"Злочин" і гол за мить до фінального свистка: як Франція востаннє пропустила можливість виступити на чемпіонаті світу.
Болгарія святкує гол Костадінова, Getty Images
Сьогодні збірна України зіграє проти Франції, якій досить нічиєї, щоб де-факто гарантувати собі путівку на ЧС-2026.
Місце дії - паризький "Парк де Пренс".
Дідьє Дешам знову опинився в центрі уваги, хоч і не як гравець на полі.
Але чи станеться це знову?
Чемпіон ділиться історією про те, як команда "Ле Бле" вразила не тільки себе, а й увесь світ, віддавши фактично забезпечене місце на Чемпіонаті світу 1994 року Христо Стоїчкову та його болгарським товаришам.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.
На 90-й хвилині гри Давід Жинола отримав можливість реалізувати штрафний удар.
Франція та Болгарія грали внічию 1:1 на "Парк де Пренс" - отже, на Мундіаль до США мали їхати господарі.
На стадіоні панує тиша, всі зупинилися в очікуванні свята.
Десь у гримерці в прохолодних холодильниках зберігалося шампанське, яке заздалегідь підготували ще зранку.
Але спочатку потрібно виконати штрафний удар.
Франція розіграла м'яч, і його знову віддали Жинолу, вважаючи його найтехнічнішим гравцем. Йому порадили трохи погратися біля кутового прапорця та почекати свистка. Проте Давід обрав інший варіант і несподівано подав... куди, лише богу відомо. М'яч пролетів метрів десять, промахнувшись повз голову Еріка Кантона, і приземлився під ногами правого захисника Болгарії Еміля Кременлієва. До свистка залишалося всього 15 секунд...
Кременлієв - гравець простий; зробив підбирання і понісся вперед, щоб відддати ближньому. Один пас, інший - і на м'ячі вже зірка Валенсії Любо Пенєв. До свистка лишалося 6 секунд...
Пенєв миттєво зважив ситуацію на полі і помітив, як Еміль Костадінов, використовуючи останні сили, рвонув правим флангом. Пас низом не виправдав би себе, тому він виконав його вищим - ідеально. Нападник Порту зловив м'яч на нозі лише за три секунди до завершення...
Щоб обробити м'яч і підготуватися до удару, Костадінову потрібно було ще дві секунди.
Лоран Блан докладав зусиль, щоб втрутитися, але не зміг дістатися.
І тоді Костадінов ударив - та так, що ледь не порвав сітку за спиною Бернара Лама.
"Боже, болгаре! Боже, болгаре!" – вигукував їхній коментатор, який пізніше тієї ж ночі вирушив не до ресторану, а в Нотр-Дам, щоб запалити свічку.
Неповторний вечір - і це стосується обох учасників.
Один з тих, про які знімають фільми, прикрашають міфами, і які старше покоління завжди розповідатиме дітворі, мовляв, от в наш час грали - не те, що ваші.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.
А найголовніше - хто міг уявити, що ситуація розвиватиметься саме таким чином?
Христо Стоїчков, перебуваючи при свідках, розлютився і накинувся на консьєржа в Софії. Той повідомив йому, що Ізраїль виграв у Парижі, і футболіст вирішив, що той просто з нього глузує.
8 вересня 1993 року їхня команда мала зовсім інший вигляд. Після успішної гри проти фінів Франція займала перше місце з 13 очками. На другій позиції розташувалася Швеція з 12 балами, при цьому в її розкладі ще залишалися матчі з Австрією та фінською командою.
Щодо Болгарії, то вона мала найгіршу різницю голів з усіх трьох і лише 10 балів в скарбничці - і це в епоху, коли за перемогу давали 2 очки.
Як "Ле Бле" зазнали всіх втрат?
Вони дійсно доклали чимало зусиль, якщо бути відвертим.
Тренування перед грою з Ізраїлем 13 жовтня нагадували шоу. Гравці гуляли, роздавали інтерв'ю. Перший удар запросили виконати Пеле. Роздягальню прикрасили зірково-смугастими прапорами, а над "Парк де Пренс" лунала L'Amérique Джо Дассена - так, ніби Франція вже пробилася на Мундіаль..
"Щойно ми пройдемо кваліфікацію, нам доведеться будувати Америку в кожному матчі. І ми це зробимо", - обіцяв Жерар Ульє, навіть не згадуючи про Ізраїль, що не перемагав в 17 матчах поспіль.
Та й хіба лише тренер Франції так думав?
Кантона, Жинола, Папен, Созе, Десаї, Дешам та решта забронювали ВІП-місця в модному нічному клубі Niels на цілу ніч після гри.
