Найвищий досягнення Марусяка в цьому сезоні, дебютна перемога "нового Клебо". Огляд лижного вікенду.

Саппоро (Японія), HS 137, індивідуальний змагання.

Неділя, 18 січня. - це день, коли відзначають різноманітні події та зустрічі., унікальний день..

Саппоро (Японія), HS 137, індивідуальний змагання.

Кубок світу зі стрибків з трампліна відправився на єдиний у сезоні етап за межами Європи - в японський Саппоро. Для українців Євгена Марусяка та Віталія Калініченка цей виступ мав стати першим у кар'єрі на легендарному місцевому трампліні "Окураяма". І в цілому перший візит на арену Олімпіади-1972 став успішним.

Попри те, що наші стрибуни не були знайомі з трампліном у Саппоро, були і фактори, які сприяли їхнім хорошим результатам. Головний із них - це те, що напрямок вітру тут зазвичай зустрічний. А в тому, наскільки Марусяк залежний від сприятливого напрямку вітру, ми могли переконатися минулого тижня в Закопане.

Якщо розглядати кваліфікаційні та змагальні стрибки Євгена в Саппоро, можна сказати, що його середній результат коливається навколо 30-го місця. Однак слід зазначити, що шлях до участі в суботньому турнірі для лідера української збірної виявився непростим — він зайняв лише 48-му позицію на етапі кваліфікації. У основних змаганнях, які відбулися в суботу, Марусяк фінішував на 40-му місці, відставши від залікової зони більш ніж на 10 балів.

Однак у неділю Євген значно краще пристосувався до незнайомого трампліна. Це стало очевидним вже під час кваліфікації, де він зайняв 31 позицію. У першій спробі основного змагання він зробив ще один прогрес: Марусяк вдруге цього сезону потрапив до залікової зони, розділивши 22 місце з Йонасом Шустером.

Не вдалося зберегти таку високу позицію. За українцем перебували серйозні суперники, а йому самому, чесно кажучи, довелося перевершити свої можливості. Проте у другому раунді Марусяк зумів скористатися сильним зустрічним вітром, що дозволило йому зменшити втрати і зрештою зайняти 25-те місце.

Таким чином, загальний результат Євгена у Саппоро виявився нижчим, ніж тиждень тому в Закопане, проте на "Окураямі" він досяг свого найкращого показника в цьому сезоні — 25 місця. Слід відзначити, що техніка виконання стрибків Марусяка в Японії була на досить високому рівні, адже приземлення у лідера збірної України здебільшого відзначалися якістю, хоча раніше Євген часто стикався з труднощами в цьому аспекті. Вже цього тижня Марусяк повернеться до своєї улюбленої дисципліни — гігантських трамплінів: у Оберстдорфі відбудеться чемпіонат світу з польотів. І Євген вирушає на мундіаль з підвищеним рівнем форми — здається, що глибокий спад у першій половині сезону вже залишився позаду.

Що стосується другого номера збірної України, Віталія Калініченка, то він знову опинився в тіні свого більш молодого партнера по команді. Віталій двічі пройшов кваліфікацію, проте обидва рази на цьому і зупинився. І, відверто кажучи, підстав сподіватися на щось більше не було: навіть у тренуваннях у Калініченка не було стрибків, які дозволяли би всерйоз сподіватися на потрапляння в топ-30.

Хоча невдача Домена Превца в особистому змаганні на попередньому етапі Кубку світу в Закопане була очевидно викликана несприятливими погодними умовами, багато хто прагнув інтерпретувати цей провал як ознаку спадання його форми та закінчення ери домінування словенця. Проте в Саппоро Домен здивував усіх критиків, здобувши перемогу в обох змаганнях.

При чому, в суботу словенець розгромив своїх суперників, вдруге у поточному сезоні привізши найближчому переслідувачу понад 20 балів. При чому, після першої спроби Превц ішов лише другим, програючи 1,3 бала Яну Хьорлю. Проте феноменальний політ на 141 метр у другому раунді просто нокаутував усіх суперників словенця.

В неділю все було значно напруженіше - Домен лише на 3,5 бала випередив Рьою Кобаясі. При чому, у своєму другому стрибку словенець змусив усіх понервувати: відштовхування вийшло асиметричним, і на початку польотної фази довелося робити чимало корегувальних рухів. Оцінки за такий стрибок могли би бути трохи нижчими, проте не настільки, щоби говорити про те, що судді подарували Превцу перемогу.

Сам словенець пояснив цей несподіваний стрибок поганою технікою розгону та відштовхування. Як зазначив Домен, його вдалий результат став можливим завдяки сильному зустрічному вітру, що допоміг виконати необхідні коригувальні рухи майже без втрати висоти.

Недільна перемога стала для Домена дев'ятою в поточному сезоні та 18-ю сумарно в кар'єрі на Кубку світу: за вікенд у Саппоро він встиг наздогнати та обійти за цим показником місцеву легенду, Норіакі Касаї, у якого 17 перемог.

