Томаш Гюбшман та ще шість чеських легіонерів, які виступали в УПЛ. Кого з них ви згадуєте?

14 жовтня збірна України проведе матч четвертого туру групового етапу Ліги націй 2024/25. Суперником "синьо-жовтих" стане національна команда Чехії, яка місяць тому здобула перемогу над підопічними Сергія Реброва на своєму полі з рахунком 3:2. Наразі чехи, разом із грузинами, очолюють групу В1, тому для України надзвичайно важливо виграти цей матч, щоб зберегти шанси на успіх у Лізі націй.

Як завершиться матч між Україною та Чехією в Лізі націй, ми дізнаємося після фінального свистка, який цього разу пролунає у польському Вроцлаві. А поки що пропонуємо продовжити нашу серію матеріалів про найвідоміших легіонерів країни-суперника нашої збірної, яку ми розпочали напередодні зустрічі "синьо-жовтих" з грузинами.

Справді, хоча з 1991 року, коли відновилася наша незалежність, в Україні виступало понад сотня грузинських легіонерів, чехів на рідних теренах було значно менше. Якщо бути точним, то їхня кількість обмежується всього сімома. І, можливо, не всі з вас зможуть миттєво згадати їхні імена, не заглядаючи в текст. Проте, саме для цього й створено цей матеріал, тож давайте разом поринемо в спогади та ностальгію...

Вихованець чеського клубу "Брно", нині відомого як "Зброївка", Любош Калоуда в молодому віці привернув увагу скаутів провідних європейських команд. Атакуючий півзахисник продемонстрував свої здібності у складі збірної Чехії U-20, яка досягла фіналу молодіжного чемпіонату світу 2007 року в Канаді. На початку турніру Калоуда починав на лавці запасних, але згодом отримав шанс і скористався ним сповна. В результаті він зіграв у 7 матчах, забивши 3 голи та зробивши 2 асисти. Серед них була й результативна передача у фіналі проти аргентинської команди, хоча це не допомогло європейцям уникнути поразки (1:2).

На початку 2008 року "Ювентус" пропонував 4 мільйони євро чеському клубу "Брно" за трансфер Калоуди, але керівництво команди наполягало на більшій сумі відступних, в результаті чого угода не відбулася. Вже в березні того ж року "Брно" погодилося відпустити Любоша до московського ЦСКА, який погодився виплатити майже 5,2 мільйони євро компенсації. Проте, Калоуда не зміг проявити себе на новому місці, що було зумовлено постійними травмами та психологічними труднощами, які виникли внаслідок цього.

З 2009 до 2012 року ЦСКА віддавав Калоуду в оренду іншим командам. Саме так чеський хавбек і опинився в Україні, коли його на тимчасовій основі покликала до себе "Олександрія". У команді УПЛ Любош провів лишень кілька місяців - із серпня по грудень 2011 року, а потім був відпущений назад до табору "коней". В елітарному дивізіоні вітчизняного футболу Калоуда зіграв усього 6 матчів, в яких відзначився 1 результативною передачею.

Згодом Калоуда грав на батьківщині за празьку "Дуклу" та "Словацько", де проблеми зі здоров'ям продовжували нагадувати про себе ще з тією регулярністю... Влітку 2017 року, коли Любошу було лише 30, він вирішив повісити бутси на цвях. За кілька років Калоуда став комерційним директором маловідомого за межами Чехії клубу "Татран Богуніце" з Брно, в якому, за останніми даними, продовжує працювати й донині.

Центральний нападник Ян Кралік в юнацькі роки також подавав надії, хоч і не вважався, мабуть, талантом такого самого рівня, як Калоуда. Втім, коли Краліку було сімнадцять років, він провів кілька місяців в академії міланського "Інтера", а потім повернувся на батьківщину, де продовжив розвиток у "Вікторії" із Жижкова. Далі в кар'єрі Яна були словацькі "Ружомберок" та "Слован" із Братислави, але в обох командах Краліка буквально переслідували травми, від яких форвард ледве встигав відновлюватися, як знову потрапляв у лазарет. У короткі перерви, коли форвард був здоровим, йому просто не вдавалося вигравати конкуренцію за місце у складі, що й не дивно.

Влітку 2011 року Кралік покинув "Слован" і незабаром підписав дворічний контракт з "Олександрією" як вільний агент. Угода містила пункт про можливість розірвання через рік, якщо "жовто-чорні" не зможуть зберегти місце в вищій лізі. У Прем'єр-лізі Ян провів 11 матчів, забивши 1 гол і зробивши 1 асист, але "Олександрія" все ж опинилася на останньому місці та вилетіла до Першої ліги. Незважаючи на це, Кралік залишився в команді, де його роботою були задоволені, проте у другому за рівнем дивізіоні українського футболу він провів лише півроку, після чого покинув клуб за обопільною згодою.

