Перший німець в українському футболі: геніальний талант, який пішов з життя у 36 років через зловживання алкоголем.
У Андреаса Зассена непроста доля...
Його називали німецьким Полом Гаскойном. Він пив та гуляв із Маріо Баслером та Марком Шварцером. Він мав надзвичайний потенціал та всі шанси увійти в історію німецького футболу в статусі одного з найкращих атакувальних гравців усіх часів. Все це - про Андреаса Зассена, котрий до певної міри став знаковою фігурою і для українського футболу, оскільки виявився першим німецьким легіонером у наших краях після відновлення незалежності.
На момент, коли Зассену виповнилося б 56 років, важко уявити, де б він міг працювати та чим би займався, якби не його залежність від алкоголю. Ця пристрасть забрала життя колишнього хавбека "Гамбурга", "Дніпра" та інших команд у всього 36 років – у жовтні 2004 року…
І сьогодні ми пропонуємо згадати складну історію життя та кар'єри Андреаса Зассена.
Of course! Please provide the text you would like me to make unique.
Андреас Зассен народився 14 січня 1968 року в Ессені. Займатися футболом хавбек починав у команді "Шварц-Вайс" з його рідного міста, яка також відома тим, що виховала для німецького футболу таких визначних гравців як Олівер Бірхофф та Єнс Леманн. Там же, у "Шварц-Вайсі", Зассен заявив про себе на футбольному полі й наприкінці 80-х років минулого століття атакувального хавбека, котрий виступав у третьому дивізіоні німецького футболу, помітили скаути "Юрдінгена" - команди, що на той момент грала у Першій Бундеслізі.
У 1990 році відбувся перехід Зассена з "Шварц-Вайса" до "Юрдінгена", за який новий клуб заплатив кілька десятків тисяч марок. Проте футболіст підписав лише напівпрофесійний контракт. Цей трансфер викликав неоднозначні реакції: з одного боку, Зассен вважався одним з найбільш перспективних талантів німецького футболу, а з іншого - його кар'єра вже на початку отримала негативний відтінок. Незадовго до того, як "Юрдінген" почав переговори з "Шварц-Вайсом" щодо переходу молодого гравця, він потрапив у скандал, пов'язаний із водінням у нетверезому стані. Інцидент стався, коли Зассен, разом із Маріо Баслером — автором вирішального голу "Баварії" в півфіналі Ліги чемпіонів 1998/99 проти "Динамо", повертався з вечірки. Ця ситуація серйозно вплинула на його репутацію і кар'єрний шлях.
У той момент рівень алкоголю в крові Зассена досягнув 1,9 проміле, що призвело до втрати водійських прав. Футболіст пізніше відзначав, що в той день вирішив більше ніколи не сідати за кермо – заявивши, що краще дозволить іншим керувати автомобілем, а сам зосередиться на тому, щоб повною мірою насолоджуватися життям без жодних обмежень у всіх його аспектах.
П'яна витівка Зассена, попри всі труднощі, не стала на заваді його переходу до "Юрдінгена", де молодий півзахисник швидко здобув довіру головного тренера Фрідхельма Функеля. Він зіграв 15 матчів у Бундеслізі сезону 1990/91. Хоча Зассен і не зміг відзначитися результативними діями, команда "Юрдінген" також не показала яскравих результатів, закінчивши сезон на 17-му місці, що призвело до її relegation у Другу Бундеслігу.
У другому дивізіоні талант Зассена швидко яскраво проявився: хавбек провів 31 матч, забив 7 голів і допоміг "Юрдінгену" миттєво повернутися до елітної Бундесліги. А в еліті... Тут знову не обійшлося без сюрпризів. 2 жовтня 1992 року Андреас відзначився двома голами у домашньому матчі проти "Баєра" з Леверкузена, на що гості відповіли лише точним ударом Ульфа Кірстена – 2:1. Ця перемога принесла Зассену велику популярність серед фанатів "Юрдінгена", які щиро полюбили свого талановитого гравця, а також підвищила його впізнаваність серед шанувальників інших команд, адже про нього активно писали центральні спортивні видання Німеччини.