Сезон щойно перевалив за екватор, а на рахунку Домена вже 9 перемог на Кубку світу. Щоби зрозуміти, наскільки це вражаючий показник: такі легенди, як Каміль Стох, Зеверін Фройнд і Сімон Амманн, здобули по 9 перемог у своїх найкращих сезонах. Превц - трохи більше, ніж за півсезону.

Щодо другого номера команди Словенії, Тімі Зайца, то його виступ на етапі в Саппоро виявився невдалим: двічі він опинився в третьому десятку. Це не найкращий знак напередодні чемпіонату світу з польотів на улюбленому трампліні словенця "Хайні Клопфер Шанце" в Оберстдорфі.

Хоча японська команда не змогла здобути жодної перемоги, їх виступ на домашньому етапі був вражаючим: протягом двох днів на подіум піднялися відразу троє стрибунів – Наокі Накамура, Рен Нікайдо та Рьою Кобаясі. Особливо вдалим виявився суботній день, коли вся трійця опинилася в топ-5.

Одразу трьох японців у топ-5 на Кубку світу не було майже 20 років - з 22 січня 2006 року, коли в тому ж Саппоро у чільній п'ятірці фінішували Дайкі Іто, Таканобу Окабе та Норіакі Касаї. Того дня японці набрали сумарно 252 очки в Кубку націй, і 213 балів, зароблених цього разу - найбільший доробок для команди з того часу.

Для Накамури друге місце в суботу стало його особистим досягненням на Кубку світу і лише другим випадком, коли він потрапив на подіум. Варто зазначити, що його молодший брат, який виступав у Саппоро в ролі прокладчика, поки що не наблизився до потрапляння в збірну. А сам Наокі, після успішного виступу в суботу, в неділю зайняв 13-е місце.

Нікайдо був значно стабільнішим - після 3 місця в суботу в неділю він замкнув топ-6. Кобаясі після перемоги в п'ятничній кваліфікації в суботу посів лише 5 місце, після чого в неділю, як уже було сказано вище, навіть нав'язав Превцу боротьбу за перемогу.

А ось легендарний Норіакі Касаї, на жаль, розчарував, двічі навіть не пройшовши кваліфікацію на домашньому етапі. На Континентальному кубку 53-річний суперветеран у поточному сезоні доволі конкурентоздатний, проте його виступ на Кубку світу в Саппоро став чудовою ілюстрацією різниці в рівні між елітним і другим дивізіонами світових стрибків.

Збірна Австрії за загальним рівнем у Саппоро була беззаперечно найсильнішою: у обох стартах одразу по 5 підопічних Андреаса Відхьольцля фінішували у топ-10. Втім, потрапляння на подіум було лише одне - третє місце Даніеля Чофеніга в неділю. Чинному володарю Кубку світу в поточному сезоні дуже бракує стабільності, проте у вдалі для себе дні він здатен боротися за найвищі місця.

Ян Хьорль двічі потрапляв до топ-5, однак у неділю знову зіткнувся з труднощами під час приземлення. Крім того, його стабільність залишає бажати кращого: в суботу австрієць очолив змагання після першої спроби, але врешті-решт знизився до 4 місця.

Після здобуття третього місця в Закопане, Мануель Феттнер був на межі повторного потрапляння на подіум, але в неділю фінішував лише четвертим. Ветеран активно намагається забезпечити собі місце в олімпійській команді, але з огляду на такі результати, ймовірно, залишиться поза її складом — конкуренція серед австрійських спортсменів вражає своєю жорсткістю.

Для Штефана Крафта етап у Саппоро виявився не найкращим. У суботу він фінішував лише на дев'ятій позиції. Проте в неділю спортсмен покращив свій виступ, потрапивши до трійки найкращих під час кваліфікації. На жаль, його спроба не пройшла технічний контроль. Виявилося, що проблема була такою ж, як у Тімі Зайца під час Турне чотирьох трамплінів — штанина його костюма виявилася занадто довгою.

Збірна Німеччини, як і тиждень тому в Закопане, виступала не в оптимальному складі. Фелікс Хоффманн продовжив заліковувати свою мікротравму коліна, а П'юс Пашке і Андреас Веллінгер залишилися в Європі задля додаткових тренувань. Веллінгер у неділю відвідав етап Кубку світу з біатлону в рідному Рупольдингу та нагороджував призерок недільного жіночого переслідування.

А ось Філіпп Раймунд до складу повернувся - він етап у Закопане пропускав через застуду. І повернувся "Хілле" не в оптимальних кондиціях - лише 15 і 9 місця. А ось Карл Гайгер продовжує додавати. В суботу після першої спроби він ішов 12-м, проте провалив другий стрибок і відступив аж на 27 місце. В неділю ж він починаючи з кваліфікації виконав три поспіль стрибки на рівень топ-15 і в підсумку посів 14 місце. Звісно, це все ще далеко від бажаного рівня, проте позитивна динаміка очевидна.

Лука Рот, який на тижні здобув перемогу з дублем на Континентальному кубку в Чжанцзякоу, не зміг проявити себе на Кубку світу, залишившись без очок у двох спробах. У суботу він пройшов у другий раунд, але в першому раунді 30 місце поділили Мацей Кот і Кеїчі Сато, обидва отримали можливість змагатися у фіналі. Це означало, що в другій спробі гарантовані очки отримають не всі учасники, оскільки на 30 місць претендувало 31 спортсмен. Саме Рот виявився зайвим. Загалом, такий результат Рота в Саппоро ще раз підкреслює великий розрив у рівнях між Кубком світу та Континентальним кубком.

