Ера "Містера" підійшла до кінця: спадок та шлях Мірчі Луческу.
Сьогодні, 7 квітня, стало відомо, що відомий румунський тренер Мірча Луческу, після перебування у критичному стані і різкого погіршення здоров'я, відійшов у вічність до інших легенд футболу
80-річний спеціаліст, який нещодавно залишив посаду головного тренера збірної Румунії, переніс гострий інфаркт міокарда, після чого його ввели в штучну (медикаментозну) кому через важку аритмію. Стан погіршився і лікарі Бухарестської університетської лікарні швидкої допомоги перевели його до відділення інтенсивної терапії, але звідки він більше не повернувся, як повідомляє Українська асоціація футболу.
Еспресо надасть більше інформації про видатного наставника, якого багато поважних платформ вважають третьою особою за кількістю завойованих трофеїв – їх у нього в цілому 38!
Серйозні труднощі зі здоров'ям у Мірчі Луческу виникли задовго до його нещодавньої госпіталізації. Він неодноразово потрапляв до медичного закладу через серцеві проблеми, зокрема через аритмію.
Восьмидесятирічний експерт намагався приховати ці моменти, щоб не відволікати увагу румунської збірної від їхньої основної мети — кваліфікації на Чемпіонат світу 2026 року. Він не раз підкреслював, що не має наміру залишати команду "як слабак" і вважає своїм обов'язком служити національному футболу Румунії.
Ситуація різко ускладнилася в кінці березня. 26 числа Румунія, під проводом Луческу, зазнала поразки в плей-офф кваліфікації до ЧС-2026, програвши Туреччині з рахунком 0:1, що позбавило команду шансів на участь у турнірі. Всього через три дні, 29 березня, під час підготовки до товариського матчу зі Словаччиною, Луческу знепритомнів на технічній нараді перед тренуванням. У нього виявили важку аритмію серця. Тренера терміново госпіталізували до Університетської лікарні швидкої допомоги в Бухаресті. Спочатку вдалося стабілізувати його стан, йому навіть встановили кардіостимулятор, а лікарі планували виписати його 3 квітня.
Проте 3 квітня, коли Луческу планував покинути лікарню, його самопочуття різко погіршилося, і він зазнав гострого інфаркту міокарда. Після цього у нього відбулися кілька серйозних епізодів аритмії. Лікарі були змушені ввести тренера в медикаментозну кому для стабілізації його життєвих функцій, після чого перевели в відділення інтенсивної терапії. Стан 80-річного фахівця став критичним, і його родина, зокрема син Резван Луческу, терміново прибула до Бухареста. Офіційно Луческу залишив посаду головного тренера збірної Румунії 2 квітня, за день до інфаркту.
Мірча Луческу в 70-х, зображення: Вікіпедія
Мірча Луческу народився 29 липня 1945 року в Бухаресті. Він ріс у повоєнній Румунії в бідній багатодітній сім'ї, де футбол був не стільки мрією, скільки єдиною можливістю вирватися вперед.
Він сам згадував, що "інших варіантів просто не було" - тільки м'яч і вулиця. І саме це, можливо, сформувало його головну рису: фанатичну відданість грі.
"Наше життя було нелегким, і я виготовляв іграшки власноруч. У вільний час разом з братами ми грали у футбол, ганяючи м'яч, зроблений з ганчір'я. Я - єдиний з них, хто досяг певних успіхів у футболі," - згадував Мірча Луческу про своє дитинство, коли йому доводилося грати без взуття.
Цікаво, що Луческу також навчався в університеті і закінчив факультет зовнішньої торгівлі. Саме там, граючи за студентську команду, його помітили скаути іменитих клубів.
Як футболіст, він в основному грав на позиції нападника. Найбільших досягнень досяг у складі "Динамо" з Бухареста, з яким здобув шість титулів чемпіона румунської ліги. Загалом на його рахунку сім чемпіонських титулів у Румунії. Завершив свою кар'єру в клубі "Корвінул" (Хунедоара), де в останні роки виступав також як граючий тренер. У сезоні 1981/82 він привів команду до її найкращого результату в історії — бронзових медалей чемпіонату Румунії.
