У Бундеслізі вперше жінка зайняла пост головного тренера: чи залишився сексизм в минулому?

Коли нова головна тренерка берлінського клубу "Уніон" Марі-Луїза Ета (Marie-Louise Eta) увійшла в зал для пресконференції, її вже чекали численні журналісти. Інтерес до 34-річної спеціалістки вражає, адже вона стала першою жінкою, яка очолила команду в чоловічій Бундеслізі. "Я усвідомлюю, який вплив це має на суспільство, але для мене важливий сам футбол", - ділилася вона своїми думками.

Робін Афамефуна - професійний спортсмен, який виступає за команду "Фортуна" з Кельна у четвертій лізі Німеччини. У свої 29 років він також є антропологом і займається написанням наукової дисертації, присвяченої питанням сексизму та расизму у світі футболу. Афамефуна зазначає, що призначення жінки на пост головного тренера команди "Уніон" з Берліна має величезне значення.

"Коли йдеться про видимість та приклади, важливо зазначити, що молоді дівчата сьогодні мають нові перспективи. Вони усвідомлюють, що можуть досягти успіху в професії, яка раніше була недоступною. Це суттєва зміна, - зазначає чоловік у бесіді з DW."

На сьогоднішній день в Німецькому футбольному союзі (DFB) зареєстровано близько 4000 тренерів, які володіють ліцензіями категорії C або Pro, що дозволяє їм працювати з професійними командами. За останні п'ять років ця кількість зросла приблизно на 25%. Проте, доля жінок-тренерів у провідних європейських лігах залишається надзвичайно низькою.

Ета зайняла місце попереднього наставника "Уніону" Штеффена Баумґарта і стала першою жінкою, яка очолила команду не лише в німецькій Бундеслізі, але й у всіх провідних чоловічих футбольних лігах Європи. Проте, незважаючи на значну підтримку в соціальних мережах, її діяльність супроводжується також численними сексистськими та дискримінаційними висловлюваннями.

"Це мене не хвилює. Це більше свідчить про людей, які публікують це в інтернеті, ніж про тих, на кого це націлене", - зазначає тренерка.

Афамефуна у своїх наукових дослідженнях зосереджується саме на цій темі. Він зазначає: "Зазвичай обговорюють лише окремі випадки". Проте, за його словами, ті, хто це робить, значно знижують важливість ситуації.

"Це проблема, що має глибокі корені у структурі системи, і вона в основному стосується жінок у футболі. Потрібно піднімати питання про дискримінацію жінок у цьому виді спорту, і ці системи необхідно змінити," - зазначає футболіст.

Афамефуна вивчає питання сексизму, расизму та патріархальних стереотипів, ділячись своїм власним досвідом. Його батько походить з Нігерії, а мати — з Німеччини, і він часто стикається зі системною дискримінацією як у світі футболу, так і в повсякденному житті.

Відповідно до його власних спостережень, за останні роки в Німеччині ситуація не зазнала суттєвих змін, принаймні не на краще, зазначає він. Афамефуна вказує на певні позитивні зміни, які вселяють надію, проте, на його думку, расизм і сексизм все ще залишаються невід’ємною частиною повсякденності.

Випадки дискримінації на футбольних аренах трапляються надзвичайно часто. Деякі особи все ще вважають, що можуть дозволити собі принижувати арбітрів або спортсменів через їхню стать чи расову приналежність.

"У світі футболу часто піднімається питання, чи можна вважати стадіон безпечним місцем", - зазначає Афамефуна. Він підкреслює, що, в основному, білі чоловіки вважають, що так, стверджуючи, що кожен має право бути самим собою і відчувати себе частиною громади, незалежно від свого вигляду чи походження. "Але насправді це далеко від істини!" - додає дослідник.

"Ми живемо у суспільстві з дуже великим патріархальним впливом. У цьому суспільстві перспектива білих людей і чоловіків часто сприймається як норма", - пояснює Афамефуна. "І футбол - це сфера, де дуже домінують білі та чоловіки. Через це багато кліше, певне мислення та поведінка переносяться на стадіон чи у футбол", - додає чоловік. Так і виникає, за його словами, системна дискримінація.

Футболіст висловлює думку, що це призвело до формування культури, в якій багато людей вважають, що мають право на будь-які дії, адже витратили кілька євро на квиток. "Вони можуть кричати все, що їм заманеться, принижувати гравців і гравчинь расистськими, сексистськими або будь-якими іншими образами," - зазначає Афамефуна.

Чоловік ділиться своїми враженнями, зазначаючи, що під час бесід йому часто натякають, що таке становище є нормою і нічого не варто змінювати. "Це ніби як право людей на цей простір, щоб проявляти таку поведінку. Я вважаю, що це викликає серйозні проблеми," - зазначає спортсмен.

Проте Афамефуна помічає й позитивні тенденції в суспільстві. Він згадує не лише першу жінку-тренера в історії Бундесліги, а й першого афроамериканця на чолі провідної німецької команди — Вінсента Компані, тренера мюнхенської "Баварії". "Для мене надзвичайно важливо спостерігати, що в "Баварії" зараз працює чорний тренер", — зазначає дослідник.

Марі-Луїзе Ета розуміє, що є взірцем для багатьох, і відзначає, що прагне через свою діяльність в "Уніон" "можливо, прокласти нові шляхи та відкрити двері, щоб молоді дівчата могли бачити різноманітні можливості".

Тренерка мріяла б про те, щоб питання статі у футболі більше ніколи не піднімалося. Вона вважає, що було б чудово, якби все зводилося лише до спорту, а результати оцінювалися без огляду на стать. "Це справжній ідеал," - говорить Ета.