Збірна Норвегії, після вражаючого виступу в Закопане, зазнала суттєвого падіння. Якщо в Польщі їй вдалося забезпечити три місця в топ-10 завдяки підопічним Руне Велти, то в Саппоро спортсменам довелося задовольнитися лише 10 позиціями: Маріус Ліндвік фінішував у суботу, а Халвор Егнер Гранеруд — у неділю.

У суботу польська збірна зазнала невдачі, зібравши всього 8 очок – це найгірший результат з січня 2022 року, коли команда приїхала на етап у Тітізеє-Нойштадті з повністю резервним складом. Кацпер Томасяк, вдруге за всю свою кар'єру в Кубку світу, опинився поза топ-30. Проте вже в неділю він зміг виправити ситуацію, зайнявши 12 місце. Мацей Кот захворів під час перельоту до Японії, тому результати у 29 та 20 місцях в таких умовах вважаються досить поважними.

Успішним можна назвати повернення на Кубок світу Сімона Амманна, який випав зі складу збірної Швейцарії на екваторі Турне чотирьох трамплінів. У неділю Сімі після першої спроби посідав 15 місце. Втриматися на такій високій позиції не вдалося, проте і 23-тє підсумкове місце - результат дуже гідний, який значно підвищує його шанси поїхати на восьму Олімпіаду.

П'ятниця, 16 січня

Венген (Швейцарія), чоловічий супергігант.

Субота, 17 січня..

Тарвізіо (Італія), швидкісний спуск для жінок.

Венген (Швейцарія), чоловічий швидкісний спуск.

Неділя, 18 січня. - це день, коли відзначають різноманітні події та зустрічі., унікальний день..

Венген, Швейцарія – змагання зі слалому серед чоловіків.

Тарвізіо, що розташоване в Італії, є величезним центром, де займаються жіночими справами.

У чоловічому Кубку світу відбувся ще один культовий етап - у Венгені. Втім, класичний суботній швидкісний спуск був проведений скороченою версією легендарної траси "Лауберхорн". Старт був розташований на "Хундшопфі", а час проходження траси склав лише трішки більше, ніж півтори хвилини. Скорочення траси пояснили сильними вітрами на верхній частині траси.

Навколо цього рішення спалахнув невеличкий скандал. Воно було ухвалене не через наявність сильних вітрів, а лише на основі прогнозів метеорологів. Проте синоптики виявилися не зовсім праві: на вершині "Лауберхорна" не спостерігалося жодних потужних вітрів, і гонку можна було провести в повному обсязі на знаменитій трасі.

Основною фігурою змагань у Венгені несподівано виявився Джованні Францоні. Він продемонстрував вражаючі результати, вигравши обидва тренування зі швидкісного спуску, а згодом зайняв перше місце у супергіганті, здобувши свою першу перемогу в кар'єрі на Кубку світу.

Італійцеві не завадив навіть перший стартовий номер, що в супергіганті вважається найбільш проблемним. На відміну від швидкісного спуску, у супергіганті немає контрольних тренувань, тому гонщики не можуть точно уявити, як проходити трасу на гоночних швидкостях. Саме через це всі зосереджено спостерігають за виступами перших номерів і роблять висновки з їхніх помилок.

У Франції така можливість відсутня, але це не перешкодило італійцеві здобути перемогу. Марко Одерматт, уважно спостерігаючи за проїздом італійського спортсмена, після змагання зазначив, що миттєво зрозумів — саме Джованні стане переможцем.

"З прямого ефіру одразу стало зрозуміло. Бездоганний, бездоганний проїзд - це золота медаль," - висловився швейцарець.

Францоні підтвердив свій п'ятничний тріумф також на швидкісному спуску, здобувши третє місце. Не можна назвати Джованні "людиною з нізвідки", адже він є дворазовим чемпіоном світу серед юніорів. Тепер, у свої 24 роки, італієць, здається, починає виправдовувати своє ім'я як великого таланту. Після успішного виступу у Венгені він вже має один подіум у нинішньому сезоні, здобутий у супергіганті в Валь Гардені. Джованні стає серйозною небезпекою на домашніх Олімпійських іграх.

Другим у змаганнях супергіганта став австрійський спортсмен Штефан Бабінскі, тоді як Одерматт закінчив гонку на четвертій позиції, не потрапивши на подіум. Причиною цього стала його повільна реакція під час проходження ключової секції "Kernen-S", що не дало йому можливості боротися за перше місце. Проте вже наступного дня Оді вдалося реабілітуватися, здобувши вражаючу перемогу в швидкісному спуску з перевагою у 0,79 секунди над другим місцем.

Четверте поспіль тріумфальне здобуття Одерматта в даунхілі на "Лауберхорні" стало історичним, адже він встановив новий рекорд, обійшовши таких легендарних спортсменів, як Беат Фойц та Франц Кламмер. Водночас варто зазначити, що в 2024 році Марко здобув перемогу в Венгені двічі, оскільки до програми етапу було додано ще один швидкісний спуск, який перенесли з Бівер Кріка.