Луческу також виступав у 70 поєдинках за національну команду Румунії, де обіймав посаду капітана і був визнаний одним з найталановитіших нападників свого часу в країні. У складі збірної він виконував роль лідера, активно впливаючи на хід гри, надаючи поради та організовуючи атакуючі дії.
Тренерську кар'єру Луческу розпочав рано - ще в 28 років. Перші кроки зробив у Румунії: працював з "Корвінул" (Хунедоара), а потім очолив "Динамо" (Бухарест) і "Рапід" (Бухарест), де здобув національні титули. У 1980-х він також вперше керував збірною Румунії (1981-1986).
Після цього він продовжив кар'єру в італійських командах, таких як "Піза", "Брешія", "Реджіна" і навіть "Інтер". Саме там він зустрів молодого Андреа Пірло, якому на той момент було всього 16 років, і відкрив йому двері у великий футбол, надавши можливість грати. Проте в "Інтері" його шлях не склався, і він вирушив у Туреччину, де працював з "Галатасараєм" і "Бешікташем". У цих клубах йому вдалося здобути титули чемпіона Туреччини та виграти Суперкубок УЄФА.
Цікаво, що Мірча Луческу отримав своє відоме прізвисько "Містер" ще під час перебування в Італії, де це звернення стало традиційним для головних тренерів, яких вважають ключовими особистостями команди. Пізніше це прізвисько настільки міцно закріпилося за ним у Туреччині та, особливо, в Україні, що стало своєрідним титулом, що підкреслює його авторитет і статус у світі футболу.
У той же час стиль Луческу зазнав значних змін: він перейшов від агресивного футболу, що акцентував увагу на індивідуальних навичках, до більш структурованої гри, яка акцентує увагу на командній взаємодії, контролі м'яча та дисципліні.
Мірча Луческу у ролі наставника "гірників", зображення: Вікіпедія.
Важко не погодитися, що найяскравіша сторінка кар'єри Луческу пов'язана з Україною. У 2004 році він очолив донецький "Шахтар" і залишався на посаді до 2016-го - це 12 років успіху. Під його керівництвом "гірники" перетворилися на домінантну силу українського та європейського футболу:
Луческу радикально змінив клуб: запросив багатьох бразильських талантів (Фернандіньо, Вілліан, Дуглас Коста, Жадсон тощо), впровадив сучасну тактику володіння м'ячем, пресингу та швидких переходів. "Шахтар" став регулярним учасником Ліги чемпіонів і одним із найнеприємніших суперників для топ-клубів Європи.
Головний тренер клубу "Динамо" Мірча Луческу, зображення: Getty Images
Після свого часу в "Шахтарі" Луческу недовго залишався у "Зеніті" (Санкт-Петербург) та в національній збірній Туреччини. Проте в липні 2020 року, у віці 74 років, він очолив київське "Динамо" — головного суперника "Шахтаря". Це рішення спричинило неабиякий резонанс серед вболівальників "біло-синіх", оскільки Луческу протягом багатьох років нещадно критикував "Динамо" і звинувачував його в отриманні переваг від арбітрів на користь клубу Суркіса.
Однак румунський спеціаліст знову продемонстрував свій високий рівень професіоналізму: у сезоні 2020/21 під його керівництвом "Динамо" здобуло "золотий дубль" (чемпіонат та Кубок України), а також виграло Суперкубок, обігравши "Шахтар" з рахунком 3:1, що поклало край домінуванню донеччан. Луческу увійшов до числа небагатьох тренерів, які змогли виграти трофеї з обома командами в класичному дербі. В Україні він виграв більше 25 титулів та неодноразово отримував звання найкращого тренера року.
Мірча Луческу, зображення: Getty Images
Після свого часу в "Динамо" (до листопада 2023 року) Луческу знову очолив збірну Румунії у 2024 році, ставши її головним тренером вдруге. Він увійшов до числа найстарших тренерів національних команд в історії. Під його керівництвом команда намагалася пробитися на чемпіонат світу 2026 року, але в плей-офф зазнала поразки від Туреччини.
Незабаром після цього Луческу покинув свою посаду. Саме в той період його стан здоров'я став гіршати.