У подальшому Кралік виступав за чеські команди другого та навіть третього дивізіону, а в сезоні 2016/17 грав у німецькій регіональній лізі за "Баварію" з Хофа. У серпні цього року маловідомий чеський клуб "Літомержице" оголосив про підписання 37-річного форварда Яна Краліка. Коли його запитали в традиційному інтерв'ю, чи вважає він свої виступи за "Слован" із Братислави найзначнішими у своїй кар'єрі, Кралік заперечив, наголосивши на своєму досвіді в Україні: "Найбільше в плані знайомства з людьми та спортом мені дала робота в Україні. Я навчився новій мові, познайомився з багатою культурою та почав більше цінувати прості речі. Як приємний бонус, я грав проти таких зірок, як Дуглас Коста, Вілліан, Даріо Срна, Фернандіньо, Коноплянка, Ярмоленко та Мхітарян".

Here’s a unique version of your text: facebook.com/SokolHostoun. Їржи Єслінек (Jerzy Eslinek)

Правий вінгер Їржі Єслінек є вихованцем празьких "Дукли" та "Спарти". За першу команду останньої він провів 23 офіційні матчі (1 гол, 2 асисти), в тому числі провівши два поєдинки в основній сітці Ліги чемпіонів-2005/06, коли виходив на заміну проти "Арсенала" (0:3) та "Туна" (0:0).

Загалом, Єслінек не зміг належним чином проявити себе в "Спарті", і в лютому 2011 року він повернувся в Україну, де підписав трирічний контракт із "Кривбасом". У команді з Кривого Рогу Їржі здобув стабільну ігрову практику, граючи також у Прем'єр-лізі, де в підсумку провів 52 матчі, забивши 4 голи та зробивши 3 асисти. Можливо, що в Україні Єслінек продовжив би виступи до кінця свого контракту з "Кривбасом", проте після завершення сезону 2012/13 клуб оголосив про свій вихід із турніру через серйозні фінансові труднощі та борги, а також розпочав процедуру банкрутства.

Отримавши статус вільного агента та залишивши "Кривбас", Єслінек повернувся на батьківщину, де трохи пограв за "Младу Болеслав", а потім відбув до Казахстану, де непогано показав себе у "Тоболі". Згодом виступав у Словенії за "Целє" та в Румунії за бухарестський "Рапід". Влітку 2016-го Єслінек повернувся до Чехії, де грав до 2022 року, а потім завершив кар'єру. На даний момент 37-річний Їржі є асистентом головного тренера команди "Сокол" із чеського міста Гостоунь.

Центральний захисник Маріо Голек, який також може діяти в опорній зоні, зробив собі ім'я в чеській еліті, граючи за рідну команду "Брно". Його виступи привернули увагу скаутів "Дніпра", і на початку 2008 року молодий гравець чеської молодіжної збірної підписав контракт з українським клубом за суму в 2 мільйони євро.

У "Дніпрі" Голек був гравцем основної обойми до приходу на тренерський місток цієї команди іменитого іспанця Хуанде Рамоса. Після цього ігрова практика в першій команді "дніпрян" у Голека поступово зійшла нанівець, а в січні 2012 року він взагалі залишив клуб, подавшись на правах вільного агента до празської "Спарти". Всього в УПЛ Маріо зіграв 60 поєдинків, відзначившись 1 голом та 1 асистом.

У клубі "Спарта" Маріо Голек провів майже шість років, зігравши майже двісті офіційних матчів за команду. У 2014 році він став чемпіоном Чехії разом із пражанами, а також здобув Кубок та Суперкубок країни. Влітку 2018 року, ставши вільним агентом, Голек кілька місяців залишався без клубу, а потім вирішив приєднатися до "Пршибрама". Однак його виступи там обмежилися лише кількома матчами за резервний склад, і вже на початку 2019 року він оголосив про своє рішення завершити кар'єру. На жаль, Маріо змушений був піти на пенсію у 32 роки через проблеми зі здоров'ям.

На даний момент Голеку виповнилося 37 років, і він займає посаду головного тренера команди "Зброївка" Брно U-11. Варто зазначити, що в цій команді виступає 10-річний син колишнього гравця "Дніпра" Маріо Голек-молодший.

Центрбек Ондржей Мазух, вихованець академії "Брно", розпочав свій професійний шлях саме в цьому клубі. На початку 2007 року його талант привернув увагу багатьох провідних європейських команд. У спортивних колах точилися суперечки щодо його переходу, зокрема між "Арсеналом", "Ювентусом", "Інтером" та "Баєром". У підсумку перемогу в цій боротьбі здобув клуб з Німеччини. Леверкузенці були готові викласти близько 1,5 мільйона євро за Мазуха, але чеська сторона наполягала на тому, щоб він залишився в їхній команді ще на півроку. Хоча угода здавалася близькою до завершення, "Баєр" в підсумку не виплатив узгоджену суму, і влітку 2007 року переговори про трансфер Мазуха почалися знову. На цей раз успіх святкувала "Фіорентина", яка заплатила 2,8 мільйона євро, незважаючи на пропозицію "Ювентуса", що перевищувала цю суму майже на мільйон, але не обіцяла Ондржею жодних перспектив.