Інший талановитий швейцарський швидкісник, Франьо Фон Алльмен, не зміг здобути перемогу. У супергіганті його підвела помилка в траєкторії на ділянці "Міншканте", що призвело до недостатньої швидкості при вході в "Kernen-S".

У швидкісному спуску все було рівно навпаки. Фон Алльмен ідеально пройшов "Canadian corner" і "Міншканте", і мав найкращу швидкість на вході в "Kernen-S". Проте швидкість ця виявилася надто високою. Франьо ризикнув, недостатньо притормозив, і в самій шикані його винесло на захисні мати. Як результат - низька швидкість на виході з "Kernen-S" і втрата дорогоцінних десятих секунди на наступній прямій швидкісній ділянці.

Рафаель Хаазер не зміг швидко покинути "Kernen-S" під час супергіганта. Проте австрієць продемонстрував відмінний прохід нижньої частини траси, завоювавши в підсумку 5-е місце. Подібні труднощі виникли й у Вінсента Кріхмайра, який фінішував лише на 12-й позиції в супергіганті. Однак на наступний день у швидкісному спуску він зміг відновити свої позиції і став другим, здобувши місце на подіумі.

Із господарів сильно у швидкісних гонках у Венгені виглядали не лише Одерматт і Фон Алльмен. У супергіганті сьомим став Стефан Рогентен, а у швидкісному спуску топ-5 замкнув Алексі Монне.

Вражаючий виступ продемонструвала також команда Італії у даунхіллі. Окрім Францоні, до десятки найкращих увійшли й досвідчені спортсмени - Домінік Паріс і Крістоф Іннерхофер, які зайняли 6-те та 10-те місце відповідно. Паріс, який вчора не зміг завершити гонку в супергіганті через серйозну помилку при приземленні з "Хундшопфа", показав себе з кращого боку сьогодні. Для 41-річного Іннерхофера це вже друге потрапляння в топ-10 цього сезону, адже в грудні він фінішував шостим у супергіганті у Валь Гардені.

У недільному слаломі норвезькі лижники продемонстрували вражаючий виступ. Атле Лі Макграт здобув перемогу, а Хенрік Крістофферсен, зайнявши третє місце, відзначив своє соте потрапляння на подіум Кубка світу. Друге місце посів Лукас Бротен, який, хоча й представляє Бразилію, є родом з Норвегії і є кращим другом Макграта. Топ-5 завершив Тімон Хауган, а Ейрік Хюстад Сольберг, стартуючи з 27-ї позиції, зумів пробитися до десятки найкращих у другій спробі.

А ось на збірну Франції чекало фіаско. Клеман Ноель посів лише 9 місце, а Стівен Ам'єз і Пако Расса зійшли з дистанції - в першій і другій спробах відповідно. Расса через цю невдачу втратив червоний біб лідера слаломного заліку Кубку світу.

У першому раунді було зафіксовано велику кількість сходів, що стало наслідком складної конфігурації воріт. Крім Ам'єза, змагання залишили такі спортсмени, як Едуард Халльберг, Тангі Неф, Дейв Райдінг, Альберт Попов та Крістоффер Якобсен. Особливо прикро за фіна, який на середині дистанції демонстрував чудовий темп.

Господар змагань, Лоїк Мейяр, після першого заїзду поділяв друге місце з Крістофферсеном, але у другій спробі виступив не так вдало, фінішувавши на 4-му місці без медалі. Натомість його товариш по команді, Маттіас Ітеен, став зіркою другої спроби: він продемонстрував найкращий чистий час раунду і піднявся з 23-го місця на шосте. Це новий особистий рекорд для 26-річного спортсмена, який до цього сезону не мав жодного залікового очка в Кубку світу і тільки вдруге потрапив до топ-10.

Найкращим представником Австрії став Міхаель Матт, який поділив 7-ме місце з хорватом Філіпом Зубчічем, що, судячи з усього, вже повністю відновився після нещодавньої хвороби. Інший австрієць, Мануель Феллер, фінішував на 11-й позиції, хоча мав усі шанси потрапити до топ-6, якби не допустив помилку на складному відрізку під час другого заїзду.

На минулому вікенді першу перемогу на Кубку світу здобули не лише Джованні Францоні, а й представниця жіночої команди Італії, Ніколь Делаго. Після п'яти потраплянь на подіум у змаганнях Кубка світу, 30-річна італійка нарешті досягла свого першого тріумфу. У недільному супергіганті вона також демонструвала хорошу форму, проте на середині маршруту зійшла, не вписавшись у швидкісний поворот вправо.

На другій позиції в швидкісному спуску опинилася Кіра Вайдле-Вінкельман, яка переживає найуспішніший сезон своєї кар'єри та демонструє вражаючу стабільність. У недільному супергіганті вона зайняла 8 місце, а переможницею стала її товаришка по команді Емма Айхер, незважаючи на те, що її старт був явно невдалим (30-й час). У суботу на швидкісному спуску німецька спортсменка фінішувала п'ятою, що є рівнем, гідним боротьби за Великий кришталевий глобус (ВКГ), хоча Еммі не вистачає стабільності.

