З якими очікуваннями збірна України виходить на матчі Ліги націй?

"Ліга націй - це наш ще один шанс потрапити на чемпіонат світу, тому цей турнір не слід вважати чимось другорядним чи порівнювати з товариськими матчами. Наші суперники - учасники Євро-2024, що робить їх дуже сильними. Ігри збірної - це зовсім інший рівень, і протистояти будь-якому з них буде непросто. Це відмінна можливість зустрітися з такими командами та продемонструвати свій рівень", - зазначив голкіпер національної збірної України Анатолій Трубін напередодні старту нашої команди у Лізі націй.

Кіпер "Бенфіки" підкреслив ключові моменти перед стартом нового ігрового циклу для національної команди, акцентуючи увагу на одному з них. Як зазначив Анатолій: "Ліга націй - це ще одна можливість потрапити на чемпіонат світу, тож цей турнір не варто сприймати як неважливий".

Таким чином, можна зробити висновок, що футболісти, яких Сергій Ребров викликав на вересневі матчі проти збірних Албанії та Чехії (не варто забувати про збірну Грузії в нашій групі), добре розуміють, що в цих іграх не можна допустити жодних помилок. Адже в разі невдалих результатів, як у цьому турнірі, так і в відборі на чемпіонат світу 2026 року, існує ризик знову залишитися без можливості виступити на Мундіалі. Успішна гра в Лізі Націй відкриває перспективу потрапити на світову арену через "додатковий вхід", так само, як це сталося з "синьо-жовтими" на нещодавньому чемпіонаті Європи.

Однак, визнаючи заслуги наших футболістів, зокрема Анатолія Трубіна за їх свідомість і зрозумілість, я особисто відчуваю значне занепокоєння, особливо напередодні дебюту нашої національної команди в новому сезоні. Дозвольте мені пояснити, чому я так стурбований.

Of course! Please provide the text you would like me to make unique.

Про дуже консервативний підхід Сергія Реброва до комплектації збірної України на стартові матчі нинішньої Ліги націй я говорив раніше, гарячим слідом оприлюдненого тренером списку футболістів. Дозволю собі лише коротко нагадати тодішні мої тези.

Порівняно зі списком футболістів, викликаних на Євро-2024, цього разу додалися лише троє: Піхальонок, Попов та Кабаєв. На мою думку, не викликати цю динамівську трійцю Сергій Станіславович просто не міг. Тому що вони зараз визначають гру "біло-синіх". Дуже навіть осудну гру.

Найбільше критики тоді отримали Степаненко та Сидорчук, оскільки їхній виклик на матч Ліги націй став для мене несподіванкою. І, зізнаюся, дуже неприємною несподіванкою. Я був обурений тим, чому Ребров обирає ветеранів, чий час у збірній давно минув, та які не демонструють результатів навіть у своїх клубах, в той час як ігнорує молодших та більш перспективних футболістів.

Кожен з нас має можливість створити власний перелік футболістів, які, на нашу думку, варто було б викликати до національної команди, але, на жаль, залишилися без запрошення.

Однак у цьому зв'язку я чудово розумію, що "грати" у тренера збірної України - заняття цікаве, і практично кожен уболівальник, хоч трохи обізнаний про поточний стан справ у збірній, може на якийсь час уявити себе "кермовим".

Проте затягувати цю гру не варто. Це заняття є шкідливим. Воно негативно впливає на всіх учасників процесу. Адже Ребров уже визначився зі своїм рішенням. Якщо він зробив офіційну заяву, то повинен нести відповідальність за свій вибір. І нам доведеться прийняти його рішення, незалежно від того, наскільки воно може здаватися консервативним або незвичним для багатьох із нас.

Однак, обираючи Сергія Реброва, я все ще не можу позбутися відчуття згаданого раніше занепокоєння. Це тривожне відчуття, в першу (і, мабуть, останню) чергу, пов'язане з фізичним станом більшої частини гравців, запрошених на вересневі матчі збірної. Я б охарактеризував цей стан як очевидну нестабільність. Іншими словами, це може бути відсутність концентрації, недостатня готовність до змагань або ж брак ігрового досвіду. А можливо, все це одночасно.

Той самий Анатолій Трубін у тому ж своєму "програмному" інтерв'ю, крім іншого, зауважив, що, мовляв, після Євро-2024 у всіх залишився негативний осад на душі, але час іде. Час, мовляв, лікує.

Проте, в цьому контексті я змушений висловити свою незгоду з думкою шанованого мною футболіста. Моя незгода не стосується плину часу, а саме того, що він загоює рани. Схоже, що багато гравців нашої збірної, особливо легіонерів, ще не оговталися від Євро. Вони продовжують нести в собі певний негативний вантаж. Як ще можна пояснити їхній теперішній стан?

Of course! Please provide the text you would like me to make unique.

Серед трьох викликаних голкіперів (йдеться про основний склад) Лунін не має ігрового досвіду. І, здається, він досі не оговтався після тієї пам’ятної гри з румунами. Але це не так вже й критично, оскільки є два чудових воротарі - Трубін і Бущан. Щодо "останніх укріплень", то особисто в мене з ними найменше питань. Головне - правильно обрати між цими двома кандидатами.

У інших ігрових позиціях ситуація досить складна. Тонус серед захисників підтримують лише Забарний та Тимчик, а частково також Миколенко. Проте у його випадку варто зазначити, що він часто помиляється в "Евертоні". Викликані до збірної футболісти з "гірників" не змогли вдало розпочати сезон, Таловєров майже не отримує ігрового часу в ЛАСК, а Попов травмований і не зміг доїхати до команди.

Радію за динамівський півзахист у збірній: вони у чудовій формі. Так, ця форма свідомо форсувалася на матчі кваліфікації Ліги чемпіонів, та менше з тим. Хоча й тут не обійтись без ложки дьогтю: пошкодження Шапаренка.

А далі йде безперервне розчарування, прошу вибачення за свою відвертість. Гравці з Донеччини (Судаков та Степаненко) не справляють враження, Зінченко, Мудрик та Сидорчук не отримують достатньо ігрового часу в своїх командах, Циганков після травм та хвороб виглядає не найкраще, а Маліновський - це гравець, залежний від настрою.

Ситуація з форвардами виглядає трохи оптимістичніше: Ванат і Яремчук, здається, в порядку. Проте наша основна надія в атаці - Довбик - наразі переживає складний період. Він не може відзначитися голами у своєму новому клубі. Те, що не склалося на Євро, продовжує тягнутися й надалі.

Виявляється, що близько половини гравців основного складу нашої команди з різних причин не готові до матчів з високим рівнем ігрового напруження. А наші суперники, нагадаю, також є учасниками нещодавнього чемпіонату Європи, команди, які, щонайменше, не поступаються нам за рівнем. З огляду на організацію командної гри, вони, безсумнівно, перевершують нашу збірну. Це моє особисте бачення ситуації.

Я розумію, що Сергій Ребров не винен у тому, що більшість наших іноземних гравців наразі не показують належного рівня, а гравці "Шахтаря" не змогли вдало розпочати сезон. Це не його провина. Це, швидше, його проблема.

Проте, якщо його палець вказав саме на цих гравців, а не на інших, то тепер він несе за них відповідальність. Повну і безумовну. І нехай буде на краще, щоб ці футболісти не розчарували головного тренера збірної України. Щоб знову не підвели.

Бо інакше крити вже не буде чим.