На жаль, зі зростанням спортивних успіхів зростала й недисциплінованість Зассена, що виявлялася у його поведінці поза полем. Хавбек регулярно доставляв проблеми тренерському штабу та засмучував Фрідхельма Функеля, котрий намагався максимально згладжувати кути і не застосовувати до порушника надто серйозних санкцій. Наставник "Юрдінгега" багато разів розмовляв із Зассеном, намагався донести до нього те, що гарну кар'єру неможливо буде зробити при розгульній поведінці поза зеленим газоном, але усі ці зусилля, на жаль, пройшли марно.
На початку 1993 року Андреаса Зассена знову спіймали на вживанні алкоголю. Цього разу, хоча він і не був за кермом, його партнер по команді, російський центральний захисник Сергій Горлукович, потрапив у неприємну ситуацію. Важливою обставиною стало те, що напередодні Зассен пропустив тренування, пославшись на погане самопочуття і вирішивши залишитися вдома. Проте перевірка показала, що він навіть не ночував у своїй оселі, а його чергова п'яна витівка разом із Горлуковичем призвела до дискваліфікації обох. Попри спроби функеля згладити конфлікт, цього разу його вплив не спрацював — Зассена відправили до резерву, і до кінця сезону 1992/93 він більше не виходив на поле за основну команду "Юрдінгена".
Літнє перенесення 1993 року стало новим етапом у кар'єрі Зассена. Клуб "Гамбург" вирішив підписати контракт з ним, витративши на трансфер скандально відомого хавбека близько 1 мільйона марок. Незважаючи на те, що Андреас вже мав певну репутацію алкоголіка у німецькому футболі, "чорно-біло-сині" зіткнулися з серйозною конкуренцією з боку інших команд, перш ніж врешті-решт змогли завершити угоду з Зассеном.
Спочатку у Андреаса в новій команді все складалося вдало, але в жовтні 1993 року "Гамбург" вперше почав шкодувати про своє рішення довіритися хавбеку. Спокуси Репербану виявилися занадто сильними, і Зассен не зміг витримати тиску, як це було б належно для професіонала. Після чергової вечірки, на цей раз з іншим гравцем "Гамбурга" Харальдом Шперлем, Зассен сів в таксі і, звертаючись до турецького водія, вигукнув: "Швидше, Алі!" Коли таксист відмовився їхати швидко, усвідомлюючи, що має справу з п'яними, Зассен вирішив вирішити ситуацію агресією і вдарив водія в обличчя. В результаті цього інциденту проти хавбека було порушено кримінальну справу, і йому пощастило, що все закінчилося лише великим штрафом у 12,5 тисяч марок.
Проте в "Гамбурзі" швидко пробачили Зассена та надали йому шанс продовжити виступи. Однак хавбек не зміг відновити свою попередню форму, продемонструвавши посередні результати: за загальний період у команді він зіграв 44 матчі, в яких забив лише 2 голи та зробив 5 асистів. У листопаді 1994 року "чорно-біло-сині" вирішили скористатися можливістю і продали Андреаса в дрезденське "Динамо" за 700 тисяч марок. Однак у новій команді Зассен зіграв лише 6 матчів, не зумівши відзначитися ні голами, ні асистами. Лише через два тижні після переходу до "Динамо" його знову затримали за п'яний стан, коли він святкував разом із резервним воротарем Марком Шварцером. Цікаво, що Шварцер згодом побудував вражаючу кар'єру, провівши 109 матчів за збірну Австралії та 514 поєдинків у Прем'єр-лізі Англії, граючи за "Мідлсбро", "Фулхем", а також маючи контракти з "Челсі" та "Лестером", з яким став чемпіоном Англії у сезоні 2015/16. Щодо Зассена, його спроби переконати повернутися до нормального життя не увінчалися успіхом. Коли він без поважної причини пропустив тренування, клуб вирішив розірвати з ним контракт і виставити за межі команди.
Зассен опинився у ситуації, коли в рідній Німеччині його ніхто не потребував. Хавбек, якого колись вважали генієм і майбутнім футболістом-героєм, перетворився на звичайного алкоголіка, який не мав змоги стримати свою пристрасть до алкоголю. Незважаючи на намагання друзів і знайомих витягнути його з цього руйнівного кола, він знову і знову повертався до випивки.