Ліндсі Вонн знову вражає своєю стабільністю, здобувши ще два місця на подіумі та зробивши новий крок до МКГ у даунхіллі. Вона є єдиною з учасниць, хто брав участь у попередніх змаганнях Кубка світу в Тарвізіо, що відбулися ще в 2011 році. Однак 41-річна спортсменка зізналася, що зовсім не пам'ятає цю трасу.

Варто зазначити, що етап у Тарвізіо цього разу відбувався за умов сильного туману. Можливо, у іншій локації гонки й довелося б відміняти, проте рятувало те, що траса "Ді Прамперо" - відверто проста. Технічно складну дистанцію тут важко поставити навіть при бажанні зробити це, тому недільний супергігант був ну дуже схожим на швидкісний спуск.

Основна зірка італійської збірної, Соф'я Годжа, наразі переживає певні труднощі. Вона не може впоратися з прямими та швидкісними відрізками траси, яких у швидкісному спуску було чимало. Складається враження, що існують певні проблеми з аеродинамікою її стійки. В результаті, в швидкісному спуску Соф'я фінішувала лише на 11-му місці.

У недільному супергіганті атмосфера була більш оптимістичною - 6 місце. Соф'я мала б шанси поборотися за призові позиції, якби не допустила помилку на трампліні в середині траси, що призвело до її виходу на найбільш рівну ділянку зі значно нижчою швидкістю.

Незважаючи на обставини, недільний виступ дозволив Годжі вийти на перше місце в загальному заліку Кубка світу в супергіганті. Причиною цього стала невдача Еліс Робінсон, яка фінішувала лише на 36-му місці і залишилася без залікових очок. Проте для новозеландської спортсменки ситуація могла скластися набагато гірше. На останньому трампліні вона помилилася з траєкторією та, намагаючись утриматися на трасі, в'їхала в прапорець і впала на швидкості. Фініш вона перетнула, лежачи на спині, що не суперечить правилам, тож її результат був зарахований. Найголовніше - їй вдалося уникнути травм, що в таких ситуаціях вже є значним досягненням.

Повертаючись до теми італійської збірної, варто звернути увагу на стабільність Лаури Піровано, яка знову показала два фініші в топ-10. У недільному супергіганті вона стартувала під непростим першим номером. Головною новиною вікенду стало те, що Федеріка Бріньоне повертається до змагань вже у вівторок — вона виступить у гігантському слаломі в Кронплатці. Саме на трасі "Ерта" вона проводила останні тренування, і результати були обнадійливими. Перед Олімпіадою Федеріка навіть готова ризикнути своїм захищеним рейтингом та можливістю втратити місце в червоній стартовій групі, щоб перевірити свої сили.

Сильно виступила в Тарвізіо не лише Ліндсі Вонн, а й уся збірна США. У суботньому швидкісному спуску Брізі Джонсон розділила 6 місце із Піровано. В супергіганті п'ятою стала Кілі Кешмен - особистий рекорд на Кубку світу. Третьою в неділю стала Естер Ледецка, яка повернулася на подіум на гірськолижному Кубку світу після більш ніж річної перерви.

Кайса Вікхофф Лі не змогла повторити свій високий рівень, який продемонструвала тижнем раніше в Альтенмаркт-Цаухензеє. У швидкісному спуску вона зайняла лише 14-е місце, а в супергіганті фінішувала на сьомій позиції. Незважаючи на те, що Кайса показала вражаючий стартовий розгін, її подальші сектори виявилися значно менш вдалими.

Корнелія Хюттер продовжує не виправдовувати очікувань – її результати 18 і 12 місця. Збірна Швейцарії не змогла потрапити до топ-10 протягом двох днів. Корінн Сутер ще не відновилася до оптимальної форми після травми, а обдарована Малорі Блан у цьому сезоні явно не вражає.

Субота, 17 січня..

Обергоф (Німеччина), спринт, вільний стиль, чоловіки та жінки.

Неділя, 18 січня. - це день, коли відзначають різноманітні події та зустрічі., унікальний день..

Обергоф (Німеччина), розділка, 10 км, класика, чоловіки

Обергоф (Німеччина), індивідуальна гонка на 10 км, класичний стиль, жінки.

Кубок світу з лижних гонок відновився після двотижневої паузи етапом у Обергофі, який зібрав далеко не оптимальний склад учасників. Якщо точніше - далекий від бойового склад привезла збірна Норвегії. Справа в тому, що цього тижня в Стейнк'єрі відбувався чемпіонат Норвегії, і для багатьох гонщиків він був вирішальним турніром у відборі до складу команди на Олімпіаду. При цьому ряд зірок на чолі з Йоханнесом Клебо та Харальдом Остбергом Амундсеном, які вже забезпечили собі путівки на Олімпіаду, етап у Обергофі пропускали з інших причин - вона відправились на тренувальний збір для підготовки до Ігор-2026.