"Підготовка до гри не відповідала її вагомості. Команді не вистачало скромності. Вони виглядали самовпевнено, проте на полі, як не дивно, виявилися невпевненими у своїх силах", - згадував коментатор Жан-Мішель Ларке.
Це йому випало коментувати ту ганьбу - мабуть, більшу, ніж з болгарами, бо у тих принаймні було найкраще покоління, а у Ізраїлю - лише вінгер Ліверпуля Ронні Розенталь.
Власне, саме він і створив цю гру.
На 21-й хвилині Розенталь зробив вдалий пас на дальню стійку, що дозволило Ронену Харазі без зусиль забити гол.
Франк Созе та Давід Жинола вразили всіх своєю індивідуальною майстерністю, перевернувши хід гри ще до перерви. Після цього коментатор Тьєррі Ролан, вражений подіями на полі, заявив, що квиток на наступний етап вже в кишені. Ці слова залишилися з ним на все життя.
Через свою гординю французи не зважили на те, що при рахунку 2:1 заспокоюватися ще зарано.
На 83-й хвилині Розенталь прорвався до Харазі прямо крізь центр захисту "Ле Бле". Удар Ронена Лама ще відбив, але добивання було за Еялем Берковичем, що вніс м'яч у ворота разом з Десаї.
Теоретично, Франція могла б задовольнитися навіть нічийним результатом, однак гордість її зірок була зачеплена, і вони кинулися в боротьбу за перемогу.
А вже за хвилину вибіг і Розенталь.
Поки Ронні намагався прорватися, Ларке висловив свої побоювання щодо його успіху, зазначивши, що відчуває щось недобре. І лише через мить Реувен Атар закріпив результат на табло.
Бронювання в Niels довелося терміново анулювати, а гірлянди зі зміни виявилися непридатними і були викинуті.
"Це невірно. Грандіозна невдача. Подібне стається з кожною футбольною командою приблизно раз на два десятиліття," - прокоментував Ульє.
Чеснішим був хавбек ПСЖ Венсан Герен: "Ізраїль завдав нам неймовірної шкоди. Якби той матч пройшов добре, ми б грали товарняк проти Болгарії. Натомість нам довелося повернутися під тиск після жахливого розчарування".
Ситуація ще більше ускладнилася, коли стало відомо, що Швеція обіграла фінів з рахунком 3:2, а Болгарія завдала серйозної поразки Австрії з рахунком 4:1.
Та сама Болгарія, що в 1-му турі вже перемагала Францію в Софії 2:0.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.
Не так давно вже посивілий Христо Стоїчков сміявся над "трагедією" французів:
"Драми не сталося. Ми просто виявилися більш сильною командою, і це все."
В певному сенсі, він має рацію.
Болгарська команда, до складу якої входили Пенєва, Балакова, Костадінова, Лєчков та, безумовно, Стоїчков, була справжнім зразком єдності. Після того, як вони вийшли з соціалістичного середовища, більшість з них успішно продовжила кар'єру на Західних теренах, досягаючи нових висот у своїй професії.
У збірній його прозивали "Коштадіновим" через те, що нападник постійно вражав ворота суперників, граючи за Порту.
Христо становив основну фігуру у команді мрії під керівництвом Йохана Кройфа, яка подарувала Барселоні її перші трофеї Ліги чемпіонів.
А хто ж у Європі не чув про "Вовка" з Бетіса - Трифона Іванова, чий вигляд викликав страх на рівні з його жорсткими підкатами?
Яскравим прикладом командної єдності болгар була ситуація з Пенєвим та Костадіновим, яким французька сторона відмовила у візах під приводом технічних причин. Проте, можливо, причина крилася в побоюваннях щодо їхнього рівня гри.
Неймовірно, та дізнавшись про це, Борислав Михайлов і Георгій Георгієв, що виступали у Франції за Мюлуз, провезли своїх зірок у багажнику через митний пост на кордоні з Німеччиною, який майже не охоронявся.
Вони були готові віддати все заради своєї команди. А як щодо французів?
"У команді виникли суперечки через конфлікт інтересів. Мені було всього 23 роки, я був серед наймолодших учасників, і ця атмосфера швидко стала мені нестерпною," — згадував Еммануель Петі. "Гравці з Марселя спілкувалися з парижанами лише заради формальності. Насправді ж вони абсолютно не переносили один одного."
Ле Класік, спочатку створений як рекламний проект, перетворився на джерело ненависті для тих, хто пам'ятає Тапі - і це є його першою проблемою.
