесні 2022 року.
У дитинстві Данило пробував себе у дзюдо, а згодом серйозно захопився греко-римською боротьбою, де досяг значних результатів. Проте іноді він також відвідував тренування з сумо. Перебуваючи в Японії, він вирішив повністю присвятити себе цьому традиційному мистецтву бою, і його успіхи не забарилися.
Невдовзі Явгусишин зумів пробитися до макуччі - найпрестижнішого дивізіону. У країні, де сумо вважається практично релігійною вірою, на молодого рікіші (борця) спочатку ніхто не покладав особливих надій.
Проте він вразив усіх: 11 перемог і 4 поразки на своєму дебютному турнірі в елітній лізі. А на другому турнірі результат залишився таким же - 11-4.
Третій турнір: 11-4. На липневих змаганнях в Нагої він в останній день боровся з Котошохо. Перед сутичкою Котошохо мав результат 12-2. Тобто, якби Данило виграв, то між ними був би додатковий плейоф поєдинок за головну нагороду, але не пощастило.
Не зважаючи на це, 33 перемоги на трьох престижних турнірах у вищій лізі - це досягнення, яке вражає. У Нагої Данило навіть переміг йокозуну Хошорю, який є чинним лідером японського сумо.
І все це - лише за 12 турнірів (разом із виступами в нижчих дивізіонах). Це принесло йому звання комусубі - яке він отримав у вересневому банзуке (рейтингу від Японської асоціації сумо - JSA).
Данило побив рекорд монгола Асашорю Акінорі, який здобув це звання за 14 турнірів. У 2003 році Асашорю став 68-м йокозуною в історії сумо. На 2025 рік лише 75 борців сумо змогли досягти цього почесного титулу.
Звичайно, за такі виступи він отримував похвалу від знаних майстрів і ветеранів сумо.
У вересні на турнірі Акі Башо в Токіо Явгусишин знову був серед лідерів - 11 перемог при 4 поразках. Повторно здолав Хошорю, але поступився іншому йокозуні - Оносато, а також Вакатомохару, Шьодаю та Охо.
За ці виступи він отримав престижну нагороду Gino-sho - приз за найтехнічніший стиль боротьби.
"Я не припускав, що досягну таких висот у сумо так швидко, і це стало для мене справжнім здивуванням," - поділився український спортсмен на пресконференції 9 жовтня.
Українські медіа активно обговорюють новину про Данила Явгусишина, відомого в світі сумо під псевдонімом Аонішікі Арата. Згідно з повідомленнями, він нібито планує отримати громадянство Японії та не коментує ситуацію з війною в Україні.
Існують підстави вважати, що така обережність зумовлена внутрішніми правилами Японської асоціації сумо (JSA) або специфікою школи Ajigawa-beya, до якої належить спортсмен. Японія є країною з багатогранною культурою, сповненою несподіванок і захоплень. Проте, світ сумо представляє собою зовсім іншу Японію — глибоко консервативну та ритуалізовану. У цій сфері все підпорядковано традиціям, а молоді іноземні борці особливо підлягають контролю, щоб зосередитися на тренуваннях, а не на інтерв'ю чи висловлюванні думок з чутливих питань.
Після вражаючого липневого турніру в Нагої сайт "Чемпіон" спробував зв'язатися з Аонішікі для проведення інтерв'ю. Однак, як виявилось, це виявилося майже неможливим завданням. Причина, напевно, полягала в строгому контролі з боку тренерів та Японської асоціації сумо (JSA).
Цю ідею також підтримувала Юлія Уфо, творець відомого YouTube-каналу "Японський борщ", яка мала нагоду двічі поспілкуватися з Данилом. Водночас вона неодноразово підкреслювала, що організувати зустріч було вкрай важко.
Попри мовчання щодо політики, Данило залишається пов'язаним із Батьківщиною, і його обличчя стає все впізнаванішим у Японії. Зовсім нещодавно Аонішікі взяв участь у благодійному заході, під час якого збирав кошти для підтримки літніх людей та інших гуманітарних ініціатив.
"Хоча в Україні є подібні заходи, я ніколи не брав участі, тому це був чудовий досвід. Я радий, що зробив це", - сказав сумоїст.
Після турніру в Нагої він завітав до ресторану української кухні "Жито", де залишив автограф та сфотографувався на пам'ять.
Данило також із задоволенням спілкується з представниками українського посольства в Японії, що підтверджується офіційними повідомленнями консульства.
"Моя країна опинилася в важкій ситуації, але я є борцем сумо, тому мені хотілося б обговорити цю тему", - наводить слова джерела авторитетне видання AP NEWS.
На перший погляд це виглядає як стримана реакція атлета, який не бажає занурюватися у тему війни. Однак варто звернути увагу на обставини.
Перед цим журналісти пишуть:
Aonishiki, currently immersed in the disciplined realm of sumo wrestling, primarily discussed his dietary practices and training routines.
Тобто: "Аонішікі, який тепер є частиною суворо регламентованого світу сумо, здебільшого говорив про харчування та тренування."
Ця фраза - "суворо регламентований світ сумо" - має велике значення. Вона підкріплює думку, що уникнення обговорень про війну чи інші теми, які не стосуються сумо, може бути не лише особистим вибором, а й вимогою або проханням з боку Японської асоціації сумо (JSA) чи школи Ajigawa-beya.
Журналісти не втрачали надії, і в результаті Данило став більш відкритим. Незважаючи на встановлені обмеження, репортери змогли трохи розговорити українця. Він не обійшов стороною розмови про свою родину, рідну землю та дитячі роки, проведені у Вінниці.
Моя батьківщина тепер знаходиться в Німеччині, і з ними все гаразд. З моменту мого переїзду до Японії я жодного разу не відвідував Україну. Проте, безумовно, частина мене прагне повернутися. Це земля, де я з'явився на світ і провів своє дитинство.
"Я прагну зустрітися з друзями, відвідати ті місця для відпочинку, які пам'ятаю з дитинства, і просто пройтися вулицями свого міста", - поділився він.
І далі виникло питання щодо громадянства. Якщо бути точним, його запитали, чи бажав би він залишитися в Японській асоціації сумо в ролі оякати (тренера) після завершення своєї кар'єри, за умови, що він отримає японське громадянство. На це він дав таку відповідь:
"Я захоплююся сумо, тому, якщо виникне така нагода, мрію спробувати себе в тренерстві. Це, безумовно, ціль на майбутнє, але якщо я отримаю шанс стати ояката, буду дуже радий," - поділився своїми думками Данило.
У японських матеріалах немає жодних прямих висловлювань про намір змінити громадянство. Присутні лише обережні формулювання, що стосуються можливих змін у майбутньому, без категоричних заяв або рішучих кроків на кшталт "все, я переходжу". Це свідчить про те, що питання ще не вирішено остаточно.
Україна все ще має шанси на появу потенційної світової зірки. Данило Явгусишин - представник української нації. Незважаючи на те, що обставини обмежують його можливість висловлюватися вільно, це не є приводом для швидких висновків або розчарувань.
Але чому ж українці так швидко готові впадати у відчай, а? Якщо не почати ненавидіти, то принаймні знизити плечима: "Ось так, зрада".
На жаль, все частіше виникає той гіркий і саркастичний жарт, що був згаданий на початку статті: "Через десятиліття ми будемо гордитися українськими олімпійськими та світовими чемпіонами, які змагатимуться під прапорами інших держав".
Отже, напевно, саме так і станеться – ми будемо спілкуватися, водночас відчуваючи гіркоту розчарування.