Незважаючи на порівняно скромний склад учасників, етап в Обергофі став свідком потенційно історичної події — Ларс Хегген, який отримав прізвисько "новий Клебо", здобув свою першу перемогу на Кубку світу, вигравши суботній спринт вільним стилем. Раніше цей триразовий чемпіон світу серед юніорів 2025 року вже мав два призових місця на етапах Тур де Скі в Тоблаху, тож стверджувати, що цей успіх був несподіваним, не зовсім коректно.

Не можна стверджувати, що його досягнення пояснюється лише не найсильнішим складом учасників. Хегген почав з впевненої перемоги в кваліфікації, а фінал виграв з великим відривом. Хоча й можна зазначити, що він потрапив у вирішальний забіг завдяки статусу лакілузера, сам Ларс доклав усіх зусиль, щоб його півфінал виявився швидшим за другий. Цілком можливо, що, якби на етапі в Обергофі зібралися найсильніші учасники, лише Клебо зміг би переграти норвежця в той день. Власне, так і сталося під час попереднього спринту вільним стилем у Тоблаху.

Ну і не варто забувати, що Хегген за тиждень встиг виступити і на чемпіонаті Норвегії, де також переміг у спринті - щоправда, класичним стилем. До цього Ларс пробіг повну програму Тур де Скі. Як для 20-річного спортсмена, який проводить свій дебютний сезон на елітному рівні, останній місяць у нього був неймовірно насиченим, і з усіма навантаженнями йому вдалося впоратися просто блискуче - із відновленням у вундеркінда повний порядок.

Хегген став лише п'ятим гонщиком у історії, який перемагав на Кубку світу до досягнення 21-річного віку. До нього це вдавалося лише чотирьом іншим норвежцям: Клебо, Петтеру Нортугу, Фінну Хогену Крогу та Полу Гуннару Міккельспассу. Ларсу за останні кілька років видали дуже багато щедрих авансів, проте він уже повним ходом їх виправдовує. Цілком імовірно, що через багато років ми згадуватимемо про спринт у Обергофі як про день, коли народилася нова легенда лижних гонок.

На горизонті у норвежця — перший вихід на Олімпійські змагання, участь у яких для Ларса стала практично гарантованою після двох тріумфів у спринті протягом тижня. У неділю Хегген фінішував на 9-му місці, що є відмінним результатом, враховуючи, що гонка на класичних лижах — це не його основна спеціалізація.

У суботньому спринті третім став Евен Нортуг, який, як і Хегген пробився у фінал як лакілузер із першого забігу. Компанію на подіумі двом норвежцям склав Федеріко Пеллегріно, який був єдиним, хто у фіналі дійсно намагався нав'язати боротьбу Ларсу.

Іспанець Хауме Пуейо наблизився до свого першого фіналу на Кубку світу, але у другому забігу поступився Валеріо Гронді зовсім небагато. Незважаючи на це, він все ж оновив свій особистий рекорд на змаганнях Кубка світу.

Ерік Вальнеш несподівано пропустив спринтерську гонку і взяв участь лише в недільній розділці, де фінішував на третьому місці. Перемогу в той день здобув його співвітчизник, Мартін Льовстрьом Ньєнгет. Якщо врахувати результати минулого сезону, це вже третя поспіль його перемога в класичних розділках на Кубку світу.

Другим став Іво Нісканен. Для легендарного фіна це перший подіум у поточному сезоні. Проте поспішати з висновками про те, що він поступово набирає оптимальну форму до Олімпіади, не варто. По-перше - склад учасників був далеко не оптимальним, по-друге - Ньєнгету на своїй коронній дистанції він програв чимало, 13,8 секунди.

На кроці від подіуму зупинився Елія Барп, який поступився Вальнешу всього на 3 секунди. Ще двоє представників італійської збірної - віцечемпіон суботнього спринту Пеллегріно та Давіде Грац - завершили змагання в топ-10. У коньковому спринті до півфіналу пробився Давіде Мочелліні, хоча він є яскравим класичним бігуном. Виглядає так, що "Скуадра адзурра" підходить до домашньої Олімпіади в чудовій формі. Чому б не помріяти про медаль у естафетному змаганні?

Недільна розділка стала дебютною гонкою на Кубку світу в сезоні для Калле Халварссона. Цей шведський ветеран, який пережив чимало труднощів зі здоров'ям протягом першої частини сезону, за менш ніж три тижні до початку Олімпіади зміг досягти гарної форми. Він фінішував на 6-му місці, хоча на певний момент навіть виглядав як потенційний претендент на медаль. Після такого виступу навряд чи хтось скаже, що його включення до складу збірної Швеції-2026 сталося лише завдяки минулим досягненням.

У суботу на Кубку світу вперше виступив 18-річний словак Єлісей Кузьмін, син відомої біатлоністки Анастасії Кузьміної. Ця подія є особливою, адже його мати досі активно змагається і в ці ж дні брала участь у змаганнях на Кубку світу в Рупольдингу.

Вражаючим дебют не назвеш. В спринті Кузьмін вилетів у кваліфікації, в розділці дуже різко стартував (четвертий час на першій контрольній позначці в 0,8 км), проте не зумів грамотно розкласти сили та в підсумку фінішував лише 70-м.