У Флоренції Мазух здебільшого грав за молодіжну команду, а за два роки його відпустили в оренду в "Андерлехт". У стані брюссельців центрбек став основним гравцем, й у 2010-му виграв чемпіонат Бельгії, після чого його контракт був викуплений. А в січні 2012-го "Андерлехт" погодився продати Мазуха у "Дніпро" за 3 мільйони євро - удвічі більше, ніж бельгійці витратили на покупку захисника у "Фіорентини".

У "Дніпрі" Мазух також був ключовим центрбеком команди, зіграв 94 офіційні матчі у всіх турнірах, проте на початку 2015-го серйозно пошкодив коліно. У той період в "дніпрян" вже почалися проблеми фінансового характеру, і становище клубу не покращилось, навіть незважаючи на участь команди у фіналі Ліги Європи-2014/15. Утім, у вирішальних поєдинках тієї кампанії в єврокубку Мазух через пошкодження не грав, а влітку 2015-го взагалі залишив клуб, не зумівши домовитися про пролонгацію співпраці.

Після свого відходу з "Дніпра" Мазух продовжив кар'єру, приєднавшись до празької "Спарти", а також граючи за англійський "Халл Сіті" й чеські клуби "Млада Болеслав" і "Тепліце". З літа 2022 року і до сьогодні 35-річний футболіст захищає кольори маловідомого за межами Чехії клубу "Ті Джей Лігмет" з Міліна.

На початку 2000-х років воротар Ян Лаштувка вважався одним із найобдарованіших гравців свого часу в Чехії. У 2004 році він здобув титул чемпіона країни, виступаючи за "Банік". Після цього клуб з Острави прийняв вигідну пропозицію від "Шахтаря" на суму 2,5 мільйони євро, і Лаштувка переїхав до Донецька.

Спочатку кар'єра Лаштувки у "Шахтарі" складалася добре: він швидко виграв конкуренцію і став основним воротарем першої команди, але через півтора сезони поступився місцем у рамці молодому Богдану Шусту, придбаному "гірниками" з "Карпат". Наставник "помаранчево-чорних" Мірча Луческу вирішив, що для виконання вимог ліміту в УПЛ йому краще робити акцент на українцях в обороні, через що в подальшому на довгі роки позиція воротаря у "Шахтарі" не віддавалася на відкуп легіонерам.

Із "Шахтарем" Лаштувка став дворазовим чемпіоном України та володарем Суперкубка країни, віддавався в оренду у "Фулхем", "Бохум" та "Вест Хем", поки нарешті влітку 2009-го його продали за 3 мільйони євро у "Дніпро". На контракті в дніпровському клубі Ян провів наступні сім років кар'єри, хоча регулярну ігрову практику отримував лише у перші чотири роки. Покинув Україну Лаштувка тільки влітку 2016-го, коли стало зрозуміло, що "Дніпро" неминуче рухається у безодню.

З того часу Ян, якому наразі вже 42 роки, грає на батьківщині. Спершу він виступав за "Карвіну", потім грав у празькій "Славії" та "Баніку", а з січня цього року є футболістом клубу "Гавіржов", який змагається у третьому за силою дивізіоні країни.

Опорний півзахисник Томаш Гюбшман, який за потреби міг закрити і позицію центрального захисника, розпочинав кар'єру у празькій "Спарті". Там він і заявив про себе, коли зіграв 11 матчів в основній сітці Ліги чемпіонів-2001/02 (тоді у турнірі були дві стадії групових етапів), а також вісім поєдинків у ЛЧ-2003/04, в якій чехи дійшли до 1/8 фіналу, де були вибиті "Міланом".

Улітку 2004 року Гюбшман перейшов з "Спарти" до "Шахтаря" за суму в 3 мільйони євро. Цей чеський опорник став ключовим гравцем команди на тривалий час. Всього він взяв участь у 285 матчах за "помаранчево-чорних", з яких 168 відбулись у рамках української Прем'єр-ліги. У складі "Шахтаря" Гюбшман здобув Кубок УЄФА, вісім титулів чемпіона України, а також чотири рази вигравав Кубок і Суперкубок країни.

Влітку 2014 року Гюбшман покинув "Шахтар" та Україну. Через початок війни на Донбасі "гірники" змушені були залишити рідний Донецьк. Томаш підписав угоду з "Яблонцем", де провів рівно десять років, хоча не здобув жодного трофея. Цього літа він завершив кар'єру футболіста, а на початку вересня відзначив свій 43-й день народження.

У серпні стало відомо, що після закінчення своєї кар'єри Гюбшман почав працювати агентом у фірмі Вадима Шаблія. А в кінці літа 2024 року Футбольна асоціація Чехії оголосила про призначення Томаша на посаду генерального спортивного менеджера національної збірної країни.