За весь час роботи тренером, Луческу увійшов у топ-3 світових тренерів за кількістю трофеїв за всю кар'єру (38 золотих нагород). Він поступається лише Алексу Фергюсону та Пепе Гвардіолі (а іноді й Лобановському залежно від підрахунку), але значно випереджає більшість інших легенд, таких як Анчелотті, Моуринью чи Сколарі.
Луческу завжди був відомий як жорсткий, принциповий і харизматичний фахівець. Він вимогливо ставився до гравців, акцентував на дисципліну, мотивацію та психологічну стійкість. Часто критикував арбітрів, суперників і функціонерів, через що мав репутацію дещо скандального тренера на пресконференціях. Водночас гравці відзначали його чесність і вміння будувати команду.
Його основний стиль гри як колишнього форварда - це атакувальний футбол, з акцентом на контроль м'яча, швидкі флангові атаки та пресинг. У "Шахтарі" він зробив ставку на бразильський креатив і колективну гру, яка давала результат і красиву пізнавану гру. У пізні роки Луческу більше уваги приділяв організації оборони та досвідченим виконавцям.
Мірча Луческу, зображення: Getty Images
Луческу був справжнім поліглотом. Адже ще у юному віці вивчив шість іноземних мов: англійську, португальську, іспанську, італійську, французьку та російську, крім рідної румунської, а працюючи в Туреччині та Україні добре вивчив і турецьку та українську мови.
Не дивно, що будучи інтелігентом за світоглядом, він часто говорив своїм гравцям, що ходити в театр чи читати книгу набагато вигідніше, ніж ходити в ресторани. Також він також тиснув на своїх гравців, щоб вони вступали до університету і набували ширших знань.
Цікава деталь: 16 травня 1990 року Мірча Луческу провів свій символічний прощальний матч за бухарестське "Динамо". У віці майже 45 років він вийшов на поле в поєдинку проти "Спортул Студенцеск", ставши найстаршим футболістом в історії, який зіграв у вищому дивізіоні Румунії. На той момент Луческу вже кілька сезонів працював тренером "динамівців" і саме в цьому сезоні вперше здобув титул чемпіона Румунії в якості головного тренера.
Луческу є одним із небагатьох тренерів, які працювали в п'яти різних країнах і здобували трофеї практично скрізь. Варто зазначити, що його син Резван Луческу також обрав кар'єру тренера і працював у "Шахтарі".
Під час свого перебування в Україні він займався вивченням української мови та культури, не покидаючи країну, навіть коли розгорілася війна з Росією. Він рішуче засуджував агресію з боку Росії та характеризував Путіна як військового злочинця.
"Ця війна є справжнім варварством. Ми спостерігаємо, як помирають діти і жінки, а лікарні та житлові будинки піддаються бомбардуванням. Це важко усвідомити. Весь світ об'єднується, щоб підтримати Україну в цей важкий час. Путін - злочинець, і навіть важко уявити масштаби жахіть, що відбуваються зараз. Я відвідав Румунію, але продовжую шукати шляхи, щоб допомогти українцям. Я підтримую зв'язок з моїми гравцями і намагаюся робити все можливе для їхньої допомоги", - зазначив Луческу.
Цікава деталь: Мірча Луческу зайняв четверту позицію серед найбільших платників податків в Україні в період з 2012 по 2014 рік, сплативши 51,997 мільйона гривень податку на доходи фізичних осіб.
В Україні Мірча Луческу отримав "Орден за Заслуги" трьох ступенів (І, ІІ та ІІІ), тоді як у своїй рідній Румунії він був нагороджений титулом Кавалера національного Ордена Зірки Румунії.
Луческу ніколи не був "комфортним" тренером, оскільки завжди вступав у суперечки з арбітрами, різко реагував на запитання журналістів та не уникав конфліктів. Через це його часто піддавали критиці, але гравці завжди були готові "іти до кінця" за нього. Це той тип лідера, якого або боготворять, або зовсім не сприймають. І навіть у свої 80 років, незважаючи на численні проблеми зі здоров'ям, він продовжував займатися своєю улюбленою справою — футболом — до останнього подиху.