Продовжуючи обговорення дітей відомих спортсменів, варто згадати про Філіпа Скарі, сина легендарної Бенте Мартінсен, який наблизився до фіналу спринту. У роздільному старті в неділю він показав 13-й результат. 21-річний Матіаш, син славнозвісного Лукаша Бауера, вперше з'явився на Кубку світу майже два роки тому, але його 20-е місце в недільному розділі в Обергофі стало його найкращим досягненням на сьогодні. Також варто відзначити 5-те місце Савелія, сина Натальї Коростельової, який виступає під "нейтральним статусом" – це його особистий рекорд.

У жінок етап в Обергофі не можна вважати вдалим для лідерки загального заліку, Джессіки Діггінс. Хоча четверте місце в класичній частині змагань є цілком гідним досягненням, програш у чвертьфіналі спринту вільним стилем став очевидною невдачею. Особливо враховуючи, що спринтерська траса була "робочою" та вимогливою, що якраз підходить Джессіці, яка звикла діяти з позиції сили.

На контрасті з американкою дуже сильний етап провела головна (а по суті - єдина) конкурентка в загальному заліку, Моа Ілар. У спринті вона дісталася фіналу та посіла в підсумку п'яте місце, а в неділю виграла розділку. Це допомогло шведці наблизитися до Діггінс на відстань 149 очок у Кубку світу. За сучасної очкової системи - відставання все ще велике. Проте недостатньо велике, щоби Джессіка могла дозволити собі пропустити наступний етап у Гомсі задля кращої підготовки до Олімпіади.

Перемогу в суботньому спринті здобула Йонна Сундлінг, яка повернулася до змагань після більш ніж місячної перерви. У кваліфікації шведська спортсменка вразила всіх, випередивши своїх суперниць на 3,36 секунди, зокрема, Моа Лундгрен. Проте в плейоф вона вирішила діяти в режимі економії сил.

Не довелося викладатися на максимумі навіть у фіналі. Іріс Де Мартін Пінтер впала в підйомі при контакті з лижами Майї Дальквіст (потім судді довго розглядали цей епізод на предмет можливої релегації шведки), і тим самим відрізала від Сундлінг більшість суперниць.

Окрім Йонни, лише Дальквіст не змогла продовжити змагання через падіння італійки, в той час як Сундлінг впевнено здолала свою напарницю. Що стосується самої Майї, вона фінішувала лише третьою, поступившись Колетті Ридцек, яка продемонструвала вражаючий спурт на останньому підйомі і зайняла друге місце. Німкеня дійсно вразила своїм виступом. Хто знає, можливо, якби не інцидент із Де Мартін Пінтер, вона могла б поборотися за перемогу й зі Сундлінг.

Як би там не було, економ-режим від Йонни в суботньому спринті допоміг їй наступного дня в розділці, де вона замкнула топ-3. Дальквіст також вийшла на старт і посіла 6 місце, програвши всього 0,1 секунди маловідомій норвежці Каролін Грьоттінг. Вона у віці 24 років дебютувала на Кубку світу, і зробила це дуже непогано. Чергова демонстрація неймовірної глибини складу збірної Норвегії, навіть жіночої.

У запеклій боротьбі за перше місце Ілар змогла випередити Терезу Штадлобер всього на 0,7 секунди. Дуже шкода австрійську спортсменку, адже це вже восьмий раз, коли вона потрапляє на подіум Кубка світу, але перемога все ще залишається для неї недосяжною.

Виступ Лаури Гіммлер дійсно заслуговує на увагу. Хоча 11-те місце в загальному заліку не є вражаючим досягненням, фінальний кілометр дистанції, який вона пробігла, вразив: німкеня випередила Ілар на цілих 10 секунд!

Тіріль Венг повернулася до змагань на Кубку світу після тривалої перерви, яка тривала з 7 грудня. Норвезька спортсменка не змогла пройти до фіналу спринту, а на наступний день фінішувала лише на 25-му місці в роздільному старті. Раніше вона не змогла продемонструвати вражаючий виступ на національному чемпіонаті, що може створити серйозні труднощі з її участю в Олімпійських іграх.

Провалила етап у Обергофі Кріста Пармакоскі, яка показала в розділці лише 29-й результат. Днем раніше вона несподівано заявилася на спринт, хоча вже два роки, як практично відмовилася від участі в коротких гонках. Нічого хорошого з цього не вийшло - 32-й результат і непотрапляння у плейоф. Що це було - проба сил із думками про командний спринт на Олімпіаді? Відповідь дізнаємося лише у Валь ді Ф'ємме.

Відзначимо також невдалий виступ у спринті Надін Фендріх, яка вилетіла вже у чвертьфіналі. Хоча така конфігурація спринтерської траси, як у Обергофі, зі складним рельєфом і фінішем після підйому, їй не дуже підходить, тому такий результат якоюсь мірою закономірний.

Субота, 17 січня..

Обергоф (Німеччина), HS 100/7,5 км, компактний.

Неділя, 18 січня. - це день, коли відзначають різноманітні події та зустрічі., унікальний день..

Обергоф (Німеччина), HS 100/10 км, індивідуальний виступ Гундерсена.