Також був Жинола, який виступав поза всіма тактичними планами і щоразу засмучувався, коли його замінювали.
Зрештою, Жерар Ульє не вдалося об'єднати національну команду. У 1986 році він здобув перше чемпіонство з ПСЖ, і в майбутньому здебільшого покладався на гравців з Парижа, поступово відводячи провансальців на другий план.
Яким іншим чином це могло б завершитися?
Перед Ізраїлем Франція намагалася приховати свою вразливість за показною впевненістю, проте з болгарами страх уже не удавалися маскувати.
"Навколишня атмосфера була пронизливою. Після подій в Ізраїлі ми повністю втратили віру в себе, навіть не сміли глянути один на одного. Це був стрес, який кожен з нас переживав наодинці. Усі намагалися ізолюватися від світу", - ділиться Петя. "Цей страх став для нас паралізуючим. Ми перетворились на найгірших ворогів самих себе."
Цікаво, що у Стоїчкова в команді французів були свої шпигуни, коли він оголошував перед матчем:
Щодо самого матчу, він вийшов досить захоплюючим і, слід зазначити, доволі якісним.
Кантона забив перший гол вражаючим ударом. Костадінов відновив рівновагу після кутового, виконаного Балаковим.
Що ж, ви вже знайомі з ключовими 15 секундами.
Дешам пішов з поля в сльозах, а Блан опустився на коліна, перш ніж поплентався за ним. Жинола, чий ідіотський навіс відкрив шлях на ворота Лама, сидів перед рекламним щитом, сховавши голову в руках. Навіть зарозумілий Кантона пригадував це як "найгіршу поразку в житті".
Жерару Ульє не вистачило сміливості, щоб прийняти на себе відповідальність:
"Жинола запустив ракету Exocet прямо в центр французького футболу. Він вчинив злочин проти команди. Підкреслюю: це злочин проти команди!"
Вони так і не знайшли спільної мови. Більше того, у своїй автобіографії, виданій у 2012 році, Ульє знову висловив звинувачення на адресу Жиноли, що призвело до судового розгляду, але, на щастя для нього, суд ухвалив виправдальне рішення.
"Я опинився на розп'ятті суспільної думки. Моє існування зведено до 10 секунд виступу, а через 18 років знову перетворюють на жертву. Жерар Ульє називає мене ідіотом і негідником, стверджуючи, що я вчинив злочин. Він повинен з цим покінчити," — скаржився Давід. Він має рацію з логічної точки зору, але коли ж вболівальники коли-небудь керувалися розумом?
Той епізод на Кантона фактично поставив крапку в кар'єрі Жинола у національній команді. Його коротке повернення виглядало більше як невдалий жарт.
Ульє міцно тримався за свою позицію, намагаючись виправдатися - кидав звинувачення на всіх навколо та наголошував на термінах у контракті. Проте, хвиля критики зрештою затопила його.
"Навіть команда з села змогла б забезпечити перемогу", - обурювалася L'Equipe, тоді як France-Soir пішла ще далі:
"Якщо національна команда є обличчям країни, то не було жодних ілюзій стосовно її виступів. Футбол, охоплений скандалами та бездушністю, знищений шахраями та засипаний горами грошей, знову зазнав ганьби."
Отже, Жак Глассман на той момент вже давав свідчення проти Марселя та Тапі, які масово купували матчі.
Нещодавно на стадіоні "Фуріана" трапилася жахлива трагедія: для підвищення прибутків трибуну підняли надто високо, і про норми безпеки просто забули. Внаслідок цього сталося лихо, яке забрало життя 18 осіб і призвело до травмування 2300 людей.
Ще до цього адміністративно знизили в класі через махінації історичні клуби Сент-Етьєн і Бордо.
Французький футбол страждав і вимагав комплексних реформ.
Болгарія стала несподіванкою, але водночас надала йому можливість, яку країна успішно використала.
Вже на домашньому ЧС-1998 "Ле Бле" були геть іншими, хоча у заявці на фінал з Бразилією ще залишалися семеро невдах 1993-го - у тому числі Дешам, Десаї, Петі, які й зробили "Стад де Франс" культовим для всіх французів.
Хто знає, можливо, саме в цьому криється шанс для України? Адже наші гравці виступатимуть на "Парк де Пренс", де Дешам відчуває себе некомфортно навіть через три десятиліття.
"Я волію згадувати лише "Стад де Франс". Ми вчинили правильно, переїхавши. "Парк" - гарний стадіон, та він навіює мені найгірший спогад за все футбольне життя".