У 1995 році Зассен в статусі вільного агента перебрався до чемпіонату України, ставши першим німецьким легіонером вітчизняного футболу після того, як країна відновила незалежність у 1991-му. За чутками, хавбеку було виплачено кілька десятків тисяч доларів "підйомних", проте проявити себе в українській першості Андреас так і не зумів. У "Дніпро" його закликав співвітчизник Бернд Штанге, котрий саме працював із командою в 1995-1996 роках. Але за "дніпрян" Зассен зіграв тільки 12 матчів, так і не відзначившись результативними діями. В Україні хавбек не припиняв вживати алкоголь, відвідувати всілякі розважальні заклади та іншим чином виправдовувати своє прізвисько, яке він отримав ще у Німеччині - "Енді-Горілка".
У певний момент стосунки Зассена з тренерським складом "Дніпра" погіршилися, і він остаточно втратив мотивацію, вирішивши повернутися на батьківщину. У Німеччині не знайшлося жодної команди, окрім скромного "Ваттеншайда 09", готової ризикнути та знову співпрацювати з хавбеком, якому приписували погану репутацію. У вересні 1995 року Андреас повернувся до німецького футболу, де в першій половині сезону 1995/96 провів 10 матчів у Другій Бундеслізі та забив 1 гол, проте знову повернувся до старих звичок.
Коли "Ваттеншайд 09" вирушив на зимові збори до Португалії, Зассен раптом зник із тренувального табору команди. Він перестав виходити на зв'язок не лише з клубом, а й із дружиною, яка нещодавно народила їхнього первістка. Виявилося, що футболіст знову зловживав алкоголем на одній з вечірок, де зустрів барменшу з Нідерландів. Протягом кількох днів, коли він "випав з поля зору", Зассен просто розважався з новою знайомою, не замислюючись про можливі наслідки своїх вчинків.
Наслідки виявилися надзвичайно тяжкими. Дружина Андреаса Зассена вирішила подати на розлучення, а керівництво клубу "Ваттеншайд 09" миттєво розірвало контракт з футболістом, фактично поставивши крапку в його кар'єрі. У 28 років Андреас опинився в ситуації, коли став абсолютно непотрібним, і змушений був повісити бутси на цвях. Усе, що він заробив на футбольному полі, витрачалося з вражаючою швидкістю, і в результаті Зассен опинився на вулиці, фактично залишившись без нічого.
"Я все пропив та програв", - зізнавався згодом Зассен.
У 1997 році німецькі ЗМІ знову звернули увагу на його особу, але не в контексті футболу. Цього разу привернули увагу його витівки. Перебуваючи в алкогольному сп’янінні, Зассен вдерся до одного з пабів у Ессені та почав погрожувати власниці закладу газовим пістолетом. Лише завдяки швидкій реакції поліцейського патруля, який прибув на місце інциденту, вдалося приборкати колишнього футболіста...
Опинившись без футболу, Зассен був змушений піти працювати помічником садівника у муніципальних парках Ессена. У футбол він продовжував грати лишень на аматорському рівні, а от із алкоголем так і не попрощався. В жовтні 2004 року його тіло в несвідомому стані виявив син співмешканки Зассена. Екс-футболіста екстрено помістили до клініки, де діагностували інсульт, проте 17 жовтня Андреас помер. Йому було усього 36 років...
Відтоді згадки про Зассена в Німеччині стали рідкісними. Лише в травні 2016 року в популярному виданні Bild з'явилася інформація, що у Андреаса фактично не залишилося ні могили. Журналісти писали, що на кладовищі Ессен-Зюд, на полі 20, могила під номером 454 заросла бур’яном. Догляд за могилою екс-футболіста відсутній, оскільки він зрадив свою дружину, а інших родичів у нього, схоже, не було. Ще 5 листопада 2008 року занедбана могила була зрівняна з землею, і на її місці утворилася пустка. Проте, відповідно до німецького законодавства, в таких випадках існує 20-річний термін спокою, протягом якого нові поховання на цьому місці не можуть бути здійснені. Цей термін наближається до завершення, адже спливе в жовтні 2024 року.