Завершення кар'єри Ярла Магнуса Ріібера та Йоргена Гробака стало серйозною втратою для норвезької збірної, а новий сезон розпочався для скандинавів невдало. Перший подіум команда змогла здобути лише 19 грудня, а перша перемога взагалі відбулася лише минулого тижня в Отепя, коли Айнар Лурос Офтебро вперше в житті виграв гонку Кубка світу.

Етап в Обергофі перетворився для норвезької команди на справжнє свято. Єнс Лурос Офтебро здобув перемогу в обох змаганнях, а його молодший брат Айнар піднявся на подіум, зайнявши 3-е та 2-е місця відповідно. Здається, що всього за три тижні до Олімпійських Ігор, норвезька збірна нарешті подолала кризу і тепер з нетерпінням очікує на Ігри-2026.

Звісно, можна зазначити, що етап у Обергофі, завдяки складному рельєфу траси, відмінно підходив для двоборців з акцентом на лижні гонки. Проте не варто забувати, що і в стрибках у Єнса Луроса Офтебро все було на високому рівні – він показав четвертий і шостий результати у змаганнях. Аналогічну ситуацію можна спостерігати й у його брата Айнара, який зайняв 8 і 3 місця в стрибкових спробах.

Звичні високі швидкості під час змагань та видатні результати на трампліні - така синергія забезпечить успіх на будь-якому етапі, а не лише в Обергофі. Якщо Єнс просто відновив свій звичний рівень, то Айнар наразі перебуває у найкращій формі за всю свою кар'єру. Раніше йому було складно навіть потрапити до складу норвезької збірної на Кубок світу, але вихід на пенсію двох ікон спорту значно підштовхнув його кар'єру вперед.

У суботу до братів Офтебро на подіумі приєднався Йоханнес Лампартер, який поступився Єнсу в спринті за перше місце. У неділю ж лідер Кубка світу знову не показав достатньої агресії на фінішному спринті, проте цього разу йшлося лише про боротьбу за бронзову медаль.

Штефан Реттенеггер не зміг потрапити на подіум в Обергофі, проте двічі фінішував у першій п'ятірці. Його брат Томас також продемонстрував непогані результати, зайнявши місця в топ-10. Найкращим австрійцем на трампліні став Франц-Йозеф Рерль, який здобув перемоги в обох стрибкових спробах. Однак у гонках він завершив змагання на 10-му та 20-му місцях. Навіть його вражаючий стрибок на 103 метри з відмінною технікою не допоміг йому покращити позицію, адже він отримав понад 40 секунд переваги лише над усіма, крім Томаса Реттенеггера. Швидше за все, на етапі з менш складною гоночною трасою Рерль мав би шанс поборотися за місце на подіумі, враховуючи свій рівень стрибків.

Далеко (з 7 місця на 32-ге) відступив у неділю ще один австрієць із явним ухилом у бік стрибків, Пауль Вальхер. Щоправда, йому не пощастило: в середині гонки він впав, і не тільки втратив декілька дорогоцінних секунд, а й збився з ритму - недооцінювати цей фактор також не варто.

Збірна Німеччини без подіуму на домашньому етапі не залишилася - у неділю Юліан Шмід виграв спринт за 3 місце у Лампартера. Втім, у суботньому компакті Юліан невдало виступив на трампліні (лише 12-й результат), і в підсумку став лише дев'ятим - відставання від Лампартера у загальному заліку продовжує зростати.

Двічі впевнено заїхав у топ-10 Йоханнес Ридцек (5 і 7 місця), а ось форма Вінценца Гайгера за три тижні до Олімпіади продовжує викликати занепокоєння. Він домашній етап провалив, жодного разу не потрапивши у топ-10. І якщо слабкі результати на трампліні - явище для Вінценца не рідкісне, то в суботу німець ще й провів дуже слабку гонку. Після 16-го місця на трампліні він спершу кинувся наздоганяти суперників, проте на останньому колі дистанції просто встав, опустившись із 12 місця на 23-тє.

Після змагань в Обергофі Кубок світу з двоборства переходить у ще один двотижневий період без активних стартів, який буде дуже корисним для Гайгера, адже він зможе зосередитися на покращенні своєї фізичної підготовки. На відміну від попередньої новорічної паузи, що тривала три тижні і, скоріше, завадила, ніж сприяла його прогресу.

Розмови Крістьяна Ілвеса про повернення до своїх "базових налаштувань" у стрибках, здається, не були безпідставними. Хоча на трампліні естонський спортсмен поки що не демонструє своїх найкращих результатів, проте поступ у його виступах очевидний. В результаті він зайняв два сьомих місця в Обергофі. Інший спортсмен, який тренується разом зі збірною Норвегії, Ніклас Малачінскі, також став помітним: у Обергофі він двічі потрапив у топ-20.

У неділю італійська збірна показала хороші результати – Арон Костнер та Самуель Коста потрапили до топ-15. У суботу ветеран Алессандро Піттін зумів піднятися з 56-го на 19-те місце. Це створює підстави для оптимізму перед домашніми Олімпійськими іграми, проте лідерам "Скуадри адзурри" все ще не вистачає стабільності.